Проблемно-пошукові завдання

1. Якими чинниками, на Вашу думку, обумовлено розмаїття моделей людини в історії філософії? Аргументуйте свою відповідь.

2.Охарактеризувати образ людини в античній філософії.

3.Дайте характеристику моделі людини в середньовічній філософії.

4.Співставити образ людини в античній та середньовічній філософії.

5.Співставити середньовічну модель людини та образ людини в епоху Відродження.

6.Охарактеризуйте основні напрямки розробки проблеми людини в сучасній філософії.

7.Охарактеризувати проблему взаємодії біологічного та соціального в людині.

8.Розкрити співвідношення понять: “індивід”, “індивідуальність”, “особистість”.

9.Проаналізуйте суперечливий характер свободи, спираючись на роботу Е.Фромма “Втеча від свободи”. Розкрийте психологічні механізми втечи від свободи.

10.Проаналізуйте зміст і співвідношення понять “соціальна роль” та “соціальний статус”.

11.Поясність, що таке соціалізація особистості, які її етапи та механізми реалізації.

12.Дайте характеристику психологічних типів, що їх виділяє К.Юнг (за роботою К.Юнга “Психологические типы»)

Тематика доповідей та рефератів

1.Антропосоціогенез як філософська проблема.

2.Проблема людини в історії філософії.

3.Образ людини в древньокитайській філософії

4.Образ людини в давньоіндійській філософії.

5.Античний образ людини.

6.Поняття людини в філософії Відродження.

7.Поняття про людину в німецькій класичній філософії

8.Марксистська теорія людини.

9.Проблема людини в неофрейдизмі.

10.Проблема співвідношення біологічного і соціального в людині.

11.Біологізаторські концепції людини.

12.Смисложиттєві цінності особистості. Проблема сенсу життя.

13.Біологічне і соціальне в людині.

14.Смерть та безсмертя як філософська проблема.

15.Особистість та її соціальні ролі.

16.Соціалізація особистості: етапи, механізми, форми.

17.Е.Фромм: типи соціального характеру.

18.К.Юнг про типи особистості.

Література

Введение в философию. М.: 2004.

Волков Ю.Г., Поликарпов В.С. Человек: Энциклопедический словарь. М., 1999.

Гуревич П.С. Человек. М.: 1999.

Нестеренко В.Г. Вступ до філософії: онтологія людини. К.: 1995.

Новая философская энциклопедия. Т.1-4. – М.: 2000-2001.

Проблема человека в западной философии. М., 1988.

Табачковський В.Г. Людина – Екзистенція – Історія. К., 1996.

Філософія. Навчальний посібник. Під ред. Надольного І.Ф. К.: 1997.

Філософія. Підручник. Бичко І.В. та ін. К., 2001.

Філософський енциклопедичний словник. К., 2002.

Філософія: світ людини. К., 2003.

Человек. Мислители прошлого и настоящего о его жизни, смерти и бессмертии. Кн.1,2. М.: 1991,1994.

Это человек. Антология. М.: 1995.

Тема 14. Етичні виміри буття особистості

Зміст теми: 1. Моральна мотивація та ціннісні орієнтації. 2. Проблема морального вибору: структура вчинку. 6. Співвідношення моральної мети і засобів. 7. Основні категорії етики.

Моральна мотивація та ціннісні орієнтації

Для реалізації вимог моралі потрібні внутрішні, суб`єктивно визначені спонукання до дії, своєрідні рушійні сили, котрі в етиці розглядаються як мотиви (від лат. moteo – приводити в дію, зрушувати, штовхати). Мотив є головною ознакою зацікавленості людини у здійсненні певного вчинку і одночасно слугує відповіддю на питання: чому, власне, вона його вчинила? Сутність мотивації розкривається через встановлення відповідності моральної вартості вчинку - моральній вартості мотиву. Істотна проблема, яка може виникнути тут, обумовлена тим, що вчинки, котрі за своїм об`єктивним змістом здатні реалізувати певні моральні цінності, нерідко спираються на суб`єктивні мотиви, котрі з мораллю нічого спільного не мають і по суті ґрунтуються на позаморальній чи аморальній системі мотивів (такий тип поведінки етика визначає як легальну поведінку, або легалізм). Наприклад, людина, котра робить анонімний внесок на користь церковного притулку, може робити це не з любові та співчуття до знедолених дітей, а має намір таким чином замолити свої гріхи перед Богом. З іншого боку, і цілком моральні мотиви вчинків, котрі люди здійснюють, керуючись щирим бажанням допомогти іншим, нерідко призводять до зовсім протилежних наслідків. Скажімо, вислів про добрі наміри, котрими вистелено шлях до пекла, відомий усім народам світу, так само як і феномен “ведмежої послуги”. Мораль, однак, менш критично оцінює ті негативні за своїми наслідками вчинки, в основі котрих лежить невірне витлумачення обов`язку, щиросердечна помилка, бажання добра тощо.

Отже, для того, щоб дати моральну оцінку людського вчинку, як бачимо, важливо враховувати не тільки і не стільки мотиви його, скільки його результат. Таким важливим елементом моральної свідомості, котрий остаточно узгоджує мотиви та результати вчинків, є ціннісні орієнтації. Якщо мотивація відповідає на питання чому, з якою метою ми діємо певним чином, то ціннісна орієнтація дає відповідь на питання заради чого, чому ми присвячуємо свою діяльність.

В гуманітарних науках поняття цінності, як вже зазначалось в курсі “Культурологія”, дістало настільки солідну розробку, що була сформована навіть спеціальна галузь філософського знання – теорія цінностей – аксіологія (від гр. аxios – цінність). Морально-етичний аспект проблеми цінностей проявляється лише там, де людина приймає на себе певні самообмеження, демонструє здатність ставитись до інших як до подібних собі, в якості головного орієнтира нашої свідомої життєдіяльності обирає, насамперед, вищу цінність – ідею Добра.