4.8 Особливості стрільби прямою наводкою вночі

Для стрільби прямою наводкою вночі на вогневій позиції вживають таких заходів:

• готують прилади, нічні орієнтири, стосовно яких уточнюють сектори вогню гармат (нічними орієнтирами призначають місцеві предмети, які мають вертикальні чіткі обриси (високі дерева, будинки і т. п., які проектуються на фоні неба);

• визначають шляхи виїзду на вогневу позицію;

• для стрільби по танках намічають на танконебезпечних напрямках місця розміщення спостерігачів з освітлювальними засобами;

• встановлюють порядок ведення розвідки при періодичному освітленні місцевості;

• до настання темряви приводять гармату у готовність до стрільби вночі;

• встановлюють приціл, який відповідає дальності до цілі (для стрільби по танках – постійну установку прицілу), та закріплюють прилад освітлення прицільних пристроїв.

Стрільба вночі може вестися із застосуванням нічних прицілів при природному нічному освітленні або звичайних оптичних або панорамних прицілів при штучному освітленні місцевості.

Для стрільби по нерухомих цілях визначають кутоміри або провішують напрямок стрільби. Вогневу позицію займають завчасно або з настанням темряви. Якщо стрільба буде вестися без нічного прицілу і без освітлення цілі, то гармату наводять у ціль до настання темряви, боковий рівень виводять до середини, відмічаються по точці наведення; установки рівня, кутоміра та відбивача записують.

Стрільбу на ураження цілей вночі із застосуванням нічних прицілів при природному нічному освітленні або звичайних оптичних або панорамних прицілів при штучному освітленні місцевості як гарматами, так і ПТРК ведуть за правилами ураження спостережених цілей.

За точку прицілювання для гармат беруть середину цілі, при стрільбі ПТРК після вводу ракети в поле зору візира наводять її у верхній зріз цілі й утримують на цій висоті до моменту введення до контуру цілі (не пізніше ніж за 400 – 700 м до цілі).

4.9 Особливості ураження надводних цілей прямою наводкою

Батарея (взвод, гармата) може самостійно уражати надводні цілі прямою наводкою.

Для розвідки цілей і коректування вогню залучають радіолокаційну станцію типу СНАР, квантовий далекомір або спряжене спостереження.

Підготовку стрільби та управління вогнем проводять за загальними правилами з урахуванням таких особливостей:

• КСП і позиції РЛС вибирають так, щоб забезпечувалося ведення розвідки і коректування вогню на найбільшу дальність стрільби, спостереження зрізу води і прибережної смуги;

• коли є час, на ділянках можливого руху цілей виставляють штучні орієнтири (буї, плоти) та визначають дальності до них;

• у батареї (взводі, гарматі) завчасно розраховують індивідуальні поправки з урахуванням поправок на перевищення ВП над рівнем моря.

Стрільбу на ураження нерухомих окремих надводних цілей на відстанях до 1000 – 1500 м ведуть гарматою, а на великих відстанях – взводом (батареєю). Стрільбу починають поодинокими пострілами однієї гармати. Пристрілювання ведуть за виміряними відхиленнями або за спостереженням знаків розривів. Стрільбу на ураження ведуть серіями швидкого вогню, призначаючи 2...4 снаряди на гармату.

Стрільбу прямою наводкою рухомих окремих надводних цілей гарматами ведуть за правилами ураження рухомих наземних цілей з урахуванням таких особливостей:

• точку прицілювання призначають у середині основи надводної частини цілі;

• поправку на бокове переміщення цілі визначають за допомогою прицілу (панорами), вимірюючи бокове переміщення цілі в поділках кутоміра за польотний час снаряда або з використанням раніше складених таблиць поправок на бокове переміщення цілі;

• установки прицілу не змінюють під час стрільби на дальність прямого пострілу і менше, якщо висота ВП над рівнем моря не перевищує 10 м, а також під час недольоту (перельоту), якщо ціль рухається на гармату (від гармати);

• установку прицілу змінюють на 100 м у бік руху цілі під час перельоту (недольоту), якщо ціль рухається на гармату (від гармати).