Konspekt_lektsy_po_ukr

НазарР.М.,ГапоноваТ.М.Українськамовазапрофесійнимспрямуваннямдляспеціальності«Менеджменторганізацій»

ТЕМА 4.

УКРАЇНСЬКА ТЕРМІНОЛОГІЯ В ПРОФЕСІЙНОМУ СПІЛКУВАННІ

Структура теми

1.Історія і сучасні проблеми української термінології. Теоретичні засади термінознавства та лексикографії.

2.Термін та його ознаки.

3.Термінологія як система.

4.Загальнонаукова, міжгалузева і вузькоспеціальна термінологія.

5.Термінологія обраного фаху.

6.Способи творення термінів певного фаху.

7.Нормування, кодифікація і стандартизація термінів.

8.Українські електронні термінологічні словники.

Ключові слова і поняття:

пуризм, лексикографія, науково-технічна лексикографія (термінографія), термін, дефініція, терміноїд, номенклатура, професіоналізм, професійні просторіччя, термінологізація, детермінологізація, мотивованість, системність, точність, тенденція до однозначності, загальнонаукові терміни, міжгалузеві терміни, вузькогалузеві терміни, кодифікація термінів, термінологія, терміносистема, стандартизація термінології.

1. Історія і сучасні проблеми української термінології. Теоретичні засади термінознавства та лексикографії.

Українська сучасна термінологія бере свій початок з підручників для початкової та середньої школи, які було надруковано галицьким товариством «Просвіта» у другій половині XIX століття. Тоді в Україні також було укладено перші галузеві словники, наприклад, шість випусків «Початки до уложення номенклатури і термінології природосної» І. Верхратського, «Початок до уложення термінології ботанічної руської» І. Гавришкевича тощо.

Проте ніяких заходів щодо впорядкування та стандартування галузевих терміносистем тоді ще не проводилося.

Розквіт термінотворчої роботи в Україні припадає на 20-ті роки XX століття (період так званої українізації), коли після 200-літньої перерви українська мова стала мовою суспільного та політичного життя. Протягом 20-х років було видано понад 80 галузевих словників.

Головною метою термінотворчої роботи в той період була побудова українських національних термінологій і відокремлення українських термінологій від російських. Науковці орієнтувалися на ті мови світу, які є продуцентами термінів, уникаючи таким чином російського посередництва.

У багатьох випадках вони також спиралися на живу народну мову. При цьому активно залучалися архаїзми та діалектизми. А вже засвоєні інтернаціональні слова штучно замінювалися новоутвореннями на основі загальновживаної лексики: «громовина» замість «електрика», «впорскування» замість «ін'єкція», «облямівка» замість «ореол», «первень» замість «елемент», «мірило» замість «масштаб», «модло» замість «шаблон» тощо.

Отже, можна стверджувати, що протягом 20-х років XX століття в українській термінотворчій діяльності панував пуризм.

Пуризм – надмірне прагнення очистити свою мову від слів іншмовного походження, неологізмів.

З 30-х років XX століття термінологічне планування в Україні спрямовано на штучне зближення українських галузевих термінологій з російськими. У цей період було видано спеціальною Словниковою комісією понад 50 термінологічних словників як

41

НазарР.М.,ГапоноваТ.М.Українськамовазапрофесійнимспрямуваннямдляспеціальності«Менеджменторганізацій»

російсько-українських, так і тлумачно-довідникових з різних природних та гуманітарних наук. Але вважається, що вони не претендували на вичерпність, виходили мізерними тиражами та їх було зорієнтовано на російську мову.

Після здобуття Україною незалежності та надання українській мові статусу державної термінотворча робота знову активізувалася. Почався процес укладання численних термінологічних словників з різних галузей науки й техніки. У цьому процесі брали й беруть участь як мовознавці, так і галузеві фахівці.

Серед кращих словників вказаного періоду можна відмітити «Російсько-український словник фізичних термінів» проф. О. Б. Лисковича, «Російсько-український словник наукової і технічної мови. Термінологія процесових понять» О. Войналовича та В. Моргунюка, «Російськоукраїнський словник наукової термінології. Математика. Фізика. Техніка. Науки про Землю та Космос», укладений при участі Комітету наукової термінології.

Проте далеко не всі з цих словників заслуговують уваги як серйозні лексикографічні праці, тому що вони мають значні недоліки через брак досвіду авторів в укладанні термінологічних словників. Відсутність централізованого керівництва термінологічним плануванням в Україні призводить до того, що деякі словники суперечать один одному. І, взагалі, зараз спостерігається принаймні три тенденції у термінотворчій роботі:

1.Перелицювання відповідних російських термінів на ніби український лад;

2.Перелицювання відповідних англійських термінів на ніби український лад;

3.Реанімація лексикографічних традицій 20-х років XX століття, що були спрямовані на крайній пуризм.

Таким чином, надання українській мові статусу державної вимагає певних заходів

щодо планування її корпусу, розроблення галузевих термінологій та їхню стандартизацію. Над розв'язанням таких питань в Україні працюють кілька установ: Держспоживстандарт України, Технічний комітет стандартизації науково-технічної термінології, Інститут української мови НАН України, Інститут мовознавства ім. О. Потебні НАН України, Український науково-дослідний і навчальний центр стандартизації, сертифікації та якості, галузевий Термінологічний центр нафтової та газової промисловості, Львівська міська громадська організація «Українське термінологічне товариство». Проте стандартизація нових термінів ще не означає розв'язання всіх проблем термінотворення. Бувають такі ситуації, коли термінологічними словниками для того чи іншого поняття рекомендовано один термін, а галузеві фахівці використовують зовсім інший, тобто тут постає ще проблема впорядкування термінологічного поля певної галузі знання або діяльності.

Лексикографія – це розділ мовознавства, що розробляє теоретичні та практичні питання щодо укладання та використання словників різних видів.

Науково-технічна лексикографія (термінографія) – це розділ лексикографії, що розглядає теоретичні та практичні питання щодо укладання й використання фахових термінологічних словників.

2. Термін та його ознаки.

Головною категорією у термінознавстві є поняття термін. Наведемо визначення терміна.

Термін – це мовний знак, що позначає спеціальне поняття у системі понять. У

цьому визначенні підкреслюється, що, по-перше, будь-яка частина мови, й будь-який символ, цифра, літера можуть бути термінами, по-друге, суттєвою ознакою терміна є системність, що відрізняє термін від нетерміна.

Поняття дефініція. Центральну роль в організації людських знань відіграє процес формування поняття. Поняття - це одиниця думки з розмитим змістом і обсягом. Конкретний зміст і обсяг поняття набирає лише в межах певної галузі знання або діяльності.

42

НазарР.М.,ГапоноваТ.М.Українськамовазапрофесійнимспрямуваннямдляспеціальності«Менеджменторганізацій»

Будь-яке наукове або технічне поняття повинно обов'язково закріплюватися вербально через те, що не закріплені вербально поняття, на жаль, залишаються тільки досвідом окремої людини (або групи людей) і зникають разом з нею.

Процес вербального закріплення поняття відбувається у процесі формування дефініції та створення терміна.

Під дефініцією розуміють розгорнуте визначення поняття за допомогою певним чином побудованого речення. А термін – це ім'я поняття.

Схематично це можна зобразити гак:

Поняття

Дефініція		Термін
(визначення поняття)		(ім'я поняття)
Прилад, яким виміряють силу		Амперметр
електричного струму

Поняття «терміноїд». За семантичним значенням розрізняють власне терміни та терміноїди. Якщо терміни створюють на основі наукового або технічного поняття, то терміноїди – на основі поняття у вузькій професійній діяльності. Вони називають конкретні явища або об'єкти.

Терміноїди є групою лексичних одиниць, що складаються з номенклатури, професіоналізмів і професійних просторіч.

Номенклатура (інша назва – «номени») – це слова, що називають конкретні об'єкти науки або техніки, тому номени бувають науковими та технічними. Так, системи технічних термінів супроводжуються номенами – найменуваннями типів і класів машин і механізмів, нерідко з цифровими й літерними позначеннями, що характеризують номер моделі, розмір деталі тощо (наприклад, літак ТУ-134, танк Т-34).

Професіоналізми пов'язані головним чином з архаїчною лексикою ремісничих і спеціальних занять, які виникли у період середньовіччя – корабельна та навігаційна, гірничодобувна, мисливська справи тощо.

Наприклад, морський професіоналізм «травити» позначає «потроху відпускати,

послаблюючи натягнення канату».

Професійні просторіччя створюють з різних причин: психологічних, психолінгвістичних й суто мовних.

Якщо тренер з гімнастики під час виконання вправ ученицями коментує, що вони замість «ластівки» зробили «горобця», а замість «шпагату» – «мотузочок», то він за допомогою професійного просторіччя оцінює їхній виступ. Це приклад психологічної причини появи просторіччя.

Психолінгвістичною причиною виникнення професійного просторіччя є процес метафоризації (перенесення ознак з одного предмета на інший на підставі подібності).

Наприклад, у роки першої світової війни солдати вживали вислови: «суп зі шрапнеллю», «каша зі шрапнеллю». Цікаво, що російські солдати так називали перлову кашу, а французькі – боби (для довідки: «шрапнель – кулі, картечі, якими начинений розривний артилерійський снаряд»).

Мовна причина професійного просторіччя – це прагнення до скорочення словосполучень. Наприклад, замість термінологічного словосполучення «національний банк» вживають одне слово «нацбанк».

Поняття «термінологізація». Відомо, що більша частина термінів раніше була загальновживаною лексикою. Тому одна й та ж лексична одиниця може існувати і як

43

НазарР.М.,ГапоноваТ.М.Українськамовазапрофесійнимспрямуваннямдляспеціальності«Менеджменторганізацій»

термін, і як нетермін, наприклад: ніс (людини) – ніс (корабля), супутник (людина, що поруч з вами) – супутник (космічний об'єкт, що обертається навколо планети).

Процес переходу лексичної одиниці зі стану нетерміна до стану терміна називається термінологізацією. Під час термінологізації лексична одиниця отримує значення певного поняття у певній системі понять.

До термінів у процесі термінологізації можуть надходити:

‒слова з загальновживаної лексики; наприклад, слово «муфта» (вид жіночого одягу

зхутра для зігрівання рук) сьогодні є технічним терміном – «деталь у вигляді невисокого циліндра для поздовжнього з'єднування валів, труб, зубчастих коліс та інших циліндричних або призматичних частин машин чи споруд»; слово «утома» (стан людини) зараз також стало технічним терміном – «утома металів»\ «механічна», «термічна», «ударна» тощо;

‒квазітерміни; наприклад, так звані терміни з науково-фантастичної літератури: «гелікоптер» (те саме, що й вертоліт), автор терміна – відомий італійський художник, архітектор, скульптор, інженер, вчений XV століття Леонардо да Вінчі); «зомбі» (люди-

роботи, які автоматично виконують чужі накази, не замислюючись над їхніми наслідками);

‒професійні просторіччя; наприклад, «кривошия» (сьогодні існують медичні терміни – «лівобічна кривошия», «правобічна кривошия»),

‒терміни з інших терміносистем; наприклад, термін «хвиля» (в фізиці з гідравліки), термін «резонанс» (в ядерній фізиці з акустики), термін «мова» (в інформатиці з мовознавства);

‒номенклатурні одиниці; наприклад, лампа «Юпітер» (зараз термін «юпітер» позначає потужний освітлювальний прилад для кінознімання при штучному освітленні);

‒власні імена; наприклад, прізвище Ампер – термін «ампер» (одиниця виміру сили електричного струму), прізвище Джоуль – термін «джоуль» (одиниця виміру енергії, роботи й кількості теплоти).

Поняття «детермінологізація». Зворотний процес – перехід терміна до стану загальновживаної лексики – називається детермінологізацією. Такий перехід відбувається у випадку розпаду певної терміносистеми внаслідок отримання нових даних у певній галузі наукового знання. Наприклад, раніше термін «флюїд» позначав уявну невагому рідину, за допомогою якої пояснювали до XVIII століття теплові, електричні й оптичні явища, а також горіння. Сьогодні ми вживаємо це слово як нетермін: «флюїди добра» та ін.

Проте термін може одночасно брати участь у процесі детермінологізації й залишатися терміном. Наприклад, слово «атмосфера» вживається як термін у фізиці

(газоподібна оболонка Землі і деяких інших планет або одиниця вимірювання тиску) та у переносному значенні як нетермін (умови, що породжуються соціальним становищем, колективом, родиною, наприклад, «атмосфера доброзичливості»); слово «клімат» вживається як термін у географії (метеорологічні умови, властиві певній місцевості) та у переносному значенні як нетермін («мікроклімат у колективі»); слово «орбіта»

вживається як термін в астрономії (шлях руху небесного тіла або штучного супутника Землі, орбітальної станції і т. ін. у космічному просторі навколо іншого тіла), в анатомії (заглибина, в якій міститься очне яблуко) та у переносному значенні як нетермін (сфера впливу, діяльності, поширення кого-, чого-небудь, наприклад, «орбіти дружби»).

Вимоги до термінів

Сучасна мова науки і техніки висуває до термінів певні вимоги.

1. Системність.

Системність є однією з найважливіших умов існування терміна. Слово як термін існує лише у певній системі понять.

Термін називає поняття й займає конкретне місце у певній системі понять, яка є відбиттям або наукової теорії, або наукової / технічної класифікації, або узагальненої ідеї / концепції в певній галузі/ підгалузі знання.

44

НазарР.М.,ГапоноваТ.М.Українськамовазапрофесійнимспрямуваннямдляспеціальності«Менеджменторганізацій»

Належність терміна до певної системи, тобто до певного термінополя, є його суттєвою ознакою, що відрізняє термін від звичайного слова.

2. Однозначність.

Термін має називати тільки одне наукове або технічне поняття, а поняттю має відповідати тільки один термін.

У своєму термінополі термін є однозначним, тому що поле грає для терміна таку ж роль, що контекст для загальновживаної лексики. Наприклад, термін «корінь» у математичному термінологічному полі має одне значення (величина, що при піднесенні її до певного ступеня дає дане число), у біологічному термінологічному полі має інше значення (частина рослини, що міститься в землі); у граматичному термінологічному полі – третє значення (головна частина слова (без афіксів), що виражає його основне (лексичне) значення).

3. Мотивованість.

Мотивованість – це така мовна форма терміна, яка допомагає зрозуміти поняття, яке він позначає, без звертання до тлумачного термінологічного словника. Ця вимога не відіграє головну роль, проте вона сприяє кращому усвідомленню та запам'ятовуванню терміна.

Наприклад, математичні терміни «гіпотенуза», «трикутник». Мовна форма першого пояснюється метафоричним перенесення найменування об'єкта: у давньогрецькій мові гіпотенузою називалася кривобокість. Форма другого терміна визначається існуванням в українській мові слів «три» і «кут» та продуктивної моделі словотворення: числівник + іменник + суфікс.

У термінознавстві під час термінування поняття за основу береться ознака «відмітний – невідмітний». Тому ідеально мотивованим терміном може вважатися тільки той, що складається з назви об'єкта та однієї його відмітної ознаки. Наприклад, «вісь

головна», «вісь координатна» тощо.

Сьогодні велику кількість термінів створюють шляхом найменування всіх суттєвих ознак об'єкта термінування. Безумовно, що довжина таких термінів і може досягати навіть

10 і більше слів. Наприклад, криголамно-транспортний ліхтеровоз-контейнеровоз, ударноповоротний спосіб буріння, дискова пневматична ручна пила тощо.

4. Точність.

Терміни мають бути точними. Але у термінознавстві існує поняття «хибномотивований термін». Такі терміни створюються з різних причин.

1.Хибне знання; наприклад, термін «азот» у давньогрецькій мові мав значення «безживний»; у 60-ті роки XX століття стало відомим, що азот відіграє значну роль у життєдіяльності різних, у тому числі, вищих організмів, але назву цього хімічного елемента залишили без змін, тому сьогодні він вважається хибномотивованим терміном.

2.Зміна ознак поняття; наприклад, поняття «чорні метали». Спочатку до них належало тільки залізо, тобто ознакою був саме колір. Зараз до складу чорних металів входить і марганець, проте він не має чорного кольору. їх об'єднують спільні поклади залізо-марганцевих руд, тобто ознакою стало спільне місце залягання. Ось чому термін «чорні метали» вважається тепер хибномотивованим.

3.Свідоме прагнення притаїти знання дійсних ознак предмета; наприклад, англійський термін «tank» (бак) – «танк» був навмисно використаний для називання нового виду військової техніки, щоб дезінформувати ворога під час першої світової війни.

5.Відсутність синонімів.

Терміни-синоніми в одній терміносистемі можуть заважати взаєморозумінню фахівців.

45

НазарР.М.,ГапоноваТ.М.Українськамовазапрофесійнимспрямуваннямдляспеціальності«Менеджменторганізацій»

3. Термінологія як система.

Літературна мова, крім загальновживаної частини, має численні підмови, які задовільняють потреби спілкування людей в найрізноманітніших сферах.

Однією з таких підмов є наукова мова (інші назви – мова науки й техніки, фахова мова), найголовнішу частину якої становить термінологія.

Наукова термінологія – вище породження людської думки, національної за своїми витоками і формою, міжнародної за поширенням. Професійне спілкування в будь-якій галузі неможливе без термінології.

Вивчення проблем термінології надзвичайно актуальне з кількох причин. По-перше, термінологія є головним джерелом поповнення лексичного складу

високорозвинених сучасних мов. Саме термінологія як частина природної людської мови є найуніверсальнішим засобом зберігання, передавання, оброблення інформації. Обсяги ж інформації зростають шаленими темпами: за даними науковців, зараз її обсяги подвоюються через кожні п’ять-сім років, що спричиняє так званий «термінологічний вибух» – появу великої кількості нових термінів.

По-друге, наукове знання інтернаціональне за своєю природою. У сучасному світі відбуваються потужні інтеграційні процеси, які не оминають наукової сфери і висувають проблему міжнародної стандартизації термінів як основи для порозуміння між фахівцями різних країн.

По-третє, українська термінологія, яка повинна розвиватися разом із термінологіями інших національних мов, має низку специфічних проблем, зумовлених історично, гостру потребу у створенні національних термінологічних стандартів, термінологічних словників тощо.

Термін (від латин. terminus – межа, кінець) – це слово або словосполучення, яке позначає поняття певної галузі знання чи діяльності людини. Так, термінами є такі назви,

як пінобетон, видатки, мінералізація гумусу, брутто(прибуток, вододжерело, господарський механізм.

Термінологія – 1) розділ мовознавства, що вивчає терміни (у цьому значенні все частіше використовують слово термінознавство); 2) сукупність термінів певної мови або певної галузі. Наприклад, можемо говорити про англійську, польську, російську, українську та ін. термінологію, а також про термінологію математичну, економічну, юридичну, хімічну, технічну тощо.

Галузеві термінології (тобто сукупності термінів конкретних галузей) називають терміносистемами, або термінологічними системами. На чому ґрунтується системність термінології?

Системність термінології зумовлена двома типами зв’язків, які надають множинам термінів системного характеру: логічними зв’язками (якщо між поняттями певної науки існують системні логічні зв’язки, а вони є в кожній науці, то терміни, які називають ці поняття, мають теж бути системно пов’язаними мовними зв’язками (хоча терміни позначають наукові поняття, вони залишаються одиницями природної людської мови, а відповідно їм властиві всі ті зв’язки, які характерні для загальновживаних слів – синонімічні, антонімічні, словотвірні, полісемічні, граматичні, родо-видові тощо).

Академік Реформатський про ці особливості терміна сказав образно: «Термін служить двом панам – науці і мові».

Таким чином, термінологія – це не хаотична множина слів, а організована на логічному й мовному рівні система спеціальних назв.

При всій відмінності й багатогранності сучасних галузей наукового знання і властивих їм понять існує ряд спільних ознак, які визначають суть терміна як особливої мовної одиниці. Отже, основні ознаки терміна:

Системність. Кожний термін входить до певної терміносистеми, у якій має термінологічне значення. За межами своєї терміносистеми термін може мати зовсім інше

46

НазарР.М.,ГапоноваТ.М.Українськамовазапрофесійнимспрямуваннямдляспеціальності«Менеджменторганізацій»

значення, пор: ножиці цін «розбіжність рівнів і динаміка цін у сфері міжнародної торгівлі на окремі групи товарів» і значення загальновживаного слова ножиці.

Точність. Термін повинен якнайповніше й найточніше передавати суть поняття, яке він позначає: поверхневий іригаційний стік, короткотерміновий кредит, чекодавець. Неточний термін може бути джерелом непорозумінь між фахівцями, тому іноді говорять, що науковці спершу домовляються про терміни, а вже потім приступають до дискусії.

Оскільки нові поняття сучасної науки досить складні, то для точного називання їх часто використовують багатослівні терміни, наприклад: міжнародна фінансовогосподарська операція, інфільтраційне живлення приканального купола підґрунтових вод поливними водами, Міжнародне товариство міжбанківських фінансових телекомунікацій.

Тенденція до однозначності в межах своєї терміносистеми. Якщо більшість слів загальновживаної мови багатозначні, то більшість термінів – однозначні, що зумовлено їхнім призначенням. Проте повністю усунути багатозначність (найчастіше двозначність) з терміносистем не вдається.

Наявність дефініції. Кожний науковий термін має дефініцію (означення), яка чітко окреслює, обмежує його значення. Так, дефініцією терміна аудиторський висновок є вислів «документ, що містить результати аудиторської перевірки».

Деякі термінознавці називають і такі ознаки (або вимоги) до терміна:

‒нейтральність, відсутність емоційно-експресивного забарвлення;

‒відсутність синонімів (справді, розвинена синонімія ускладнює наукове спілкування: кольматаж – кольматування – кольматація, жирант – індосант, профіцит – прибуток – зиск – вигода);

‒інтернаціональний характер (знаючи терміни-інтернаціоналізми, легко спілкуватися з іноземними фахівцями, читати іншомовну літературу, проте їхні значення непрозорі і це ускладнює, зокрема, навчальний процес: рамбурсація, ампліація, сапропель, польдер, драйвер, лаж);

‒стислість – дуже зручно користуватися короткими термінами, але не завжди вдається утворити короткий термін, який би при цьому був ще й точним, наприклад: акредитив з платежем на виплат;

‒здатність утворювати похідні, наприклад: зношення – зношування – зношеність – зношуваний; зрошення – зрошування – зрошувальний – зрошувач.

Проте усе це – вимоги до ідеального терміна, на практиці ж далеко не завжди вдається утворити термін, який би відповідав усім вищеназваним вимогам.

4. Загальнонаукова, міжгалузева і вузькоспеціальна термінологія.

Якщо проаналізувати термінологію, яка вживається фахівцями певної галузі в наукових текстах, усному професійному мовленні, уводиться в словники, то виявимо, що частина термінів використовується лише в цій галузі, а частина і в інших. Це свідчить про те, що терміни неоднакові за ступенем спеціалізації їхнього значення.

Залежно від ступеня спеціалізації значення терміни можна поділити на три основні

групи:

Загальнонаукові терміни, тобто терміни, які вживаються практично в усіх галузевих термінологіях, наприклад: система, тенденція, закон, концепція, теорія, аналіз,

синтез тощо. Слід зазначити, що такі терміни в межах певної термінології можуть конкретизувати своє значення, пор.: валютна система, осушувальна система, теорія економічного ризику. До цієї категорії відносять і загальнотехнічну термінологію (машина

(дощувальна машина), пристрій, агрегат).

Міжгалузеві терміни це терміни, які використовуються в кількох споріднених або й віддалених галузях. Так, економічна наука має термінологію, спільну з іншими соціальними, природничими науками, наприклад: амортизація, екологічні витрати,

санація, технополіс, приватна власність.

47

НазарР.М.,ГапоноваТ.М.Українськамовазапрофесійнимспрямуваннямдляспеціальності«Менеджменторганізацій»

Вузькогалузеві терміни це терміни, характерні лише для певної галузі, наприклад: лізинг, банківська гарантія (економічні); капітель, базиліка, дзвіниця (архітектурні); двигун, гальмо, трансмісія, карбюратор (механічні); фундамент, армування, опалубка, панель, торкретування, коефіцієнт ущільнення (будівельні) тощо.

Безперечно, професійне спілкування неможливе без використання термінів. Проте в мовленні фахівців, крім термінів, широко побутують і інші спеціальні одиниці професіоналізми та номенклатурні назви.

Від термінів відрізняються професіоналізми. Професіоналізми – слова,

словосполучення або вирази на позначення предметів, речовин, абстрактних понять, об'єднаних конкретною професійною сферою діяльності і спілкування. Вони не мають конкретного наукового визначення, не складають цілісної системи та бувають експресивно забарвленими. Якщо терміни – це, як правило, абстрактні поняття, то професіоналізми – конкретні; вони надзвичайно детально диференціюють ті предмети, дії, якості, що безпосередньо пов'язані зі сферою діяльності відповідної професії. Наприклад, у галузі будівництва велика кількість професіоналізмів, що називають конкретні предмети або частини (деталі) предметів, утворені за асоціацією з частинами тіла людини, іншими предметами за зовнішньою схожістю або функціонально.

До професіоналізмів за схожістю з людиною належать: сустав, шийка (колони); зуб

(бетонний), носик (водозливний), палець (шарніра), плече (важеля), коліно (сифона), тіло

(бетону). За схожістю з істотами (тваринами) виділяються такі слова: кішка, козли,

півник/гребінчик, черв’як (навантажувальний), кабанчик (тип цегли), бик, бичок тощо. За схожістю з предметами побуту виділяються такі професіоналізми: юбка, башмак, кожух,

костиль, подушка, постіль/ложе (бетонне), хомут, люлька тощо.

Номенклатура (від лат. nomenclatura перелік, список імен) сукупність назв конкретних об’єктів певної галузі науки, техніки, мистецтва тощо. Їх потрібно відрізняти від термінів, що позначають абстраговані наукові поняття. Номенклатуру становлять іменники та словосполучення, які передають як систему назв об’єктів певної науки, так і сукупність назв одиничних об’єктів (наприклад, у географічній номенклатурі Чорне море, Шацькі озера, річка Десна), видові назви (у ботанічній лексиці назви дерев: дуб, смерека, ялина). Існує номенклатура медична, мовознавча, хімічна, економічна (пор. термін валюта і номенклатурні назви долар, євро, крона, песо і т. д.), технічна (пор. термін борозноробщілиноріз і номенклатурні назви ДЩН-1, ДЩН-2, ДЩН-3).

Термінологія може виконувати свої основні функції – позначати наукові поняття і задовільняти потреби спілкування фахівців – у тому випадку, якщо вона буде загальноприйнята, унормована, відповідатиме вимогам до термінів.

Кодифікація термінів – це систематизація термінів у словниках, довідниках, що орієнтують мовців на правильне їх використання.

Структура термінів

За формальною структурою терміни розподіляють на такі групи:

1. Терміни – кореневі слова

	Корінна лексика,					Запозичена лексика
тобто власне українські слова
	ніс, вал					теза, атом
2. Терміни – похідні слова
		Корінна лексика				Запозичена лексика
Терміни,		Терміни,		Терміни, утворені за		Терміни, утворені за допомогою
утворені за		утворені	за	допомогою		префіксації, суфіксації та суфіксально-
допомогою		допомогою		суфіксально-		префіксального способу
префіксації		суфіксації		префіксального
				способу
				48

НазарР.М.,ГапоноваТ.М.Українськамовазапрофесійнимспрямуваннямдляспеціальності«Менеджменторганізацій»

нагрів	кручення	переобладнання	анотація

Сьогодні префіксами вважають терміноелементи «міні», «максі», «міді», що зараз стали початковою частиною багатьох термінів. За деякими афіксами (префіксами та суфіксами) у термінознавстві закріплюються певні значення у певній галузі наукових знань, наприклад, у хімії суфікс -аза- (амілази) вживається для позначення ферментів; суфікс -оза- для позначення цукрів (глюкоза); у технічних термінах суфікс -ість- має значення властивості матеріалів і процесів (надтривалість, текучість, повзучість,

безмежність тощо).

3. Терміни – складні слова

Корінна лексика	Гібридотерміни	Запозичена лексика
самонагрів	автоколивання	кінологія
залізобетон	антитіло	автобіографія
самохід		геоморфологія

У середині XX століття з’явився новий терміноелемент «трон», що має значення: 1) частка; 2) прискорювач, прилад. Сьогодні багато нових термінів утворюються за допомогою цього елемента, наприклад, «циклотрон», «дейтрон», «циклофазотрон» тощо.

Традиційний спосіб словотворення – основоскладання – сьогодні у термінознавстві значно поширився через те, що, по-перше, постійно поглиблюються наукові знання, що, у свою чергу, впливає на зріст нових наукових дисциплін на стику декількох наук. їхні назви

– складні слова, що побудовано за складною ознакою або за сукупністю ознак. По-друге, у зв'язку з процесом інтернаціоналізації наукової діяльності поширюється вживання грецьколатинських моделей словоскладання, наприклад, такі нові терміни, як «біогеохімія», «геокріологія» тощо.

4. Терміни – словосполучення

Можна виділити кілька моделей термінологічних словосполучень:

1.І → І (Р. в.): амплітуда коливання;

2.1 → П ← І (Р. в.): брус малої кривини;

3.І → І (Р. в.) → І (Р. в.): центр ваги перерізу (рос.: центр тяжести сечения);

4.П ← І: кінцевий цикл, легувальний (рос.: легирующий) елемент, полегшений

бетон; ПОЗНАЧЕННЯ: І – іменник, П - прикметник, Р.в. – Родовий відмінок; стрілка →

або ← вказує на характер зв'язків між терміноелементами.

5.Терміни – абревіатури

Вони можуть бути:

1.ініціальними, наприклад, АТС – автоматична телефонна станція, ІІК – персональний комп’ютер,

2.складовими, наприклад, техінформ, нацбанк, виконроб, страхагент, держустанова;

3.мішаними, наприклад: УВЧ-терапія, УкрНДІМет (Український науководослідний інститут металів), МГД-генератор (магнітогідродинамічний).

6.Терміни – слова-символи

Це сполучення слів з літерами та цифрами, наприклад, вітамін А, у-частка, і-

область, СО2-лазер.

7. Терміни - моделі-слова

У таких термінах форма першої літери відбиває форму об'єкта, наприклад, S-подібні натяжні пристрої, Г-подібне сполучення, V-клапан.

49

НазарР.М.,ГапоноваТ.М.Українськамовазапрофесійнимспрямуваннямдляспеціальності«Менеджменторганізацій»

5. Термінологія обраного фаху.

Поняття «термінологія». У термінознавстві розрізняють такі поняття, як «термінологія» та «терміносистема». Під поняттям «термінологія» розуміють усю сукупність термінів, що склалася стихійно у певній галузі наукового знання.

Термінології мають тривалий шлях свого формування. Цей шлях починається разом з формуванням певної галузі знання або діяльності. Спочатку це – неповна термінологія. Іноді термінологія залишається на цьому етапі. Наприклад, сьогодні залишається неповною термінологія назв космічних тіл та їх систем, тому і науці до кінця не відома фізична сутність зірок різних типів, галактик, газових туманностей тощо.

Типовим для періоду формування термінології певної галузі є запозичення термінів або цілої термінології, наприклад, термін «шов» зі швацької діяльності був запозичений у виробничу діяльність – «зварний шов». Мовна комісія Спілки німецьких пілотів, яку було засновано у 1907 р., рекомендувала створювати терміни авіації на базі термінів мореплавання, наприклад, «екіпаж», «на борті», «пілот» тощо.

Коли закінчується складання термінології, це означає, що у певній галузі знання або діяльності настав період стабілізації, тобто нагромаджено достатню кількість фактів.

Далі йде етап розвитку термінології на власній основі. Він має такі напрямки:

1)поглиблення наукового знання, тобто термін стає родовим поняттям, а біля нього з'являється кілька видових понять і відповідних термінів. Наприклад, термін «опромінювання» став позначати родове поняття, коли було відкрито різні типи опромінювання: короткочасне, глибоке, зовнішнє, внутрішнє, тривале тощо;

2)виникнення нових об'єктів техніки, виробництва внаслідок науковотехнічного прогресу. Наприклад, з виникненням вантажного автомобіля первісний термін «автомобіль» став родовим, а коло нього з'явилися два видові терміни: «легковий автомобіль» і «вантажний автомобіль». Після винаходу різних засобів залізничної тяги термін «локомотив» (самохідна машина для пересування вагонів по залізничних рейках) став родовим, а терміни «паровоз», «тепловоз», «електровоз» – видовими;

3)виникнення у певній галузі знання нових підгалузей знань. Це може вплинути на саму термінологію. Так, розвиток космічних досліджень і створення нових апаратів для них взагалі перебудували авіаційну термінологію.

Джерелами терміносистем є термінології. Терміносистема – це система термінів у певній галузі/підгалузі наукового або технічного знання, що обслуговує наукову теорію або наукову концепцію.

Є кілька типових ознак терміносистеми:

1)Цілісність терміносистеми. Наприклад, назви дванадцяти місяців року у сукупності складають цілісну систему.

2)Відповідність суми частин цілому. Якщо ми маємо справу з терміносистемою, що описує конструкцію машин, то терміни – назви вузлів і деталей – у своїй сукупності мають дати повний опис машини.

3)Певна сталість терміносистеми. Вона відбиває систему поглядів у певній сфері наукового знання на певному етапі, який має визначену тривалість.

4)Структурований характер терміносистеми. Структура терминосистеми може бути однорівневою лінійною (назви днів тижня, місяців року) та ієрархічною, тобто

зпідсистемами, що відбивають родо-видові відношення, відношення цілого та його частин, зв'язки причини й наслідку, відношення об'єктів та їхніх ознак тощо.

Ієрархічність структури терміносистеми реалізується у різних мовних формах. Розглянемо їх.

Відтворення термінів на основі кореневих слів-термінів: тепло – теплота – теплотворність; метал – металевий – металургія – металоорганічний – металізація (наявність гнізд спільнокореневих термінів).

50