25. Поняття соціології права

Становлення й формування соціології права як науки є результатом досить тривалого історичного розвитку знань людства, а також їх диференціації. З таким явищем у науці соціальні спільності зустрічалися протягом тривалого періоду свого існування

Категорія "соціологія права" у якості самостійного наукового напрямку введена в науковий оборот відносно недавно - в 1962 р. на V Міжнародному соціологічному конгресі. На ньому була створена спеціальна група, що поєднує соціологів і юристів; вона й запропонувала конгресу обговорити проблему "зміст й метод соціології права". За підсумками дискусії був сформульований висновок. Його змісти зводилися до того, що сучасний інтелектуальний фактор людської цивілізації, сам розвиток соціологічної теорії, а також методологія суспільних наук визначили потреба індустріалізації соціології права як науки. Така пропозиція конгрес схвалив і прийняв

Соціологія права орієнтує на вивчення соціальних функцій права, наслідків, пов'язаних із прийняттям і введенням у громадське життя правових актів. Предметом соціально-правових досліджень є суспільні

Соціології права досліджує саме соціальні фактори, пов'язані із правовими явищами, а також механізм і закономірності такому зв'язку. Такий підхід орієнтує конкретні дослідження на пошуки нових, неюридичних факторів, що впливають на право, на розкриття нових тенденцій, а потім закономірностей у різних сферах суспільного буття.

У ході й результаті таких досліджень формується цілком певна структура соціальних знань про право - соціологія права.

27. Поняття та структура культури

Поняття “культура” складне і багатогранне. Сьогодні не існує загальноприйнятого визначення культури. У світовій літературі можна знайти більш як 500 визначень поняття “культура”. Ось деякі з них:

- Культура – все те, що є результатом людської історії.

- Культура – як міра людяності людини.

- Культура – все те, що людина створила власним розумом, а не отримала від природи.

-Культура – це матеріальний і духовний прогрес як індивідів, так і різноманітних соціально-національних спільнот.

- Культура – водночас історично визначений рівень розвитку суспільства, творчих сил і здібностей людини, виражений у матеріальних і духовних цінностях, створених самою людиною.

Традиційно розрізняють два основні напрямки культури – матеріальний і духовний – відповідно до двох головних сфер людської діяльності – матеріальної і духовної. Матеріальна культура охоплює всю сферу виробничої діяльності людства та її результати: як знаряддя праці, житло, предмети повсякденного побуту, одяг, будівельні споруди, засоби зв'язку, пам’ятники і монументи тощо. духовна культура стосується області свідомості, пізнання, моралі, виховання, освіти, науки, мистецтва, літератури та інших сторін духовної діяльності людини. Сюди також належать релігія і міфологія, світоглядні, політичні, моральні та інші уявлення людей. Між матеріальною і духовною культурою існує тісна органічна єдність.

Структура культури являє собою цілий макросвіт. Вона охоплює освіту, науку, мистецтво, літературу, міфологію, мораль, політику, право, релігію. При цьому всі її елементи взаємодіють між собою, утворюючи єдину систему такого складного явища, як культура.

Також визначається певна типологія культури відповідно до її носіїв. Залежно від цього необхідно виділити світову і національну культури. Світова культура – це синтез кращих досягнень усіх національних культур різних народів, що населяють нашу планету.

Національна культура уособлює надбання культур різних соціальних верств і прошарків населення кожного суспільства.