2.2. Управлінські рішення щодо вибору місії організації

Деякі автори важливе значення додають місії організації, що розуміється як основна загальна мета організації, причина її існування. Саме місія визначає мети, що стоять перед організацією, її стратегію й тактику.

Так, наприклад, Генрі Форд визначив місію компанії «Форд» як прагнення забезпечити людей дешевим транспортом.

Місія компанії по виробництву відеотехніки може бути визначена як прагнення забезпечити відеотехнікою можливо більш широке коло покупців.

У той же час вона може бути визначене і як прагнення створювати складні системи, що забезпечують максимальні можливості для обраного кола споживачів.

Вибір місії визначає цілі, що ставить перед собою організація. Тому можна дати і таке визначення цілей: «мети – це ті напрямки діяльності організації, реалізуючи які вона здійснює свою місію».

Місія містить у собі задачі, рішення яких прагне взяти на себе організація, визначаючи тим самим своє місце й значення в суспільстві.

Місія містить у собі також визначення характеру взаємодії із зовнішнім середовищем і характеру внутрішнього пристрою організації, культури взаємин усередині організації.

Природно, що місії різних організацій у суспільстві різні. Вони залежать і від виду діяльності, і від форми власності, і від ціннісної орієнтації вищого керівництва.

Однак місія організації повинна бути чітко сформульована, оскільки відсутність єдиного розуміння місії серед керівників, що визначають діяльність організації, може привести до різнобою й непогодженості дій.

У такий спосіб мети, що стоять перед організацією, визначаються системою цінностей її вищого керівництва, місією організації і реальних умов, у яких вона функціонує. Мети організації бувають різних видів. Мети підрозділяються на стратегічні й тактичні.

Стратегічні цілі формуються при визначенні довгострокової політики розвитку організації, а тактичні – при рішенні оперативних задач управління.

Природно, що при формуванні тактичних цілей враховуються стратегічні цілі організації. Більш того, тактичні цілі ставляться організацією для забезпечення досягнення її стратегічних цілей. У теж час сукупність тактичних цілей при їхньому аналізі може впливати на коректування стратегічних цілей.

Якщо ж у процесі становлення організації формування стратегічних цілей здійснюється після етапу експериментального функціонування на підставі рішення приватних тактичних задач, то можна говорити про значний вплив тактичних цілей на формування стратегічних цілей.

Однак більш поширені й виправдані ситуації, коли тактичні цілі формуються для реалізації стратегічних цілей організації.

Мети бувають траєкторні й крапкові. Траєкторні, або як їх ще називають напрямні, визначають загальний напрямок, у якому повинне зміниться стан керованого об'єкта. Наприклад, ціль «збільшення прибутку підприємства» лише напрямок, у якому організація прагне змінити прибуток, що одержує підприємство.

У той же час крапкові цілі формулюються як прагнення досягти цілком конкретного результату. Наприклад, забезпечити прибуток підприємства в поточному році в розмірі 75 мільйонів доларів.

Можуть бути мети різних ієрархічних рівнів. Якщо метою 0-го рівня вважати генеральну мету, наприклад, «забезпечення виробництва конкурентноздатної продукції», то цілями 1-го рівня можуть бути «реструктуризація виробництва», «введення в дію нової технологічної лінії», «підвищення кваліфікації фахівців», «зміна системи матеріального стимулювання працівників» і т.д.

Мети 1-го рівня, у свою чергу, можуть представлятися у виді сукупності цілей 2-го рівня і т.д.

Схематично дерево цілей можна представити в такий спосіб (рис. 2.1).

	Генеральна ціль
Ціль 1-го рівня	Ціль 1-го рівня	Ціль 1-го рівня
Ціль 2-го рівня	Ціль 2-го рівня	Ціль 2-го рівня

Рис. 2.1. Дерево цілей

Відзначимо, що далеко не завжди удається виділити єдину генеральну мету – ціль 0-го рівня. Так, наприклад, при розробці цільової програми для заводу було виділено 4 мети 0-го рівня, яким відповідали 4 цільові програми: «Ритмічність», «Якість», «Рентабельність» і «Соціальна».

Використання дерев цілей ми можемо знайти в методах ПАТТЕРН, прогнозного графа Глушкова й ін. Сьогодні програмно-цільовий підхід, в основі якого використання дерев цілей, є одним з основних методів перспективного планування.

Тут ми відзначимо лише той факт, що кожному рівневі, починаючи з 0-го, можуть належати кілька цілей.

Цілі, що приналежні одному рівневі, можуть бути взаємно нейтральними, кооперуватися або конкурувати.

Управлінські впливи, необхідні для реалізації взаємно нейтральних цілей, не перетинаються і не залежать один від іншого.

У випадку цілей, що кооперуються, досягнення однієї з них може означати відмовлення від іншої. Це має місце, наприклад, якщо мети можуть бути реалізовані тільки з використанням того самого обмеженого ресурсу, скажемо, за рахунок того самого обсягу фінансування.

Сформульовані при розробці стратегії й тактики цілі, щоб ефективно виконувати своє призначення, повинні задовольняти визначеним вимогам.

Комплексність.

Стан об'єкта управління, до досягнення якого прагне організація, повинний охоплювати всі аспекти проблемної ситуації.

У протилежному випадку діяльність організації може носити однобічний характер і, скажемо, домагаючись успіху в забезпеченні високої якості виробленої продукції, можна випустити з уваги соціальні фактори, що може негативно позначитися на кадровому складі підприємства, а згодом і на якості виробленої продукції.

Системність.

Мети організації не повинні суперечити одна іншій. Якщо маються конкуруючі цілі, то повинна бути визначена оптимальна послідовність їхньої реалізації.

Якщо ж серед цілей організації зустрічаються суперечні одна іншим, наприклад, прагнення забезпечити максимальний обсяг виробництва і мінімізувати витрати, то необхідно знайти ефективне компромісне рішення.

Як таке компромісне рішення може, наприклад, виступати мета «максимізувати обсяг виробництва при заданому рівні витрат» або «мінімізувати витрати при заданому рівні виробництва».

Досяжність.

Стан об'єкта управління, до досягнення якого прагне організація, повинний бути дійсно реальним при ситуації, що складається, і існуючих тенденціях її зміни. Нереальна мета прирікає діяльність організації на невдачу.

Конкретність.

Ціль, поставлена організацією, не повинна бути розпливчастою, а припускати для своєї реалізації чіткі управлінські впливи. За сформульованою метою повинна проглядатися послідовність конкретних заходів, що забезпечують її реалізацію.

Гнучкість.

Сформована організацією мета повинна бути сформульована таким чином, щоб залишалося можливість її коректування у випадку зміни зовнішніх або внутрішніх умов, при яких передбачалося її досягнення.

При цьому треба пам'ятати, що адекватне реагування об'єкта управління на умови функціонування, що змінюються, є необхідною складовою успішної діяльності.

Прийнятність.

Сформовані організацією мети повинні бути прийнятними для основних суб'єктів, що визначають діяльність організації, а також для тих, кому має бути забезпечувати досягнення поставлених організацією цілей. Мети, що ставить перед собою організація повинні бути прийнятними і для власників, і для працівників, і для споживачів продукції або послуг, наданих організацією.