5. Девіантна поведінка та її види

Девіантна поведінка, що розуміється як порушення соціальних норм, придбало в останні роки масовий характер і поставило цю проблему в центр уваги соціологів, соціальних психологів, медиків, працівників правоохоронних органів.

під девіантною (лат. Deviatio – відхилення) поведінкою слід розуміти:

1) вчинок, дії людини, що не відповідають офіційно встановленим чи фактично сформованим у даному суспільстві нормам (стандартам, шаблонам);

2) соціальне явище, виражене в масових формах людської діяльності, які не відповідають офіційно встановленим чи фактично сформованим у даному суспільстві нормам (стандартам, шаблонам)

У першому значенні девіантна поведінка переважно предмет психології, педагогіки, психіатрії. В другому значенні – предмет соціології і соціальної психології. Зрозуміло, таке дисциплінарне розмежування

Кримінальна поведінка, сексуальні відхилення, алкоголізм і наркоманія не можуть привести до появи корисних для суспільства нових культурних зразків.

Варто визнати, що гнітюче число соціальних відхилень відіграє деструктивну роль у розвитку суспільства. І тільки деякі нечисленні відхилення можна вважати корисними. Одна з задач соціологів - розпізнавати і відбирати корисні культурні зразки в поведінці індивідів, що відхиляється, і груп.

6. Експлуатація людини людиною як соціальне відношення

Однією із фундаментальних проблем, від вирішення якої залежить прогрес українського суспільства, є проблема експлуатації людини людиною. Її можна сформулювати так: «Збагачення одних і збіднення інших через експлуатацію людини людиною – це природно чи протиприродно?». Правильне розв’язання цієї проблеми може сприяти усуненню соціального свавілля і соціальних ілюзій, які складають найбільшу загрозу національній безпеці.

Для того, щоб розв’язати це питання треба визначитися що таке експлуатація. Дослідження сучасних наукових джерел дає підстави вважати, що експлуатація – це присвоєння людиною результатів праці іншої людини всупереч природному закону економіки, згідно з яким економічний обмін між людьми у суспільстві має відбуватися за принципом еквівалентності: від інших людей (суспільства) кожен має отримувати рівно стільки, скільки він їм дає. Отже, збагачення одних і збіднення інших через фактор експлуатації людини людиною є протиприродним

Але тут виникає питання – а яким природним механізмом має забезпечуватися ця рівність? В результаті суспільного розвитку цей механізм сьогодні набрав вигляду ринкової конкуренції. Виходячи з цього, маємо визнати існування наступної закономірності: чим більш розвинутою у суспільстві є ринкова конкуренція, тим менш поширеною у ньому є експлуатація людини людиною.

7. Емпіричні школи в соціології

В даний час практично у всіх країнах світу проводяться соціологічні дослідження, що найчастіше носять прикладний характер, тобто здійснюється по соціальному замовленню, і призначаються для рішення виникаючих у процесі життєдіяльності людей соціальних проблем. Фундаментальними соціологічними дослідженнями займаються, як правило, вчені в університетах, а в раді країн ще й у наукових інститутах.

Чикагська школа емпіричної соціології являла собою існування в першій половині XX сторіччя специфічний підрозділ університету з досить рано сформованими традиціями дослідницької діяльності і величезним впливом на діяльність соціологів усієї країни, а потім і усього світу. Емпірична соціологія - це комплекс соціологічних досліджень, орієнтованих на збір і аналіз конкретних фактів громадського життя з використання спеціальних методів (опитувань, анкетування, інтерв'ювання і статичних методів в ін.).

школи емпіричної соціології займаються створенням соціології на принципах позитивізму: пошук об'єктивного емпіричного обґрунтування соціальних явищ, участь соціальної науки в процесі удосконалювання соціальних відносин. На ранніх стадіях становлення емпіричні дослідження існували паралельно теоретичної соціології як приватний інтерес ентузіастів різні професії й окремих учених-соціологів.