2. Види та форми фінансових планів

Фінансове планування дозволяє зіставити різні варіанти управління фінансами підприємства і об'єктивно вибрати якнайкращий варіант розвитку підприємства і його фінансового забезпечення.

В процесі розробки фінансового плану прогнозування фінансових результатів діяльності підприємства в плановому періоді в цілому по підприємству і по окремих напрямах діяльності (комерційна, фінансова, інвестиційна, зовнішньоекономічна і ін.) шляхом оцінки розмірів його доходів і витрат. Проводиться оцінка вартості економічних ресурсів, які необхідні підприємству для виконання планів господарської діяльності і обслуговування виробничого процесу. При цьому однією з умов є досягнення необхідного рівня платоспроможності і ліквідності підприємства протягом всього прогнозованого періоду.

Розробці фінансового плану передує вивчення різної економічної інформації, яка є необхідною для обгрунтування окремих планових показників. Якість розробки фінансового плану залежить від наявності і можливості використання всіх, перерахованих в попередньому пункті даної роботи, джерел інформації, уміння і навиків фахівців підприємства узагальнювати дані і оцінювати вплив окремих чинників на стан фінансів підприємства.

Основоположними при проведенні фінансового планування є стратегічні цілі і завдання підприємства на плановий період; результати проведення моніторингу господарсько-фінансової діяльності підприємства, його можливостей і проблем; вивчення зовнішнього оточення і прогнозування його можливих змін.

З приводу складання і структури фінансового плану існують різні думки.

В ході фінансового планування спочатку розробляються фінансова політика і прогноз по окремих напрямах управління фінансами підприємства, необхідні для забезпечення виконання плану господарської діяльності. Це дає можливість дізнатися потребу підприємства в основному і оборотному капіталі, розмір можливих джерел його формування. Розроблені прогнози повинні бути оцінені з погляду відповідності потреб підприємства в засобах і можливостей їх фінансування.

За ситуації, коли потреба в капіталі перевищує існуючі джерела засобів, те підприємство повинне розробити план додаткового отримання позикових засобів і оптимізувати умови цієї позики. Якщо потреби в капіталі менше ніж існуючі джерела засобів, то це свідчить про неефективність використання підприємством всіх своїх можливостей. В цьому випадку доцільне або коректування плану господарської діяльності, або розробка додаткових напрямів ефективного використання існуючих вільних засобів (наприклад: інвестування).

У разі відповідності потреб фінансовим можливостям необхідно перейти до безпосереднього формування проекту фінансового плану підприємства, основними розділами якого є : план доходів і витрат, план руху грошових коштів, план-баланс.

Поточний фінансовий план діяльності підприємства - це річний план доходів і витрат, який є першим фінансовим документом фінансового плану. Він характеризує загальні суми очікуваних доходів фірми і її витрат в очікуваному періоді. Для розробки окремих показників плану можуть бути використані різні методичні прийоми, вибір яких залежить від наступних чинників: наявність інформаційного забезпечення, визначеність змін ринкової кон'юнктури, наявність інформації про зміни в податковій політиці держави і ін.

При цьому особливу увагу потрібно приділити визначенню об'єму випуску продукції (для виробничого підприємства) і об'єму роздрібного товарообігу (для торгової фірми), які характеризують об'єм основної діяльності суб'єктів господарювання. Потім плануються доходи від операційної діяльності і операційні витрати, доходи від інших видів діяльності і пов'язані з ними витрати. Розмір балансового прибутку розраховується як сума операційного прибутку і прибули від інших видів діяльності.

Планування розміру податкових платежів з прибутку підприємства проводиться окремо по кожному виду податків: податок на прибуток, податок на землю, податок з власників транспортних засобів і ін. Плановий розмір сплати кожного з них залежить від розміру бази оподаткування, діючих ставок і переліку пільг, якими користується підприємство.

Плановий розмір чистого прибутку визначається як різниця між балансовим прибутком і всіма податками і обов'язковими платежами, які повинні бути сплачені.

Балансовий план є прогнозом зміни активів і пасивів підприємства в планованому періоді. Метою розробки балансового плану є оцінка потреби підприємства в окремих видах активів і визначення можливих джерел їх покриття, необхідних для прогнозування фінансової рівноваги і платоспроможності підприємства на кінець планованого періоду.

Розробка балансового плану проводиться формою № 1 (бухгалтерського балансу), в якому існує наступне співвідношення розділів: сума активів рівна сумі пасивів і власного капіталу.

Звернемо увагу на методичні прийоми, за допомогою яких можуть бути визначені планові показники деяких статей активу і пасиву.

Плановий об'єм основних засобів можна визначити шляхом узагальнення інформації про їх наявність на початок планового періоду; планового вибуття у зв'язку із закінченням термінів використання і очікуваного поповнення.

Плановий розмір нематеріальних активів підприємства визначається на підставі плану інноваційної діяльності і кошторисів її фінансування в плановому періоді.

Розмір оборотних активів підприємства, необхідних для формування запасів, може розраховуватися економіко-статистичним методом (на базі динаміки оборотності товарів, яка реально склалася на даному підприємстві) або шляхом прямих техніко-економічних розрахунків (з урахуванням таких чинників, як організація господарських зв'язків з постачальниками, інтервал і об'єм постачання, транспортна норма відправлення товарів, дальність перевезення, кількість асортиментних груп і ін.).

Дебіторська заборгованість виникає у зв'язку з кредитуванням постачальників або покупців у разі неспівпадання в часі моменту оплати за товар і моменту передачі його у власність. Планування розмірів дебіторської заборгованості проводиться окремо по видах: дебіторська заборгованість по операціях, пов'язаних із закупівлею товарів у постачальників; дебіторська заборгованість по операціях, пов'язаних з реалізацією товарів покупцям; інші види (авансові платежі до бюджету, аванси, видані працівникам, векселі). Розрахунок планового розміру кожного виду дебіторської заборгованості проводиться на підставі прогнозування об'ємів операцій, які приводять до виникнення заборгованості і аналізу періоду погашення заборгованості, який фактично склався в передплановому періоді.

В процесі оперативного фінансового планування прогнозується розмір грошових коштів підприємства, які повинні знаходитися на кінець планового періоду в касі, в дорозі і на розрахунковому рахунку. Розмір грошових коштів в касі визначається виходячи з операційних потреб - для виконання розрахунково-касових операцій. Розмір грошових коштів в дорозі залежить від швидкості документообігу, способу інкасації і розміру одноденної виручки. Розміри грошових коштів на розрахунковому рахунку залежить від швидкості обороту грошових коштів підприємства і розміру витрат для забезпечення поточної діяльності.

Плановий розмір статутного капіталу можна визначити, виходячи з прогнозу його змін в результаті реорганізації підприємства, здійснення додаткових внесків засновниками, додаткової емісії акцій і з інших причин, які можуть привести до змін.

Кредиторська заборгованість підприємства виникає у зв'язку з покупкою товарів і інших матеріальних ресурсів з відстроченням платежу, отриманням передоплати, проведенням розрахунків по заробітній платні і з інших причин. Планування кредиторської заборгованості необхідно проводити по кожному виду окремо. Основою розрахунку є прогнозування об'єму операцій, які приводять до виникнення заборгованості і середнього терміну відстрочення платежу, яким користується підприємство по кожному її виду.

Прогнозування кредитів і позик, які необхідно одержати підприємству для фінансування своєї діяльності в плановому періоді, визначається шляхом балансування потреб в засобах і існуючих джерел їх покриття за рахунок власних засобів і кредиторської заборгованості. Отриманий результат розрахунку необхідного розрахунку кредиту рекомендується зіставити з максимально допустимим розміром, при якому забезпечується фінансова стійкість підприємства і позитивне значення ефекту фінансового важеля. Якщо розробка балансового плану виявляє перевищення допустимого рівня боргу, то необхідно скоректувати проведений раніше розрахунок. Метою даного коректування є зниження потреб підприємства в окремих видах активів або пошук можливості збільшення об'ємів власних фінансових ресурсів за рахунок підвищення ефективності господарської діяльності.

Одним з найважливіших документів оперативного фінансового планування діяльності підприємства є план руху грошових коштів. Мета його розробки - прогнозування надходження і вибуття грошових коштів для забезпечення платоспроможності підприємства впродовж планового періоду. Головним завданням плану руху грошових коштів є не тільки визначення планових об'ємів потоків грошових коштів, але і виявлення можливих періодів неплатоспроможності підприємства і розробка заходів, направлених на підвищення ефективності управління грошовими потоками з метою усунення подібних ускладнень.

План руху грошових коштів може розроблятися у формі платіжного календаря, який є балансом грошових надходжень і виплат. Платіжний календар є інструментом оперативного планування, тому практичне його значення тим вище, чим коротше планований період і детальніше визначені джерела надходження засобів і напряму їх використання.

Планування грошових потоків підприємства рекомендується здійснювати по напрямах його діяльності: операційна, інвестиційна, фінансова. Проведені розрахунки узагальнюються в плані і аналізуються з позиції достатності засобів на розрахунковому рахунку для фінансування мінімальних одноденних потреб підприємства і створення необхідного резерву на випадок непередбачених відхилень при виконанні графіків надходження і витрачання засобів.

Поточні фінансові плани, що включають показники формування капіталу підприємства, розробляються на майбутній рік з розбиттям по кварталах.

Початковими передумовами поточного планування розвитку капіталу підприємства є:

стратегія і цільові стратегічні нормативи формування капіталу на майбутній період;

• фінансова політика по окремих аспектах формування капіталу підприємства;

• плановані об'єми виробництва і реалізації продукції і інші економічні показники операційної діяльності підприємства на майбутній рік;

• плановані об'єми інвестиційної діяльності підприємства на майбутній рік відповідно до його інвестиційної програми;

• система розроблених на підприємстві норм і нормативів капіталоємності окремих видів продукції і видів діяльності;

• середні ставки відсотка на ринку капіталу, що прогнозуються на майбутній рік по окремих фінансових інструментах;

• результати аналізу формування капіталу в попередньому періоді.

Оскільки ряд початкових передумов розробки поточних планів носять імовірнісний характер і розкид їх параметрів в умовах сучасної економічної нестабільності країни досить високий, поточні фінансові плани підприємства за основними показниками формування капіталу бажано розробляти в декілька варіантах – «оптимістичному», «реалістичному», «песимістичному».

В процесі розробки цього плану повинна бути забезпечена чіткий взаємозв'язок планованих показників доходів від реалізації продукції (валового і чистого), витрат, податкових платежів, балансового і чистого прибутку підприємства.

План доходів і витрат по операційній діяльності є одним з основних видів поточного фінансового плану підприємства, що складається на первинному етапі поточного планування його фінансової діяльності (оскільки ряд його показників служить початковою базою розробки інших видів поточних фінансових планів). Метою розробки цього плану є визначення суми чистого прибутку від виробничо-комерційної (операційною) діяльності підприємства, яка служить головною базою формування власного капіталу з внутрішніх джерел.

План доходів і витрат по інвестиційній діяльності відображає основні аспекти фінансового забезпечення цієї діяльності.

Метою розробки цього плану є визначення об'єму потреб у фінансових ресурсах для реалізації намічених інвестиційних програм, а також можливих надходжень цих ресурсів в процесі здійснення інвестиційної діяльності (доходів від реалізації вибуваючого майна в процесі його заміни, інвестиційного прибутку і т.п.).

У цьому плані відображаються всі витрати, пов'язані із здійсненням реальних інвестицій в майбутньому періоді, а також приростом об'єму довгострокових фінансових вкладень (приріст об'єму короткострокових фінансових вкладень здійснюється за рахунок залишку тимчасово вільних грошових активів у складі оборотних коштів підприємства).

Таким чином, у складі цього виду фінансового плану визначаються інвестиційні потреби в капіталі, які повинні бути забезпечені в процесі його формування, а з іншою - можливості приросту власного капіталу за рахунок інвестиційного прибутку.

Отже, основними завданнями фінансового планування на підприємстві є:

• забезпечення виробничої та інвестиційної діяльності необхідними фінансовими ресурсами;

• установлення раціональних фінансових відносин із суб'єктами господарювання, банками, страховими компаніями;

• визначення шляхів ефективного вкладення капіталу, оцінка раціонального його використання;

• виявлення та мобілізація резервів збільшення прибутку за рахунок раціонального використання матеріальних, трудових та грошових ресурсів;

• здійснення контролю за утворенням та використанням платіжних засобів.

Фінансове планування дає змогу розв'язати такі конкретні питання:

• які грошові кошти може мати підприємство в своєму розпорядженні;

• які джерела їх надходження;

• чи достатньо фінансових ресурсів для виконання накреслених завдань;

• яка частина коштів має бути перерахована в бюджет, позабюджетні фонди, банкам та іншим кредиторам;

• як повинен здійснюватися розподіл та використання прибутку на підприємстві;

• як забезпечується реальна збалансованість планових витрат і доходів підприємства на принципах самоокупності та самофінансування.