4.3 Правила подачі команд

Під час доведення вогневого завдання цілевказання проводять від місцевих предметів та орієнтирів. Цілевказання повинне бути чітким, коротким, зрозумілим і забезпечувати швидке знаходження цілі на місцевості. Всі розрахунки для цілевказань робить той, хто дає цілевказання. При передачі цілевказівок від орієнтирів або місцевих предметів указують номер орієнтира та положення цілі стосовно цього орієнтира, наприклад: „Лівий край узлісся, гармата під темним кущем”, або орієнтир третій, вправо 40, вище 5 – кулемет”. Якщо ціль добре спостерігається або була вказана раніше, додаткових вказівок не потрібно, командують тільки її найменування, наприклад: „Ціль 105, танк”. В окремих випадках цілевказання проводяться безпосереднім наведенням приладу (візира), перехрестя панорами у ціль.

Правила подачі команд командиром протитанкового підрозділу

Ставлячи планові вогневі завдання, командир дивізіону (батареї, взводу) вказує:

• основні та запасні цілі, їх номери;

• порядок виконання вогневих завдань та послідовність ураження цілей;

• час готовності (відкриття) вогню;

• снаряд, підривник;

• витрату снарядів;

• смугу вогню батарей (взводів), сектори обстрілу гармат;

• місцезнаходження ВП батарей (взводів), основні та запасні ВП гармат;

• маршрути, час, порядок зайняття та зміни позицій, а також сигнали виклику (відкриття), перенесення та припинення вогню;

• засоби та способи цілевказання і порядок дій підрозділів після виконання вогневих завдань.

Ставлячи непланові вогневі завдання, командир дивізіону (батареї, взводу) після зайняття рубежу розгортання (ВП) вказує:

• позивні підрозділів, які залучаються до виконання вогневих завдань, або циркулярний позивний дивізіону, якщо залучають усі підрозділи дивізіону;

• попередню команду „Стій” або „Увага”;

• характер цілі (цілей), її розташування стосовно місцевих предметів (орієнтирів) та напрямок руху;

• розподіл цілей між підрозділами, порядок та послідовність їх ураження;

• снаряд, установку підривника (якщо потрібно);

• виконавчу команду.

Якщо вогневі завдання командиру батареї (взводу, гармати) не поставлені, він зобов’язаний, якщо необхідно, приймати рішення самостійно та доповідати про це командиру дивізіону (батареї).

Характер цілі в команді вказують словами: „Танки”, „Бронетранспортери” (в тому числі і бойові машини), „Група танків”, „Три бронетранспортери” і т. д.

Снаряд у команді вказують словами: „Бронебійним”, „Кумулятивним”, „Осколково-фугасним” та ін.

Виконавчими командами можуть бути: „Вогонь”, „Зарядити”, „Вогонь за сигналом таким-то”, „Вогонь з рубежу такого-то”.

Команду „Вогонь” подають, коли вогонь по цілі необхідно відкрити негайно.

Якщо по групових цілях дивізіон (батарея) повинен відкрити вогонь одночасно усіма підрозділами, то подається команда „Зарядити”, а після доповіді про готовність та вихід цілі на рубіж відкриття вогню – „Вогонь”.

Команди „Вогонь за сигналом таким-то”, „Вогонь з рубежу такого-то” подають у тих випадках, коли вогонь повинен бути відкритий за встановленим сигналом або з виходом цілі на встановлений рубіж.

За відсутністю часу на розподіл цілей, атакуючих на широкому фронті безпосередньо у вогневих смугах батарей (взводів), командир дивізіону (батареї) може подавати команду на знищення танків, не розділяючи їх між батареями (взводами), наприклад: „Волга”, стій. Танки. Вогонь.”

За цією командою командири батарей (взводів) самостійно розподіляють цілі у своїх смугах вогню, управляють вогнем батарей (взводів), доповідають командирові дивізіону (батареї) про відкриття вогню та результати стрільби.

Командири артилерійських підрозділів доповідають старшому командиру (начальнику):

• про відкриття вогню по цілях, наприклад: „Дон” за сигналом „Буря” вогонь відкрив”;

• про закінчення та про результати стрільби по цілях і витрату снарядів, наприклад: „Дон” стрільбу закінчив. Знищено 15 танків. Витрата 24”.

Після виконання вогневого завдання із знищення груп танків, які атакують (контратакують), командир батареї (взводу) за командою або самостійно переносить вогонь на іншу групу танків, про що доповідає старшому командиру. Під час ураження цілей стрільбою ПТРК після використання ракет, які знаходилися на напрямних, установки перезаряджаються з бойової укладки і продовжують виконання завдань з основних або запасних ВП.

Заряджання установок ПТРК батареї (взводу), які використали усі ракети, проводиться з дозволу командира батареї (взводу) у місці розташування машин з ракетами.

Переміщення на запасні ВП здійснюється з дозволу старшого командира.

Під час виконання вогневого завдання гарматою подають такі команди:

1 „Ціль така-то... (танк, мотопіхота, БТР і т. д.)”.

2 „Бронебійним (кумулятивним, осколковим і т.д.)”.

3 „Підривник такий-то”.

4 „Заряд такий-то” (для гармат, що мають змінний заряд).

5 „Шкала така-то” (якщо потрібно).

6 „Приціл такий-то”.

7 „Наводити туди-то”, „Правіше (лівіше) стільки-то” (упередження півфігури або наводити у передній зріз).

8 „Один снаряд” (або інший порядок).

9 „Вогонь”.

При стрільбі з прицілами панорамного типу, крім того, подають команди (після 6-ї команди):

• „Відбивач нуль”;

• „Кутомір 30-00” (або інша установка, якщо враховується поправка напрямку на рух цілі);

• „Рівень 30-00”.

Для зміни дальності стрільби зміною установки прицілу подають команду: „Приціл більше (менше) стільки-то” або „Приціл такий-то”. Для зміни дальності стрільби зміною точки прицілювання подають команду: „Наводити вище (нижче)” або „Відбивач вгору (вниз) стільки-то”. Для зміни напрямку стрільби подають команду „Правіше (лівіше) стільки-то”, „Упередження півфігури” або „Наводити туди-то”.