Де б(а) - балансова вартість групи основних фондів на початок періоду;
Б(а-1) - балансова вартість групи на початок періоду, який передував звітному;
П(а-1) - сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкції і модернізації і інших поліпшень основних фондів протягом періоду, що передував звітному;
В(а-1) - сума виведених з експлуатації основних фондів протягом періоду, який передував звітному;
А(а-1) - сума амортизаційних відрахувань, нарахованих в періоді, який передував звітному.
Крім того, підприємства в процесі господарської діяльності можуть орендувати основні фонди, за які сплачується орендна плата. Оренда основних фондів носить назву лізингу. Виділяють: оперативний, фінансовий і зворотний лізинг.
Оперативний лізинг - господарська операція, що передбачає передачу орендареві права користування основними фондами на термін, що не перевищує терміну їх повної амортизації з обов'язковим поверненням таких основних фондів їх власнику після закінчення терміну дії лізингової угоди. Основні фонди, передані в оперативний лізинг, залишаються в складі основних фондів орендодавця.
Фінансовий лізинг - господарська операція, що передбачає придбання орендодавцем на замовлення орендаря основних фондів з подальшою їх передачею в користування орендареві на термін, що не перевищує терміну повної амортизації таких основних фондів з обов'язковою подальшою передачею права власності на такі основні фонди орендареві. Основні фонди, передані в фінансовий лізинг, включаються до складу основних фондів орендаря.
Зворотний лізинг - господарська операція, що передбачає продаж основних фондів фінансової організації з одночасним зворотним отриманням таких основних фондів в оперативний або фінансовий лізинг.
Лізинг дає орендареві ряд переваг порівняно із звичайними формами фінансування і кредитування основних фондів:
Зберігається ліквідність балансу.
Досягається економія власних коштів підприємства.
Сплата орендних платежів може здійснюватися з прибутків, які отримуються від експлуатації об'єкта, що орендується.
Дозволяє підприємствам уникати втрат, пов'язаних з моральним старінням технічних ресурсів, і сприяє використанню в господарстві найбільш довершених машин, обладнання, електронно-обчислювальної техніки.
Відповідно діючого законодавства джерелами фінансування основних фондів можуть виступати:
власні фінансові ресурси;
залучені фінансові ресурси та запозичені кошти;
централізовані фінансові ресурси (рис. 8.2)
Рис. 8.2. Джерела фінансування основних фондів
Зазначимо, що питання про вибір джерел фінансування повинні вирішуватися з урахуванням багатьох факторів: вартості залученого капіталу, ефективності використання капіталу, співвідношення власного та запозиченого капіталу, наявного фінансового стану підприємства, рівня ризикованості різних джерел фінансування, економічних інтересів інвесторів і позичальників тощо.
2. Вартісна оцінка основних фондів і фінансово-економічні показники ефективності їх використання
Істотно, що вартість основних фондів постійно змінюється. Це робить їх непорівнянними, затрудняє визначення їх ефективності, а також планування обсягів і структури капітальних вкладень, амортизаційних відрахувань, ускладнює оцінку вартості майна в процесі приватизації підприємств або зміни власника. Для усунення цих недоліків періодично проводиться переоцінка основних фондів, за допомогою якої оцінка основних фондів доводиться до вартості їх відтворювання в сучасних умовах.
У зв'язку з переоцінкою основних фондів і їх зносом розрізнюють:
первісну – виражає суму всіх грошових коштів в період створення, придбання, монтажу основних фондів;
відновну – вартість відтворювання основних фондів в сучасних умовах і діючих цінах;
залишкову вартість основних фондів – вартість основних фондів на даний момент з урахуванням зносу.
Первісна та відновна вартість у практиці господарювання дають уяву про балансову вартість основних фондів. На балансах підприємств основні фонди враховуються за первинною вартістю при введенні в експлуатацію, а в інших випадках – по відновній вартості.
Залишкова вартість може бути розрахована шляхом вирахування із залишкової (первісної) вартості суми зносу основних фондів, яка у свою чергу також є розрахунковою величиною.
Для оцінки ефективності використання основних фондів використовуються натуральні і вартісні показники.
Натуральні показники дають лише часткове уявлення про ефективність використання основних фондів, як правило, в розрізі їх видів. До них відносяться:
кількість окремих видів і типів обладнання, машин;
потужність баз і складів;
місткість столових, кафе (число посадкових місць);
розміри баз, магазинів (кв.м);
місткість холодильників (куб.м) тощо.
Вартісні показники складаються із узагальнюючих і приватних.
До узагальнюючих показників належать:
фондовіддача : співвідношення обсягу товарної продукції, товарообороту чи чистого доходу до залишкової вартості основних фондів. Дає уяву про те, скільки обсягу товарної продукції (товарообороту, чистого доходу) приносить кожна гривня основних фондів;
фондомісткість: зворотний показник, що показує, скільки основних фондів у грошовому виразі приходиться на кожну гривню обсягу товарної продукції (товарообороту, чистого доходу);
фондоозброєність: співвідношення вартості основних фондів та чисельності працівників (загальної середньорічної, промислового персоналу, тощо), відображає, скільки основних фондів у грошовому виразі приходиться на 1 працівника;
рентабельність основних фондів: співвідношення прибутку (валового, від звичайної діяльності, чистого) до вартості основних фондів, виражене у відсотках. Дозволяє встановити, скільки прибутку приносить кожна гривня основних фондів. Є найпоказовішим узагальнюючим показником, або прямим показником ефективності використання основних фондів. При порівнянні ефективності використання основних фондів окремими підприємствами або структурними підрозділами підприємств висновки про кращий стан роблять за показником більшої рентабельності.
Приватні показники розраховуються у вигляді коефіцієнтів, зокрема оновлення, вибуття, приросту, зносу, придатності, змінності основних фондів, екстенсивного і інтенсивного навантаження обладнання і інших. Наприклад:
коефіцієнт оновлення показує питому вагу нових засобів труда, що надійшли протягом року в загальній їх кількості;
коефіцієнт вибуття - відношення вартості вибулих за звітний період основних фондів до вартості всіх основних фондів на початок звітного періоду;
коефіцієнт зносу – відношення суми зносу до первісної вартості основних фондів тощо.
В умовах ринкової економіки основними шляхами підвищення ефективності використання основних фондів можуть бути:
вдосконалення організації господарської діяльності підприємств;
модернізація обладнання і впровадження прогресивних технологій;
реконструкція діючих підприємств;
збільшення в складі основних фондів частки активних основних фондів, машин і обладнання;
впровадження автоматизованих систем управління, підвищення автоматизації праці;
раціональне використання основних фондів, підвищення їх фондовіддачі;
підвищення рівня механізації труда, підвищення фондоозброєності;
збільшення коефіцієнтів змінності, придатності, інтенсивного навантаження і т.п.