Konspekt_lektsy_po_ukr

НазарР.М.,ГапоноваТ.М.Українськамовазапрофесійнимспрямуваннямдляспеціальності«Менеджменторганізацій»

скісні риски – найменування видання, в якому міститься цей твір, номер тома й номери сторінок, на яких надруковано твір:

Хоткевич Г.М. Гірські акварелі / Г.М. Хоткевич // Хоткевич Г.М. Вибране : в 2-х т. – Т.2. – К.: Держ. вид-во худ. літри, 1966. – С. 299-377.

В. Посилання на словникову або енциклопедичну статтю містить заголовок статті (ключове слово), потім через одну скісну риску – назву словника або енциклопедії, місце й рік видання й номер (номери) сторінок:

Стиль / Літературознавчий словник-довідник. – К. : КМ Літера, 1997. – С. 656.

Г. Документ, який має більш ніж трьох авторів, описують за назвою, а у відомостях про відповідальність наводять (через одну скісну риску) прізвища чотирьох авторів (якщо їх чотири) або трьох з припискою «[та ін.]» (якщо їх п'ять і більше):

Ділова українська мова : навч. посіб. / ОД. Горбул, Л.І. Галузинська, Т.І. Ситник, СА. Яременко. – К.: Знання, 2002. – 226 с.

Податкова система України : підручник / В.М. Федосов, Н.М. Опарін, Г.О. П'ятаченко [та ін.]; за ред. В.М. Федосова. – К.: Либідь, 1994. – 464 с.

Д. Якщо у роботі використано лише розділ чи параграф із книги, то у списку літератури це слід записати так:

Текст. Найтиповіші наукові тексти // Гриценко Т.Б. Українська мова та культура мовлення : навч. посіб. для студентів аграрних вищих навчальних закладів та коледжів / Т.Б. Гриценко – Вінниця: Нова Книга, 2003. – С. 121–163.

Е. Якщо на титульному аркуші відсутнє прізвище автора (авторів), то запис даних про книжку починають з назви, після чого (через одну скісну риску) вказують прізвище редактора та його ініціали, які ставлять перед прізвищем, і решту елементів, розміщених під прізвищем автора :

Український правопис / АН України, Ін-т мовознавства ім. О.О. Потебні; Інститут української мови. – 4-те вид., випр. і доп. – К.: Наук, думка, 1993. – 236 с.

Культура української мови : довідник / за ред. В.М. Русанівського. – К.: Либідь, 1990.

– 304 с.

Є. Відомості про статті, які опубліковані в збірниках, журналах та інших періодичних виданнях, повинні містити : прізвище та ініціали автора статті; заголовок статті, після якого (через дві скісні риски) має йти повна назва джерела, де розміщена стаття (книги, збірника), за викладеними вище правилами; для періодичних видань – назва журналу або газети, рік випуску, номер журналу, сторінки, а для газет – число і місяць:

Пастух Т.В. Чари «Вишневого садка» Тараса Шевченка / Т.В. Пастух // Дивослово. – 2002. – №2. – С. 2–4. (журнал)

Підсумки конкурсу «Київ очима молодих» // Хрещатик. – 2001. – 28 травня. – № 35.

– С. 11. (газета)

Опрацювавши матеріали джерел, слід написати огляд літератури.

Студент має продумати обґрунтування теми, вибір об'єкта, предмета, мети та

завдань дослідження, скласти анотацію.

Об'єкт дослідження – частина матеріального світу, яка привернула увагу дослідника, наприклад промислові ТЕЦ, вібраційні установки для сушіння й охолодження, деталі та вузли, що відновлюються, виробництво безалкогольних напоїв тощо. Об'єкт дослідження може бути новим або традиційним.

Предмет дослідження – це розглянутий у роботі аспект об'єкта дослідження та його якість і галузь використання (наприклад, економічність та екологічність ТЕЦ, процеси сушіння та охолодження у виробництві харчових продуктів, виробництво безалкогольних напоїв функціонального призначення тощо). Можливі такі комбінації: новий об'єкт – новий предмет; новий об'єкт – традиційний предмет; традиційний об'єкт – новий предмет.

81

НазарР.М.,ГапоноваТ.М.Українськамовазапрофесійнимспрямуваннямдляспеціальності«Менеджменторганізацій»

Мета дослідження – це запланований результат. Він має бути конструктивним, тобто спрямованим на вироблення суспільно корисного продукту з ліпшими, ніж раніше, показниками якості або процесу її досягнення.

Не секрет, що завдання дослідження залежать від можливостей дослідника, рівня його фахової підготовки й попереднього досвіду наукової роботи, часу й матеріальнотехнічного забезпечення дослідження.

Після погодження плану роботи, слід продумати методи й прийоми дослідження, відпрацювати гіпотези та теоретичні передумови. Якщо дослідження експериментальне, то треба розробити програму, методику проведення експеременту, а пізніше – проаналізувати результати та зробити висновки.

Обсяг курсової роботи – приблизно 25-30, дипломної – 50-70 друкованих сторінок, набраних за стандартними параметрами.

Реквізити наукової роботи:

1.Назва міністерства, якому підпорядкована установа.

2.Назва закладу, в якому навчається автор.

3.Назва кафедри, на якій виконано роботу.

4.Заголовок (тема курсової чи дипломної роботи).

5.Прізвище, ім'я, по батькові особи, яка пише курсову (дипломну) роботу.

6.Назва факультету й номер групи, в якій навчається автор.

7.Прізвище, ім'я, по батькові, посада, науковий ступінь керівника роботи.

8.Місце й рік написання.

9.Текст, який складається з:

‒вступу;

‒розділів основної частини;

‒висновків.

10.Список скорочень.

11.Список використаних джерел.

12.Додатки (схеми, таблиці, графіки, креслення, програмні документи, словники тощо).

Зразок титульної сторінки курсової роботи

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Донбаська національна академія будівництва і архітектури

Інститут ...

Кафедра ...

(назва теми)

Виконав:

студент(ка) _________________

група ______________________

Науковий керівник:

посада і наук. зв. ____________

прізвище ___________________

Макіївка – 20____

82

НазарР.М.,ГапоноваТ.М.Українськамовазапрофесійнимспрямуваннямдляспеціальності«Менеджменторганізацій»

Зразок анотації курсової роботи

Анотація курсової роботи

Тема _______________________________________________________

ПІБ студента-виконавця _______________________________________

Інститут_____________________________________________________

Факультет ___________________________________________________

Кафедра _____________________________________________________

Група _______________________________________________________

ПІБ наукового керівника, науковий ступінь, вчене звання ____________

Подано на розгляд __________________________

Захищено __________________________________

Короткий зміст роботи __________________________________________

______________________________________________________________

11. Рецензія, відгук як критичне осмислення наукової праці.

Рецензія (лат. recensio – огляд, обстеження) – критичний відгук про зміст та інші ознаки твору перед його публікацією або виходом у світ.

Обов’язковими складовими рецензії є:

−предмет аналізу (фіксується тип рецензованої роботи – книга, стаття, монографія, фільм тощо);

−актуальність теми (відзначається важливість проблем, висвітлених у роботі);

−короткий виклад (огляд з елементами критичного аналізу та оцінки);

−оціночна частина (загальна оцінка відповідності роботи тому жанрові, до якого вона відноситься; визначаються новизна, глибина дослідження, аргументованість висновків, наявність прикладів, схем, таблиць, знання автором літератури за проблемою, вміння співставляти різні погляди, стиль викладу тощо). Вказуються недоліки, кількість яких може вплинути на висновки рецензента. При цьому зберігається його доброзичливе ставлення до автора або авторів аналізованої роботи. У зв’язку з цим усі зауваження мають бути сформульовані у конкретній формі, наприклад, у вигляді побажань або рекомендацій;

−висновки (відзначається цінність роботи та її місце серед інших робіт за цією проблематикою, практична цінність, галузь використання її положень). У разі негативних висновків обґрунтовується на основі вказаних раніш недоліків недоречність публікації роботи (див. табл. 15).

Таблиця 15

Композиційна структура та типові лексико-граматичні засоби оформлення рецензії

І. Вступ	Загальна	автор статті – відомий дослідник з ...
	проблематика	останнім часом з’явилося багато публікацій з
		проблеми...
		на сьогодні проблема ... привертає увагу багатьох
		дослідників
		проблема ... є актуальним питанням сьогодення
ІІ. Загальна	Тема	дослідження присвячене проблемі (питанням) ...
характеристика		рецензована робота є дослідженням з проблеми ...
роботи		у статті (монографії, збірці) йдеться про ...
		автор розглядає питання ...
		на матеріалі ґрунтовного дослідження проблеми ...
		автор розглядає (описує, аналізує, висвітлює,
		узагальнює) ...
		83

НазарР.М.,ГапоноваТ.М.Українськамовазапрофесійнимспрямуваннямдляспеціальності«Менеджменторганізацій»

	Композиція	суть проблеми полягає в ...
		рецензована робота складається з ... частин
		вона починається з ... і закінчується ...
ІІІ. Оцінка	Досягнення	є оригінальним підхід автора до ...
роботи	автора	автор оригінально вирішує питання ...
		у роботі наводяться нові та важливі дані ...
		заслуговує на схвалення вирішення автором питань з...
	Недоліки	викликає заперечення висновок автора щодо ...
		автор не впорався з узагальненням ...
		автор не розкриває змісту ...
		у статті загальновідомі факти видаються за нові ...
		автор звужує значення питання щодо ...
ІV. Висновки	Загальна оцінка	Оцінюючи роботу у цілому, можна дійти висновків ...
		На завершення можна константувати, що автор ...
		У роботі досконало доведено, що ...
	Рекомендації	Стаття заслуговує на високу оцінку, у зв’язку з чим її
		можна рекомендувати до друку.
		Незважаючи на зазначені недоліки, робота є
		оригінальною і зацікавить широкі кола фахівців, у
		зв’язку з чим її можна рекомендувати до друку.
		Стаття має поверхневий характер, у зв’язку з чим її не
		можна рекомендувати до друку.
		Стаття потребує серйозного доопрацювання, у зв’язку
		з чим її не можна у даному вигляді рекомендувати до
		друку.

Зверніть увагу!

Найбільшою стійкістю і значною мірою «ритуальністю» вживання етикетних лексем і виразів відзначається жанр рецензії.

Оціночні вирази і лексеми набувають у текстах рецензій «етикетного характеру» і виявляють мовну поведінку рецензента щодо автора рецензованої праці. Вибір цих мовних засобів значною мірою «програмується» структурою рецензії і конкретизується змістом рецензованої праці, що знаходить відображення в специфіці індивідуального стилю.

Вступна частина обов'язково передбачає схвалення своєчасності виходу й оцінку значимості рецензованої праці, що зумовлює появу типової, до певної міри стандартної лексики (напр.: перший у східнослов'янському мовознавстві опис; нова оригінальна лексикографічна праця).

Актуальність і очікуваність конкретного видання підкреслюється рядом стереотипних конструкцій, є своєрідним виявом «наукового компліменту», як-от:

оригінальний, давно очікуваний, є першою спробою глобального дослідження тощо. Кожен автор вибирає один із можливих варіантів зачину, модифікуючи чи залишаючи незмінним основний лексико-граматичний каркас.

Основна частина рецензії менш регламентована щодо вибору етикетних одиниць, що уможливлює більший вияв індивідуального в структурно-семантичній організації тексту. У рецензіях переважають ті ж комунікативні елементи, що й у наукових статтях. Окрім того, рецензенти послуговуються виразами побажання. Власне вони передають поліфонію наукового тексту і створюють його своєрідну модальність.

Єдність наукових поглядів рецензента і автора може виявлятись не лише через оцінку конкретних положень рецензованої праці, але й за допомогою конструкцій, що містять лексеми, об'єднані навколо лексико-граматичного поля «згода», напр.: ладні погодитись у цьому разі з ...; на думку автора (з якою важко не погодитись).

Однак не завжди рецензент погоджується з автором. Інформація «незгоди» вводиться в текст найчастіше за допомогою дієслів умовного способу як побажання (напр.,

84

НазарР.М.,ГапоноваТ.М.Українськамовазапрофесійнимспрямуваннямдляспеціальності«Менеджменторганізацій»

хотілося б, доцільно було б, краще було б) або складнопідрядними одиницями із підрядними умовними. Це надає науковому викладу меншої категоричності. Водночас – це вияв наукового такту. Особливо це стосується завершальної частини рецензій, в якій аналізуються прорахунки автора.

Зауважимо, що інформація з «мінусовою» позначкою подається завжди в коректній формі, без категоричних інтонацій, що свідчить про тактовність рецензентів. Водночас впадає в око і певна вимушеність використання «критичних» конструкцій у текстах рецензій. Надмірна «дозованість» сучасної наукової критики перетворює її іноді в жанровий реверанс, стильову барву, що підмінює справді виважене, об'єктивне й вичерпне осмислення наукового доробку колеги.

Найбільшою клішованістю і «автоматизмом» позначене використання етикетних виразів, що стверджують наукову вартість дослідження, попри вказані рецензентом недоліки і свідчать про перехід до висновкової інформації. Складовою частиною висновків у рецензії є вирази побажання, які стосуються долі, майбутнього рецензованої праці.

Зразок:

Рецензія на статтю Н.М. Лапиніної, Ю.М. Новикової, Р.М. Назара

«М.В. Гоголь: перипетії життєвого і творчого шляху»

Рецензовану статтю присвячено розгляду життєвого і творчого шляху видатного письменника Миколи Васильовича Гоголя. Детально характеризується період життя митця під час його перебування в Ніжинській гімназії вищих наук і початок творчої літературної діяльності письменника. Обґрунтовується активна громадянська позиція М.В. Гоголя, який, переймаючись соціальними негараздами, не сприймав різноманітних виявів зла, вболівав за долю своєї держави. Розглянуто період формування літературних уподобань письменника-сатирика, на які вплинули ґрунтовні знання ним усної народної творчості, ліризм і любов автора до життя.

Автори статті зазначають, що особливість творчого обдарування митця полягає у зображенні ним узагальнюючих художніх типів, які не були повторенням дійсності. В них поєднуються історичні та етнографічні реалії з глибоким гумором, авторським домислом та вимислом.

У статті прослідковується тісний зв’язок між способом оповіді у повістях М.В. Гоголя й у фольклорі.

Актуальність і наукову значимість обраної теми статті колективу авторів зумовлює аналіз маловідомих та інших цікавих моментів біографії письменника, які вплинули на формування його творчої манери.

На наш погляд, цінним у рецензованій статті є ретельний аналіз основних стильових форм письма М. Гоголя, що дозволило зробити авторам конкретні висновки й узагальнення. Стаття характеризується всебічністю розгляду й обґрунтованістю окресленої теми (наприклад, детально висвітлено ніжинський період життя М. Гоголя і початок його літературної діяльності).

Вважаємо, що статтю Н.М. Лапиніної, Ю.М. Новикової, Р.М. Назара можна рекомендувати до друку у фахових виданнях України.

Завідувач кафедри прикладної лінгвістики
та етнології, к.філол.н., професор	І.Є. Намакштанська

Практичні поради щодо етапів рецензування

Визначте предмет наукового аналізу (доповідь, реферат, журнальна стаття, твір-есе, автореферат, дисертація тощо).

З'ясуйте ступінь актуальності теми дослідження (для науки в цілому, певної галузі знань, розв'язання практичних завдань тощо).

85

НазарР.М.,ГапоноваТ.М.Українськамовазапрофесійнимспрямуваннямдляспеціальності«Менеджменторганізацій»

Проаналізуйте зміст наукової роботи і з'ясуйте ступінь її новизни й оригінальності у розв'язанні певних питань, проблем тощо.

Встановіть достоїнства рецензованої роботи в контексті її теоретичного й практичного значення та зазначте конкретні сфери доцільного використання матеріалів і результатів її.

Схарактеризуйте виявлені недоліки та прорахунки в рецензованій роботі за обов'язкової умови – аргументувати свої зауваження.

Подайте об'єктивно, лаконічно, ясно й чітко загальну оцінку роботи.

Сформулюйте висновки з урахуванням виду та жанру рецензованого наукового джерела, його мети й поставлених автором завдань.

Ознайомтеся з лексико-граматичними засобами для вираження впевненості, припущення, критики (непогодження). З'ясуйте, які з них є доречними в тексті рецензії.

Лексико-граматичні засоби, використовувані у тексті рецензії

1.Лексико-граматичні засоби впевненості
У(в)певнений (упевнена) у(в) тому, що...	Немає сумнівів щодо (чого?)...
Є впевненість утому, що...	У цьому зв'язку зрозуміло, що...
Є певність у тому, що...	Ці факти переконують у (чому?)...
Переконливою є точка зору знаних	Автор переконливо доводить, що...
авторитетів у цій галузі знань (кого? на	Результати дослідження підтверджують
що?)...	справедливість (чого?)...
Безумовно, що...	Можна з упевненістю (певністю) сказати,
Не можна не зважати на те, що...	що...
Доведено, що...	Враховуючи вищезазначене, можна
Загальновідомо, що...	стверджувати, що ...
Є очевидним, що...	Доцільно взяти до уваги...
2. Лексико-граматичні засоби критики (непогодження, спростування)
Доцільно (доречно) викрити (зазначити)	Автор припускається, на наш погляд,
недоліки...	помилкових тверджень...
Не можна не заперечити...	Автором не висвітлено питання (чого?)...
Не можна погодитися...	Авторська позиція суперечить (чому?)...
Навряд чи можна погодитись...	Автором необґрунтовано стверджується,
Автор, на наш погляд, помиляється	що...
стосовно...	Автором поставлено нерозв'язуване
Є підстави дорікати в неточності,	завдання...
неуважності...	Висновки не підтверджуються фактами...
Є серйозні розбіжності в поглядах на...	Не зрозуміло, що автор має на увазі,
Є серйозні заперечення з приводу...	стверджуючи (що?) ...
Можна спростувати наведену думку...	Є дискусійним питання (про що?)...
Автором, як свідчить його	Сумнів викликають наведені статистичні
доповідь(виступ, робота...), ігноруються	дані:...
факти...	Низка сумнівів та зауважень виникає при
Автор припускається явних неточностей...	...
Автор дотримується нетрадиційного
погляду на...
3. Лексико-граматичні засоби припущення
Припустімо, що...	Доречно проаналізувати ситуацію,
Допустімо, що...	припустивши, що...
Можна висловити припущення...

Є підстави висунути гіпотезу...

Домовимось, що...

Маємо припустити, що...

86

НазарР.М.,ГапоноваТ.М.Українськамовазапрофесійнимспрямуваннямдляспеціальності«Менеджменторганізацій»

Відгук – документ, який містить думку, критичний аналіз і висновки щодо певної розглянутої праці, обсягу робіт, експозицій музею або виставки, змісту творів і таке інше.

Реквізити відгуку на фільм:

1.Назва.

2.Заголовок, який містить назву фільму.

3.Текст, який містить:

–загальну характеристику змісту фільму, актуальність і новизну його теми;

–коло проблем, підтем, питань, їх підпорядкованість загальній навчальній темі;

–стислий огляд окремих деталей та частин фільму, характеристику найбільш виразних з них;

–висновки, критичні зауваження, оцінку з аналітичним обґрунтуванням кожного спірного або сумнівного моменту.

4.Дата укладання.

5.Посада, підпис, розшифрування підпису особи, яка укладала відгук (студент групи, факультету).

Зразок оформлення відгуку на фільм

Відгук на фільм «…………..»

Фільм присвячений _______________________________________________________

Кінострічка складається з __________ частин, які можна назвати так:

__________________________________________________________________

Унікальністю фільму є ______________________________________________

Серед недоліків фільму можна визначити таке: ________________________

_____________________________________________________________________________

_______________________________________________________

Фільм «…………» дає уявлення про __________________________________

_____________________________________________________________________________

_______________________________________________________

Тому його можна рекомендувати для перегляду у групах студентів ________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

Студент ____ курсу

Група ___________________

Реквізити відгуку на виставку (експозицію):

1.Назва.

2.Заголовок, який містить:

–назву роботи, виставки тощо;

–повну назву установи, де виставка (експозиція) знаходиться.

3.Текст, який містить:

–загальну характеристику виставки, експозиції, її актуальність;

–коло проблем, підтем, питань, їх підпорядкованість загальній навчальній темі;

–стислий огляд окремих експонатів, характеристику найбільш виразних з них;

–висновки, критичні зауваження, оцінку з аналітичним обґрунтуванням кожного спірного або сумнівного моменту.

4.Дата укладання.

5.Посада, підпис, розшифрування підпису особи, яка укладала відгук (студент групи, факультету).

87

НазарР.М.,ГапоноваТ.М.Українськамовазапрофесійнимспрямуваннямдляспеціальності«Менеджменторганізацій»

Зразок оформлення відгуку на експозицію НМЦ «Світлиця»

Відгук на експозицію НМЦ «Світлиця» секції української мови та народознавства

кафедри «Прикладна лінгвістика та етнологія» ДонНАБА

	Текст
Дата	Студент(тка) гр. ... ... факультету	підпис
	(ініціали, прізвище)

12. Науковий етикет.

Мовний етикет наукових конференцій, симпозіумів, круглих столів, дискусій, лекцій тощо регулює мовну поведінку чітко окресленого кола учасників таких наукових заходів. Сучасні формули звертань, запитань, відповідей, подяк, якими послуговуються вчені, відзначаються уніфікованістю і стереотипністю вживання.

Починаючи виступ, звертаються до присутніх: Шановний голово (ректоре,

директоре), шановні члени координаційної ради... Шановні учасники науково-практичної конференції... Шановні пані й панове... Шановне товариство... Після цього називають тему чи мету свого виступу (доповіді) й переходять до викладу його змісту

Посилаючись на інші виступи, вживають фрази: як (слушно, справедливо) зазначив,

запропонував, сказав, стверджує (називається прізвище промовця)...

Перш ніж відповідати на запитання чи зауваження, потрібно сказати: Дякую за запитання! Дякую за зауваження! Під час обговорення чи дискусії доречними будуть вислови: Слушною є думка... Без сумніву, Ви маєте рацію, але... Ваші міркування є слушними, проте... Навряд чи можна погодитись із твердженням, що... Я не зовсім можу погодитись із тим... На наш погляд... На мою думку... Ми переконані, що... Я вважаю, що... Я виходжу з того, що...

Закінчуючи виступ, кажуть: Дякую за увагу! Дякую за прихильне ставлення до мене! Дякую за слушні зауваження і запитання! Автор складає щиру подяку (називаються прізвища осіб) за цінні зауваження й поради!

Стрижень писемного спілкування становлять такі елементи комунікативних ситуацій: згода/схвалення, заперечення, побажання, подяка.

Писемна традиція наукового тексту передбачає дотримання певних правил: 1) нейтральна позиція автора (проста констатація поглядів інших учених (напр.: учений зазначив, дослідник запропонував, наголошував, займався тощо); 2) схвалення позиції інших авторів (слушний/слушно, справедливий/справедливо, без сумніву', безперечно і т. ін.); 3) несприйняття автором позиції інших авторів (сумнівною видається думка, питання є дискусійним, запропонований підхід є не цілком переконливим тощо).

Факультативний характер у науковому мовленні мають етикетні вирази подяки, бо вживаються лише в обмежених ситуаціях усного спілкування (напр., після закінчення наукової доповіді чи лекції «Дякую за увагу!», «Дякую за запитання!», або під час захисту дисертації – «Дякую за слушні зауваження!» тощо. У кінці передмови здебільшого висловлюється вдячність людям, які були причетні до створення праці – рецензентам, редакторові, працівникам архівів, бібліотек, тим, хто допомагав авторові в збиранні фактичного матеріалу (за С. Богдан).

88

НазарР.М.,ГапоноваТ.М.Українськамовазапрофесійнимспрямуваннямдляспеціальності«Менеджменторганізацій»

ТЕМА 6.

ПРОБЛЕМИ ПЕРЕКЛАДУ І РЕДАГУВАННЯ НАУКОВИХ ТЕКСТІВ

Структура теми

1.Суть і види перекладу.

2.Буквальний, адекватний, реферативний, анотаційний переклад.

3.Типові помилки під час перекладу наукових текстів українською.

4.Вибір синоніма під час перекладу.

5.Переклад термінів.

6.Особливості редагування наукового тексту. Помилки у змісті й будові висловлювання.

Ключові слова і поняття:

переклад, усний і письмовий переклад, послідовний переклад, синхронний переклад, буквальний переклад, адекватний переклад, технічний переклад, повний технічний переклад, реферативний переклад, анотаційний переклад, автоматизований (комп’ютерний) переклад, загальнонаукова лексика, лексичні трансформації, повні термінологічні паралелі, неповні термінологічні паралелі, хибні термінологічні паралелі, синонім.

1. Суть і види перекладу.

Розвиток науки і техніки в наш час неможливий без обміну спеціальною інформацією, що з’являється в різних країнах у наукових періодичних виданнях, спеціальних бюлетенях, патентній літературі тощо.

Переклад – 1) процес відтворення письмового тексту чи усного вислову засобами іншої мови; 2) результат цього процесу.

Процес перекладання – це цілеспрямований процес, який охоплює такі етапи:

1) зорове чи слухове сприймання інформації чужою мовою, усвідомлення її

змісту;

2)аналіз інформації мовою оригіналу і синтез рідною мовою;

3)відтворення змісту рідною мовою.

Оскільки переклад – це передавання змісту того, що було висловлено, то перекладаються не слова, граматичні конструкції чи інші засоби мови оригіналу, а думки, зміст оригіналу. Згідно з теорією перекладу, неперекладних матеріалів не існує – є складні для перекладу тексти. Труднощі під час перекладання пов’язані, по-перше, з недостатнім знанням мови оригіналу, по-друге, з недостатнім знанням суті предмета, по-третє, з недостатнім знанням мови, якою перекладають, або з відсутністю в цій мові готових відповідників для висловлення того, що вже було висловлено засобами мови оригіналу.

Види перекладу:

1.За формою переклад поділяють на усний і письмовий.

Усний переклад використовують для обміну інформацією під час особистого контакту фахівців у процесі укладання контрактів, на виставках, міжнародних науковотехнічних конференціях, симпозіумах, на лекціях, під час доповідей тощо. На відміну від письмового перекладу усний роблять негайно, не маючи можливості користуватися довідковою літературою.

Усний переклад може бути послідовним або синхронним.

Послідовний переклад відомий з давніх часів, це усний переклад повідомлення з однієї мови іншою після його прослуховування. Важливо, щоб переклад відбувався в паузах після логічно закінчених частин, щоб був зрозумілий контекст, у якому вживається те чи інше слово.

89

НазарР.М.,ГапоноваТ.М.Українськамовазапрофесійнимспрямуваннямдляспеціальності«Менеджменторганізацій»

Синхронний переклад робить перекладач-професіонал практично одночасно з отриманням усного повідомлення.

2.За способом перекладу розрізняють буквальний і адекватний переклад.

2.Буквальний, адекватний, реферативний, анотаційний переклад.

Буквальний переклад називають також дослівним, у такому перекладі можуть зберігатися порядок слів та граматичні конструкції, невластиві мові, якою перекладають, напр.:

Ваш проект самый интересный. – Ваш проект самий цікавий (треба – найцікавіший). Я считаю, что Вы правы. – Я рахую, що Ви праві (треба – Я вважаю, що Ви маєте

рацію).

Адекватний переклад точно передає зміст оригіналу, його стиль, при цьому відповідає всім нормам літературної мови, напр.:

Клиент проживает по адресу... - Клієнт мешкає за адресою ...

Предоставленные бумаги к делу не относятся. – Подані папери не стосуються справи.

3. За змістом виділяють такі основні різновиди перекладу:

а) суспільно-політичний, який передбачає усне чи письмове відтворення засобами іншої мови суспільно-політичних матеріалів: виступів та заяв політичних діячів, інтерв’ю, матеріалів брифінгів, прес-конференцій, дипломатичних документів, наукових праць з політології, соціології тощо;

б) художній, тобто переклад творів художньої літератури (поезія, проза, драма). Художній переклад дає змогу кожному народові долучитися до скарбів світової літератури, а також сприяє популяризації національної культури. Твори світової класики українською перекладали Леся Українка, Іван Франко, Микола Зеров, Борис Тен, Максим Рильський, Микола Лукаш, Григорій Кочур та багато інших. В Україні існує премія за кращий переклад імені Максима Рильського;

в) науково-технічний (технічний).

Особливості технічного перекладу

Технічний переклад – це переклад, який використовується для обміну науковотехнічною інформацією між людьми, які спілкуються різними мовами. Загалом науковотехнічну інформацію можна розподілити на такі основні потоки:

1)патентна література, що є основною формою обміну, адже все нове в галузі науки й техніки оформляють у вигляді патенту і його виробничих форм;

2)науково-технічна періодика (галузеві бюлетені, що містять реферати, анотації, назви; галузеві науково-технічні журнали, що містять дискусійні, проблемні, звітні статті спеціального характеру; бібліографічні покажчики з назвами винаходів і предметів промислової продукції, що також містять анотації і тематичні огляди робіт з певної галузі);

3)неперіодичні видання (книги, інструкції, рекламні матеріали тощо).

Порівняно з іншими видами перекладу технічний переклад має певні особливості:

‒тексти насичені термінами, отже, для якісного перекладу потрібна термінологічна підготовка перекладача);

‒тексти містять спеціальну інформацію (часто – якісно нову і майже нікому невідому), тому перекладач повинен мати спеціальну базову підготовку або бути обізнаним у певній галузі виробництва (вивчати фахову літературу, стежити за новою інформацією, консультуватися з досвідченими фахівцями);

‒науково-технічна інформація, як правило, оформляється в письмовому вигляді.

Види технічного перекладу: 1) усний (послідовний та синхронний); 2) письмовий (повний, реферативний, анотаційний).

90