2. Види цінностей, їх соціальна роль

Поняття цінності неодноразово порушувалося у філософських та наукових дослідженнях. З приводу визначення цінностей та їх ієрархії існує велика кількість теорій. Поняття „цінність” введено у філософію учнями Канта Р.Г. Лотцем, Г. Когеном у 60-х рр. ХІХ століття в Німеччині.

Поняття „цінність” — містке, це все, що може оцінювати особистість, що для неї представляє будь-яку важливість. Є два види цінностей:

– ті, що визначаються інтересами і потребами особистості;

– ті, що надають сенс існуванню самої особистості.

В. Малахов диференціює їх приблизно так: „цінності, які обслуговують самоствердження людської особистості, якою вона є, — і цінності, які творять і відроджують людину в певній принципово новій якості” .Другий вид цінностей називається „вищими” — вони є автономними, такими, що вимагають морального ставлення до себе. Серед цих видів вищу категорію як орієнтир людської свідомості становить ідея добра. До вищих цінностей належать цінності суспільного ладу, комунікативної діяльності, цінності особистих якостей; і, окремо, загальнолюдські цінності — добро, краса, віра, істина, правда, свобода, творчість.

Вищі цінності для кожної особистості обираються суто індивідуально і це залежить від певних життєвих обставин. Іноді — це такі цінності, як істина, честь, праця, здоров’я, сім’я, кохання, свобода і т.д. Власне, перелічені цінності християнсько-демократична мораль відносить до вічних, а саме вона і є основою української народної моралі.

Цінності в житті суспільстві виступають соціально значимими орієнтирами діяльності суб’єктів, одним із факторів розгортання політичної історії. Виконуючи важливу роль інтегруючих, соціалізуючи, комунікатативних засад у житті суспільства, це забезпечують духовно-вольову єдність суспільства, високий рівень самосвідомості його членів. Суспільні цінності формуються поступово, , через відбір певних видів поведінки, потім традиції, обряди, звичаї, ритуали. Потім збігаються і передаються через соціальні інститути.

Підсумок формування людської психології, ментальності, способу життя. Ціннісна свідомість творить власний світ, світ емоційних переживань, ціннісних образів. У ціннісній формі людини не мотивує зовнішню дійсність, а суб’єктивує, привласнюючи її, наділяючи людськими смислами , стверджуючи тотожність з собою. Тому це є те, що усвідомлюється. Об’єднані в єдиний комплекс потреб. інтереси й емоційні переживання утворюють єдиний феномен цінності. Це конституюються для свідомості індивіда в акті оцінки, є підсумком оцінювання, встановлення значимості явища. Перетворюючи дійсність, людина надає їй ціннісну функцію. Будь-який витвір людської діяльності реалізує в собі ціннісний проект, але ціннісним він стає лише тоді, коли задовольняє певну потребу. Прядиво, з якого ще нічого не виткано ще не є цінністю.Основна форма, в якій функціонують цінності –ідеал.

4. Громадянське суспільство і його соціальне значення

Громадянське суспільство – це сфера самоврядування громадян, що утворюється незалежно від державних інституцій внаслідок повсякденних відносин людей. В його основі лежать різноманітні вільно утворені, незалежні від владних органів асоціації, у які тимчасово або на довший час об’єднуються громадяни. Вони складають більш чи менш розвинуту структуру громадянського суспільства.

Метою організацій громадянського суспільства є спільні дії, спрямовані на просування або захист власного приватного, й разом з тим колективного, суспільного, інтересу у законослухняний та підзвітний суспільству спосіб.

У найширшому розумінні громадянське суспільство – це структурований повсякденний громадський самоактивізм. До нього відносяться як зареєстровані в органах юстиції неурядові організації, так і різноманітні незареєстровані тимчасові колективні ініціативи, в які об’єднуються громадяни для вирішення життєво важливих питань, але лише до того моменту, з якого вони отримують статус політичної партії.

Громадянське суспільство є структурованою основою демократичного суспільства. Не може бути демократичного устрою без вільної і відкритої самоорганізації життя людей – без громадянського суспільства. Демократичне суспільство – це насамперед розвинуте громадянське суспільство. Й навпаки: громадянське суспільство існує, розвивається та занепадає разом з розвитком чи занепадом демократії.