- •1.Базові компоненти соціального життя
- •2. Види цінностей, їх соціальна роль
- •4. Громадянське суспільство і його соціальне значення
- •5. Девіантна поведінка та її види
- •6. Експлуатація людини людиною як соціальне відношення
- •7. Емпіричні школи в соціології
- •8. Закони та категорії соціології
- •9. Закономірності культурного життя
- •10. Засоби аналізу даних, одержання емпірично-обгрунтованих узагальнень рекомендацій та висновків
- •11. Класи та страти
- •12. Малі соціальні групи і їхні види
- •13. Метод вивчення документів у соціологічному дослідженні
- •14. Метод виміру в соціологічному дослідженні
- •15. Метод експерименту в соціологічному дослідженні
- •16. Метод опитування в соціологічному дослідженні
- •17. Метод спостереження в соціологічному дослідженні
- •18. Методи соціального пізнання
- •19. Методи соціологічних досліджень.
- •20. Міграція та еміграція
- •22. Повсякденне й культурологічне розуміння націй.
- •23. Поняття особи та особистості в соціології
- •24. Поняття соціальної стратифікації
- •25. Поняття соціології права
- •27. Поняття та структура культури
- •28. Поняття та структура програми соціологічного дослідження
- •30. Потреби, інтереси та цінності – механізми визначеності поведінки
- •31. Принцип репрезентативності в соціологічному дослідженні
- •32.Проблема взаємовідносин особи та суспільства
- •33. Проблеми і труднощі здійснення соціологічних досліджень
- •34. Проблеми інтеграції особи
- •35. Проблеми істини в соціологічних дослідженнях
- •36. Прогрес і регрес суспільства
- •37. Психологічні школи в соціології
- •38. Релігійна група як соціальна спільність
- •39. Розвиток соціальних знань в Стародавньому світі
- •40. Роль ідей у соціальних процесах. Поняття ідеології
- •41. Самосвідомість та саморегуяція особи
- •42. Соціальна адаптація та інтеграція
- •43. Соціальна мобільність. Канали соціальної мобільності
- •44. Поняття відкритого суспільства
- •45. Соціальна структура суспільства
- •46. Соціальна функція права
- •47. Соціальні інститути та їх види
- •48. Соціальні конфлікти як стан соціальних відносин
- •49. Соціальні статуси та ролі
- •50. Соціологічна думка в Україні
- •51. Соціологічні дослідження – інструмент пізнання соціальної реальності
- •52. Соціологічні ідеї Герберта Спенсера
- •53. Соціологічні ідеї Карла Маркса
- •54. Соціологічні ідеї Макса Вебера.
- •56. Соціологічні ідей Сен-Симона
- •57. Соціологічні ідеї Еміля Дюркгейма
- •58. Соціологія в системі соціальних наук
- •59. Специфіка молодіжної субкультури.
- •60. Становлення соціології права
- •61. Суспільний соціальний прогрес: критерії та тенденції
- •62. Сутність еліти суспільства, її роль у суспільному житті
- •63. Сутність соціального контролю, його роль у регулюванні соціальних відносин
- •64. Сучасна соціологія Заходу ст. 31,60
- •65. Сучасні школи соціології права
- •66. Тенденції розвитку правової культури в Україні
- •67. Тенденції соціальної стратифікації та соціальної мобільності в Україні
- •68. Теорія та практика соціалізації особи
- •70. Традиційне та індустріальне суспільство – порівняльна характеристика
- •71. Формальні та неформальні соціальні інститути
- •72. Форми та види культури
- •74. Якість життя як соціальне явище
60. Становлення соціології права
Соціологія права стала відображенням реакції юридичної теорії на нові проблеми, що виникли в практиці соціології, тому що юридичний позитивізм виявився негнучким і мало пристосованим для динамічного вирішення комплексу нових проблем. Однією з таких проблем стало пристосування правової теорії та практики до умов монополістичного капіталізму, пристосування юридичної і політичної надбудови до вимог розвитку зростаючого грошового і господарського обігу, зростання класових і національних суперечностей. У таких умовах виявилась вся ілюзорність теорій, що обґрунтовували природний характер державно-правової надбудови, різних ідей і загальної соціальної справедливості, непорушності ідейних і правових цінностей. Тоді буржуазна юриспруденція займалась правом не як системою людської поведінки, а як сумою правил, і саме правових правил і норм. Західні дослідники охоче віддали дань історії права (Момзену, Гірке, історичній школі права Савіньї, представникам природно-правової доктрини та ін.) за той вплив, що сприяв формуванню соціології права. Та не варто переоцінювати роль різних течій правознавства, бо історична школа права займала центральне місце в юриспруденції ., а нормативний характер правового мислення, хоча б в континентальній Європі, особливих змін не зазнав. На рубежі століть соціологія і право зблизились. Два мислення доповнювали один одного. Соціологія права, дещо зв'язана з традиційно-позитивістським мисленням, давала можливість називатись і соціологією права, і філософією права. Та посилення викладу правових явищ і філософським і соціологічним їх поясненням, привело до формування соціології права.
61. Суспільний соціальний прогрес: критерії та тенденції
Об`єктивною причиною соціального прогресу є сам х-р суспільства, як життєдіяльного организму. Регрес якшо і з`являється, носить тимчасовий х-р і повинен переходити в стабілізацію, а потім в прогрес. Осн. критерієм сусп. прогресу є розвиток продукт сил, виробничих відносин, НТП. Є допоміжні критерії - освіта, рівень демократії та свобода, рівень спілкування людей тощо. Основними щаблями сусп прогресу є зміна суспільно-економ формацій, епох, поворотних моментів тощо. Прогрес буває двох типів - прогрес антагоністичного суспільства, який є тимчасовим і досягається в результаті утиску експлуататорських класів і прогрес антагоністичного суспільства, який є постійним і досягається рівномірно всіма класами та групами сусп-ва. Аналізуючи політичне становище у світовій історії, треба бачити активний процес перетворення класів і націй, народних мас, особи в об`єкта пригноблення, експлуатації в суб`єкт історичної дії для досягнення нових щаблів суспільного прогресу.
Останні роки другого тисячоліття ознаменувалися активною переоцінкою цінностей і теорій, коло яких стрімко розширюється. Кінець XX віку постав як фінал класичної, стихійної, чи спонтанної, історії.
Очевидно, кульмінаційним і водночас синтетичним пунктом цього руху є інтелектуальна, духовно-просвітницька революція, яка готує прихід нового суспільного ладу, а в ширшому розумінні — нової світової цивілізації.
Машинна цивілізація надала розвитку людства вкрай однобокого і збиткового характеру: з одного боку — грандіозні наукові й технічні досягнення, які дозволили радикально оновити предметне середовище життєдіяльності людини та задовольнити її різноманітні потреби, з другого — руйнування природного середовища, збідніння і омертвіння духовного життя, погіршення здоров'я багатьох поколінь людей. Тому дедалі очевидніше постає необхідність системи противаг, меж усім колишнім механізмам розвитку в «стихійній парадигмі»: ринку, приватній власності, егоцентричному індивідуалізму, всій ліберально-атомарній моделі суспільства «загального благоденства», в якому оспівується «свобода людини без меж», де «соціум», «економіка» обертаються навколо «людини-підприємця», яка максималізує свою особисту вигоду.
Зміна соціальних порядків — це зміна геополітичних епох в розвитку людства. Новий порядок розвитку за своєю суттю — заперечення багатьох цінностей та істин машинної цивілізації; йому властиві, на думку сучасних дослідників, такі риси, закономірності, які не є простим продовженням старих (класичних) і багато чим відрізняються від них.
Провідною тенденцією стає некласичність майбутнього існування людства. Виникнувши як символ революції в основах фізики, передусім — у зв'язку з принципом доповняльності Н.Бора, а потім — у зв'язку з космологічними антропними принципами, категорія некласичності дедалі більше набуває характеру ідеї революційного оновлення основ цивілізаційного розвитку.