3. Визначення потреби в оборотних коштах

В даний час підприємствам надане право самостійно розраховувати нормативи оборотних коштів. При цьому можуть використовуватися два методи: прямого розрахунку й економічний.

Нормування оборотних коштів припускає урахування значної кількості чинників, що впливають на господарську діяльність підприємств:

• по-перше, умови постачання підприємств товарно-матеріальними цінностями, як-от: кількість постачальників, терміни постачання, розмір транзитних партій, кількість найменувань матеріальних цінностей, форми розрахунків за матеріальні цінності;

• по-друге, організація процесу виробництва, зокрема, тривалість виробничого циклу, характер розподілу витрат протягом виробничого циклу, номенклатура продукції, що випускається;

• по-третє, умови реалізації продукції, насамперед, кількість споживачів готової продукції, їх віддаленість, характер продукції, що випускається, вид транспорту, яким відвантажена продукція, форми розрахунків за відвантажену продукцію.

Значення нормування оборотних коштів полягає в наступному:

• по-перше, правильне визначення нормативу оборотних коштів забезпечує безперервність і безперебійність процесу виробництва і реалізації продукції;

• по-друге, нормування оборотних коштів дозволяє ефективно використовувати оборотні кошти на кожному підприємстві;

• по-третє, обґрунтовані нормативи оборотних коштів сприяють зміцненню режиму економії, виявленню і використанню внутрішньогосподарських резервів.

Нормування повинно забезпечити оптимальну потребу в оборотних коштах, тому що заниження їх розмірів призводить до фінансових утруднень (появи прострочених платежів, заборгованості за позиками і ін.), а надлишок коштів послабляє режим економії і дозволяє підприємствам використовувати кошти не за призначенням, що супроводжується створенням зайвих запасів сировини, матеріалів.

Нормування оборотних коштів методом прямого розрахунку.

При використанні цього методу передбачені такі етапи робіт:

1. Визначення норм запасу по окремих статтях оборотних коштів.

Норма оборотних коштів являє собою відносний показник, що виражається в днях, відсотках або гривнях. Норми запасу в днях по виробничих запасах розраховуються по окремим видам матеріальних цінностей, а при великій номенклатурі - по тій частині, що складає по вартості не менше 70-80% у загальних витратах в цілому.

2. Встановлення одноденної витрати матеріальних цінностей, виходячи з кошторису витрат на виробництво. Одноденну витрату на підприємствах несезонних галузей промисловості рекомендується розраховувати по четвертому кварталу планового року, що має найбільший обсяг виробництва. У сезонних галузях промисловості одноденні витрати визначаються по кварталу з найменшим обсягом виробництва.

По незавершеному виробництву при визначенні одноденних витрат виходять із суми витрат на виробництво валової або товарної продукції.

3. Визначення нормативу оборотних коштів по кожній статті в грошовому вираженні проводиться шляхом помноження одноденних витрат на норму запасу( в днях).

4. Обчислення сукупного нормативу або загальної потреби в оборотних коштах по підприємству проводиться шляхом підсумовування приватних нормативів по окремих статтях.

5. Заключний етап нормування - визначення норм і нормативів по окремих статтях оборотних коштів для підрозділів підприємства, де використовуються матеріальні цінності і виготовляється продукція.

Нормування оборотних коштів для утворення запасів сировини, матеріалів і покупних напівфабрикатів.

Виробничі запаси створюються на підприємстві для забезпечення безперервності процесу виробництва і реалізації продукції. У складі виробничих запасів найбільшу питому вагу займають сировина, матеріали і покупні напівфабрикати.

Норматив оборотних коштів по цих запасах визначається по такій формулі:

H = O· N, (6.1)

де H- норматив оборотних коштів по сировині, матеріалам і покупним напівфабрикатам (тис. грн.);

O - одноденні витрати сировини, матеріалів, напівфабрикатів (тис.грн.);

N - норма оборотних коштів (дні).

Норма оборотних коштів по сировині, матеріалам і покупним напівфабрикатам включає такі елементи: транспортний запас; час для приймання, розвантаження, сортування, складування матеріалів; технологічний запас; поточний (складський) запас; гарантійний (страховий) запас.

Транспортний запас обчислюється лише по тим видам матеріалів, оплата яких відбувається систематично до надходження їх на підприємство. Тому у споживача виникає потреба в оборотних коштах для оплати сировини і матеріалів, що знаходяться в шляху.

Транспортний запас визначається як різниця між часом перебування вантажу в шляху від постачальника до споживача і часом поштового пробігу розрахункових документів, їх оформлення у вантажовідправника й опрацювання в банках за місцем перебування постачальника або споживача.

ПРИКЛАД 6.1. Наприклад, час прямування вантажу від постачальника до споживача складає 20 днів. поштовий пробіг документів - 12 днів, опрацювання документів у постачальника і банках - 4 дні. При цих умовах транспортний запас дорівнює 4 дні (20-12-4).

При наявності декількох постачальників транспортний запас по визначеним матеріальним цінностям обчислюється як середньозважений розмір. Якщо сировина і матеріали надходять до споживача раніш прибуття розрахункових документів (або збігаються за часом), транспортний запас не встановлюється.

Час для приймання, розвантаження, сортування, складування матеріалів визначається шляхом хронометражу по кожній операції.

Технологічний запас включає час на підготовчі операції (сушіння лісоматеріалів, роздрібнення брухту металу, розкрий матеріалів і т.п.), якщо вони не є складовою частиною виробничого циклу. Норма технологічного запасу визначається конкретними умовами роботи кожного підприємства і тривалістю підготовчих операцій.

Норма оборотних коштів у частині поточного запасу залежить від частоти і рівномірності постачань матеріалів, рівномірності їх споживання у виробництві. Чим частіше вони надходять на адресу споживача, тим менше повинний бути поточний запас.

У норму оборотних коштів, як правило, включається середній поточний запас у розмірі 50% тривалості інтервалу між постачаннями. Інтервал постачань визначається на основі договорів із постачальниками або ж виходячи з фактичних даних про надходження за попередній період.

На основі норм оборотних коштів, обчислених по складовим елементам: транспортному, страховому, технологічному запасам і запасу, пов'язаному з прийманням матеріальних цінностей – визначається норматив по видах, групам і в цілому по сировині, основним матеріалам і покупним напівфабрикатам (табл. 6.2).

Таблиця 6.2.

Розрахунок загальної потреби в оборотних коштах по основних матеріалах

Види матеріальних цінностей	Одноденні витрати, тис. грн.	Норми оборотних коштів в днях						Потреба в оборотних коштах, тис.грн. (стов.2* стов.8)
		транспортний запас	Час на приймання та складування	технологічний запас	поточний запас	страховий запас	Разом
1	2	3	4	5	6	7	8	9
А	13,3	3	2	4	10	5	24	319,2
Б	6,0	2	2	2	8	4	18	108,0
В	8,9	1	1	2	14	7	25	222,5
Г	8,0	4	2	2	12	6	26	208,0
Д	6,2	2	1	2	6	3	14	86,8
Разом	42,4						22,3	944,5

У приведеному прикладі сума оборотних коштів по сировині, матеріалам і покупним напівфабрикатам дорівнює 944,5 тис.грн., а середня норма оборотних коштів складає 22,3 дня (944,5:42,4).

Норматив по малоцінним та швидкопсувним предметам, залежить від складу цієї статті. Малоцінні предмети служать, як правило, менше одного року і їх особливість складається в тому, що вони беруть участь у процесі виробництва та не є предметами праці, крім того переносять свою вартість на вартість готової продукції не цілком, а частинами.

Норматив оборотних коштів по малоцінним предметам визначається окремо по кожній групі в залежності від характеру їх використання у виробництві: малоцінний і господарський інвентар, що швидко зношується; спеціальний одяг і спеціальне взуття, спеціальний інструмент і спеціальні пристосування.

Потреба в оборотних коштах по цих групах обчислюється для створення запасів на складі й в експлуатації. У зв'язку з тим, що вартість малоцінних предметів, що знаходяться в експлуатації, обчислюється за мінусом зносу, то при визначенні нормативу приймається в розрахунок їх вартість, яка залишилася після списання частини їх вартості на собівартість продукції при передачі зі складу в експлуатацію. При визначенні нормативу оборотних коштів на складі малоцінні предмети, приймаються по їх повній вартості.

Витрати майбутніх періодів включають виробничі витрати, що здійснюються в даному плановому періоді та будуть віднесені на собівартість продукції, що випускається, в наступні періоди. До них відносяться витрати, пов'язані з підготуванням нових виробництв і нових видів продукції, якщо вони не фінансуються з фонду розвитку виробництва, науки і техніки; витрати, пов'язані з проведенням гірських виробіток, гірсько-підготовчих і інших робіт.

Норматив оборотних коштів на витрати майбутніх періодів визначається по формулі:

H = Cп + Вп - Вв, (6.2)

де H - норматив оборотних коштів на витрати майбутніх періодів;

Cп - сума коштів, вкладених у ці витрати на початок планованого періоду, за відрахуванням кредиту банку;

Вп - витрати, здійснені в планованому році та передбачені відповідними кошторисами;

Вв - витрати, що включаються в собівартість продукції планового року та передбачені кошторисом виробництва.

Розрахунок нормативу оборотних коштів на витрати майбутніх періодів проводиться щороку.

Нормування оборотних коштів для утворення запасів готової продукції.

До готової продукції відносяться вироби, вироблені виробництвом, прийняті технічним контролем підприємства і здані на склад або прийняті замовником відповідно до затвердженого для визначених видів продукції порядку її приймання. Розмір готової продукції на складі повинний бути оптимальним в залежності від тривалості виробничого циклу, умов реалізації продукції і порядку її оплати.

Норматив оборотних коштів по готовій продукції (Н) визначається по такій формулі:

Н = З х Р, (6.3)

де З - одноденний випуск продукції в IV кварталі планового року по виробничій собівартості (грн.);

Р - норма запасу оборотних коштів по готовій продукції (дні).

Норма запасу оборотних коштів по готовій продукції обчислюється в днях і включає такі елементи: час на комплектування виробів у партії, упаковування продукції, час па оформлення платіжних документів і їх передачу у банк.

При великій номенклатурі продукції, що випускається, норма оборотних коштів по готовій продукції на складі може бути визначена як середньозважена норма по групах продукції, яка включає не менше 70-80% планового випуску готової продукції. Розрахована по цим даним середня норма оборотних коштів розповсюджується на всю готову продукцію на складі (табл.. 6.3).

Сукупний норматив оборотних коштів підприємства на плановий рік визначається шляхом підсумовування всіх раніше встановлених нормативів по кожній статті нормованих оборотних коштів у грошовому вираженні.

Виходячи з загальної потреби підприємства в оборотних коштах, розраховується приріст (зменшення) нормативу оборотних коштів у плановому році порівняно із звітним роком у вигляді різниці між нормативами на кінець і на початок планового року. Ці дані використовуються при складанні фінансового плану. У фінансовому плані для приросту нормативу оборотних коштів повинні бути забезпечені відповідні джерела коштів.

Таблиця 6.3

Розрахунок середньозваженої норми оборотних коштів по готовій продукції на складі

Групи виробів	Питома вага у загальному обсязі випуску, %	Витрати часу по окремим операціям, дні					Відсоткове число (гр.2*гр.7)
		нагромадження партій	добірка, підсортування по замовленням	упаковка та маркірування	транспортування	разом
1	2	3	4	5	6	7	8
Вироб А	50	3	1	1	1	6	300
Вироб Б	20	2	2		1	5	100
Вироб В	20	3			1	4	80
Вироб Г	10	1			2	3	30
Разом :	100						510

Середня норма по всім групам готової продукції на складі склала 5,1 дня (510:100).

Розрахунок нормативу оборотних коштів економічним методом.

Розрахунок потреби в оборотних коштах методом прямого розрахунку на підприємстві проводиться на тривалий період, якщо в наступні роки різко не змінюється асортимент продукції, що випускається або технологія виробництва, умови постачання і збуту продукції. У таких умовах розрахований норматив оборотних коштів методом прямою розрахунку щорічно коректується підприємством з урахуванням росту виробничої програми і зміни оборотності оборотних коштів, тобто норматив оборотних коштів розраховується більш укрупненим (економічним) методом.

При економічному методі використовується сума нормативу оборотний коштів, що була встановлена методом прямого розрахунку. При цьому розрахований норматив ділиться на дві частини:

– до першої відносять нормативи, розмір яких прямо залежить від обсягу витрат на виробництво (сировина, основні матеріали, покупні напівфабрикати, допоміжні матеріали, тара, незавершене виробництво, готова продукція) – це виробничий норматив;

– в другу частину включаються ті статті нормованих коштів, по яким потреба у коштах прямо не залежить від зміни витрат на виробництво (нормативи по запасних частинах для ремонту устаткування, малоцінним предметам, витратам майбутніх періодів) – це невиробничий норматив.

Для визначення нормативу оборотних коштів на планований рік виробничий норматив збільшується відповідно до росту виробничої програми в плановому році. Невиробничий норматив оборотних коштів збільшується в половинному розмірі від росту виробничої програми.

Отримана загальна сума нормативу зменшується на суму коштів, що вилучається в результаті прогнозного прискорення оборотності оборотних коштів.

Всі джерела формування оборотних коштів варто поєднати в такі групи:

• власні і прирівняні до них кошти;

• залучені кошти;

• інші джерела.

Оборотні кошти нових підприємств можуть формуватися за рахунок коштів бюджету, вищестоящої організації, пайових внесків членів трудового колективу, фундаторів, за рахунок коштів від реалізації цінних паперів, внесків іноземних учасників ( у разі створення спільних підприємств). Ці кошти формуються як частина статутного фонду підприємства.

Власні джерела формування оборотних коштів.

Власні оборотні кошти служать переважно для формування нормованих оборотних коштів. У процесі господарської діяльності вони поповнюються за рахунок прибутку і коштів, прирівняних до власних (наприклад стійких пасивів), а також випуску цінних паперів.

Прибуток підприємства направляється па покриття приросту нормативу оборотних коштів. Традиційно таким джерелом вважається прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства і використовується на його розсуд.

Розмір коштів, що спрямовуються на поповнення власних оборотних коштів, визначається розрахунками, які є додатками до фінансового плану, і залежить від очікуваних розмірів приросту нормативу оборотних коштів, загального обсягу прибутку, можливого розміру залучення позикових коштів тощо. До коштів, що можна прирівняти до власних, належать стійкі пасиви.

Друга група джерел формування оборотних коштів підприємств - позикові. Участь кредиту у формуванні оборотних коштів обумовлена тим, що підприємства створюють власні оборотні кошти в межах нормативу. Додаткова потреба, яка виникає в зв'язку із створенням сезонних запасів товарно-матеріальних цінностей, вилученням коштів у розрахунки та з інших причин, покривається позиковими коштами.

Кредити банку дозволяють органічно охопити всі джерела оборотних коштів і мають активний вплив на раціональне формування запасів сировини, матеріалів, готової продукції, інших видів матеріальних цінностей.

Кредити банку можуть бути отримані як під нормовані, так і під ненормовані оборотні кошти терміном до одного року на підставі укладеного кредитного договору між підприємством і банком. Кредит видається після ретельного вивчення банком фінансового стану позичальника, його платоспроможності і можливості повернення боргу у зазначений термін. Кредит покривається за рахунок виручки від реалізації підприємства.

До залучених коштів можна віднести комерційний кредит. Він використовується підприємствами у випадку нестачі фінансових ресурсів у покупця або споживача і неможливості своєчасного розрахунку із постачальником. В такому випадку виникає необхідність відстрочки платежу. Якщо постачальник дає згоду на відстрочку платежу за поставлену продукцію, то він від споживача замість грошей одержує вексель або інше боргове зобов'язання.