- •1.Ф-фія, обєкт і предмет.
- •2. Осн. Проблеми ф-фії
- •3. Світогляд його сутність і структура
- •4. Осн. Іст типи світогляду.
- •5. Роль ф-фії у формуванні культ. Суч спеціаліста
- •6. Осн. Ф-ції філос.
- •7. Ортодоксальні шк. Давн. Індії
- •8. Неортодоксальні шк. Давн. Індії
- •9. Ф-фія конфуціанства
- •10. Ф-фія даосизму
- •11. Філософія легістів та моїстів
- •12. Антична філософія: основні риси
- •13. Філософія Сократа
- •14. Атомізм Левкіпа – Демокріта - Епікура
- •15. Філософія Платона
- •19. Філософія Софістів
- •20. Філософія Геракліта та Кратіла
- •36Філософські погляди Франческо Патриція.
- •37.Соціальний утопізм т. Мора і т. Кампанелли
- •44. Теорія «договірної держави» т. Гоббса
- •46. Філософія Шарля Луї де Монтеск’є
- •47. Філософія Франсуа Марі Аруе Вольтер
- •51. Філософія п. Гольбах
- •52. Філософія Клода Адріана Гельвеція
- •58. Філософія Шеллінга
- •59. Антропологічний матеріалізм ф6йєрбаха
- •60. Перший позитивізм: загальна характеристика
- •66.Філософські погляди г.Сковороди.
- •67.Філософія кирило-мефодіївського товариства
- •68.Соціально-філософські погляди Шевченка
- •70. Соціально-філософські погляди Лесі Українки
- •76. Філософія о. Шпенглера.
- •77. Філософія а. Бергсона
13. Філософія Сократа
У центрі філософії Сократа — людина, але вона ним розглядається насамперед як моральна істота, тому філософія Сократа — це етичний антропологізм. Головним предметом бесід Сократа були питання етики — питання про те, як треба жити. Його мета — виховати в своїх учнях філософів. Інтересам Сократа були чужі як міфологія, так і метафізика. Поставивши у центр своєї філософії людину, Сократ стверджує, що пізнати світ людина може, тільки пізнавши себе, свою душу, вчинки, і в цьому полягає основне завдання філософії.
Переконання Сократа в існуванні об'єктивної істини приводить його до висновку, що існують об'єктивні моральні норми, що відмінність між добром і злом не відносна, а абсолютна.
Головним завданням філософії він вважав раціональне обґрунтування релігійно-морального світогляду. Вважав зайвим і неможливим вивчення природи і пояснення природних явищ. За Сократом, світ — творіння божества.
На відміну від попередніх йому матеріалістів, які шукали відповіді на питання, що стосуються людини, перш за все, в її ставленні до природи, Сократ підкреслював значення совісті, внутрішнього голосу, який він називав даймоніон і який був гарантією осягнення людиною істини. Даймоніон — не суб'єктивний елемент, він має божественне походження. Згідно з Сократом, за допомогою даймоніону боги виділяють людину і повідомляють сенс всьому у всесвіті. Сократ вважає людину метою всього у світі. Він відкидає натурфілософію з її причинно-наслідковими зв'язками. Сократ протиставляє їй телеологію (концепція доцільності), яка тісно пов'язана з йогоетичними принципами.
У своїх соціальних поглядах Сократ орієнтувався на ідеал давніх цивілізацій, котрі опиралися перш за все на землеробство та воєнні дії. Учнем і послідовником Сократа став Платон, завдяки кому до нас і дійшла більша частина Сократового вчення.
14. Атомізм Левкіпа – Демокріта - Епікура
Атомі́стика, або Атомі́зм — в історії філософії — принцип пояснення єдності і різноманітності світу вічним рухом і взаємодією атомів, вчення про дискретну будову матерії.
Започатковули атомістичну філософію в античності Левкіп (бл. 500-440 рр. до н.е.) і Демокріт (бл. 460-370 рр. до н.е.). Безперечним є те, що філософські тлумачення Левкіпа і Демокріта близькі за духом і проблематикою, хоча в їх діяльності, житті було немало відмінностей. По-перше, Левкіп — досократик, а Демокріт трохи старший Сократа. По-друге, якщо Левкіп більше уваги звертав на світобудову, то Демокріт зосереджував своє вчення на людині.
Левкіп і Демокріт, обґрунтовуючи першоначала, вважали, що ними є — атоми (буття) і пустота (небуття). Атомісти розглядають буття як антипод пустоти. І Левкіп і Демокріт стверджують, що атоми — це неподільна, гранично тверда, непроникна, без будь-якої пустоти^ не здатна сприйматися відчуттям (через малу величину) самостійна частинка речовини. Атом вічний, незмінний, тотожний самому собі; всередині його не відбувається ніяких змін; він не має частин і т.п. Та це тільки внутрішня суть атома, а є і зовнішні властивості атомів. І це передусім форма. Атомісти вважали, що число форм атомів нескінченне. Окрім форм, атоми розрізняються також за порядком і положенням. Кожен атом оточений порожнечею. Атоми Левкіпа і Демокріта цілковито без'якісні. Якості виникають у суб'єкта в результаті взаємодії атомів і органів чуття.
Оригінальне пояснюють атомісти виникнення життя. Демокріт стверджує, що живе виникло із неживого за межами природи без ніякого творця і розумної мети. Розглядаючи душу, атомісти вважають її сукупністю атомів.
Впливовою в елліністсько-римський період була школа послідовника філософії Демокріта Епікура (бл. 342-270 рр. до н.е.).
Натурфілософія Епікура спирається на такі універсальні принципи: по-перше, ніщо не виникає з нічого і в ніщо не перетворюється; по-друге, всесвіт завжди був таким, яким він є тепер, тому що немає нічого такого, у що він міг би перетворитись; по-третє, всесвіт складається з тіл і порожнечі, і про існування тіл свідчать відчуття, а існування порожнечі підтверджується рухом, який у ній реалізується; по-четверте, тіла або неділимі і незмінні (атоми), або складені з атомів* по-п'яте, всесвіт безмежний як за обсягом порожнього простору так і за кількістю своїх складових — як атомів, так і їх поєднань. Зазначені принципи показують, що тут Епікур фактично повторює Демокріта, а оригінальність натурфілософії Епікура проявляється в тому, що якщо Демокріт розрізняє атоми за формою, порядком і положенням, то Епікур говорить про їх форму, величину і вагу.
Основне ж, чим відрізняється Епікурове розуміння атомів від попереднього атомізму, — приписування атомам властивості ваги як причини руху.