- •Тема 1 Предмет соціальної екології і її місце в системі наукових знань
- •1.1 Необхідність і закономірність виникнення соціоекології. Предмет соціоекології. Етапи становлення і розвитку соціоекології як науки.
- •1.2 Сутність сучасної глобально-екологічної ситуації
- •1.3 Інтеграційний характер наукових знань соціоекології
- •1.4 Структура соціальної екології.
- •Тема 2 Система "Біосфера - Людина" (соціоекосфера)
- •Еволюція взаємин людини і природи
- •2.2 Біосоціальна сутність людини
- •2.3 Кібернетична сутність взаємин біотичного і соціального
- •2.4 Проблеми гармонізації взаємодії суспільства, природи і матеріального виробництва в умовах сучасної глобально-екологічної ситуації
- •Тема 3 Соціоекосистеми і методи їх дослідження
- •3.1. Поняття соціоекосистеми
- •3.2 Загальна схема системного підходу до вивчення социоэкосистем.
- •3.3 Ієрархія і структура компонентів соціоекосистем
- •3.4 Динаміка і розвиток соціоекосистем
- •3.5 Шляхі досягнення динамічної рівноваги в соціоекосистемах
- •3.6 Середовище життя людини. Поняття урбанізації. Недоліки і переваги великих міст і агломерацій
- •Недоліки і переваги великих міст і агломерацій Недоліки великих міст:
- •Переваги міст:
- •3.7 Особливості динамічних процесів у містах і стратегія оптимізації функціонування урбоэкосистем Екологічні особливості міських социоэкосистем
- •Структурно-функціональні особливості міських соціоекосистем
- •Стратегія (планування на тривалий період) оптимізації функціонування міських социоэкосистем
- •3.8 Социоекологическое моделирование - ведущий исследовательский прием прикладной соціоекології
- •Тема 4 Практичні аспекти соціоекології
- •4.1 Системно-екологічне прогнозування розвитку регіональних і глобальної соціоекосистем. Постановка і схема рішення типової задачі екологічного прогнозування
- •4.2 Проблеми екологічної безпеки
- •4.3 Система законодавства про екологічну безпеку
- •4.4 Екологічні стандарти і нормативи
- •Тема 5 Соціально-політичні і морально-естетичні проблеми соціоекології
- •5.1 Об'єктивна необхідність здійснення екологічної освіти і виховання. Об'єктивна необхідність міжнародного співробітництва в області охорони навколишнего середовища
- •5.2 Морально-естетичні аспекти формування екологічної свідомості Екофільне мислення
- •Екологічна свідомість
- •5.3 Ноосфера - екосфера майбутнього. Закономірність її виникнення та розвитку
1.2 Сутність сучасної глобально-екологічної ситуації
Сутність сучасної глобально-екологічної ситуації полягає в серйозному втручанні людей у хід природних процесів у біосфері, що викликає глибокі потрясіння в системі природи.
Основні зміни в природі, викликані індустріальною діяльністю людини, які є ознаками екологічної катастрофи, що насувається :
зміни в глобальному кліматі, що до останніх десятиліть залишався єдиним незмінним компонентом природного середовища Землі (глобальне потеплення, викликане підвищенням в атмосфері змісту вуглекислого газу і збільшенням маси атмосферного аерозолю, різке підвищення концентрації двоокису сірки, окису азоту);
виснаження природних ресурсів, необхідних для матеріального життя суспільства, перспектива вичерпання визначених видів їх;
різкий ріст і дисбаланс населення. Різке збільшення чисельності людства продовжується із середини ХХ в. Ріст населення нерівномірний: у розвитих країнах спостерігається старіння населення, народжуваність у них дуже низька, у той час, як населення країн, що розвиваються (особливо Китай, Індонезія), збільшується величезними темпами.
Інші важливі зміни, що відбулися в системі природи внаслідок діяльності людини:
зміна регенераційних механізмів біосфери;
деформація сформованого протягом багатьох мільйонів років природного кругообігу речовин і енергетичних потоків на планеті;
Порушення динамічної рівноваги глобальної земний соціоекосистеми.
Якщо буде зберігатися сформований спосіб життя, то людство, що росте економічно і демографічно, зштовхнеться через кілька десятиліть із твердими фізико-природними межами росту, що приведе до загальної економічної катастрофи й інтенсивного вимирання людей.
Таким чином, сутність сучасної глобальної екологічної ситуації полягає в тім, що характер і міць основних продуктивних сил, використовуваних сучасним людством, прийшли в протиріччя з можливостями природного середовища Землі, загрожують сприятливим матеріальним умовам і самому подальшому життю людей.
1.3 Інтеграційний характер наукових знань соціоекології
Соціальна екологія виникла на стику соціальних і природничих наук, як комплексна область знань, яку не можна зводити цілком ні до соціальних, ні до природничонаукових аспектів.
Природничонауковою основою соціальної екології є вивчення законів саморегуляції життепридатного стану природного середовища чи екологічних законів. Діяльність людей по використанню природних об'єктів може бути успішної лише за умови дотримання екологічних законів природи. У цьому випадку природокористування знайде закономірний і упорядкований характер, що настільки необхідно у сучасних умовах.
Знання про соціальні явища і закони їхнього розвитку складають суспільно-наукову основу соціальної екології.
Наукове рішення соціально-екологічних питань вимагає інтеграції даних природних, суспільних і технічних наук, що вивчають різні аспекти руху суспільства, його продуктивних сил і природного середовища.
Соціальна екологія специфічна тим, що не тільки спирається на загальнофілософську теорію взаємозалежного розвитку суспільства і природи, але і залучає теорії природних, суспільних, технічних наук.
Таким чином, ми можемо вважати, що соціальна екологія є інтеграційна наука про закони взаємодії суспільства і природи і про принципи, методи оптимізації, гармонізації цієї взаємодії в інтересах людства.
Соціальна екологія - це наука про взаємини суспільства з природним середовищем, а також про взаємодію й окремих людей, їхніх груп з навколишнім середовищем.
У цьому змісті екологія людини складає частину, розділ соціальної екології.
Людина вийшла з природи, завдяки праці і суспільним зв'язкам, але залежимо від її в багатьох відносинах. І раніш суспільство вирішувало свої протиріччя з природою головним чином за допомогою розвитку продуктивних сил. Однак сучасна глобальна екологічна ситуація по своїх масштабах і характеру така, що вимагає не часткового і тимчасового, локального перетворення якоїсь ділянки взаємин людства і природи, а генеральної і всебічно науково обґрунтованої перебудови системи цих відносин. Життєво необхідно привести їх у такий стан, при якому ріст матеріальних і духовних основ цивілізації не буде потрясати чи руйнувати природні екосистеми.
Оптимізація - це узгодження мірності розвитку суспільства з мірністю розвитку природних процесів за допомогою управлінської діяльності людини.