Контрольні запитання до 5 розділу

1. Класифікація та призначення чорних металів.

2. Виготовлення чавуну.

3. Виготовлення сталі.

4. Устрій домнової печі.

5. Устрій конвертера та мартенової печі.

6. Класифікація та властивості кольорових металів.

7. Виготовлення міді.

8. Виготовлення алюмінію.

9. Виготовлення титану.

10. Виготовлння магнію.

11. Корозія металів.

12. Антикорозійних захід.

13. Обробка сталевих виливків.

14. Сплави кольорових металів.

289

Розділ 6. Паливно-енергетичний комплекс

6.1. Загальна характеристика паливно-енергетичного комплексу

Паливно-енергетичний комплекс (ПЕК) складається з групи галузей і підгалузей промислового виробництва, що спеціалізу­ються на видобутку, збагаченні, переробці та споживанні твердо­го мінерального, рідкого і газового палива, виробництві, пере­дачі і використанні електроенергії і теплоти. Структура ПЕК Ук­раїни формується з урахуванням паливно-енергетичного балан­су, що склався, і відображає територіальну специфіку видобутку (виробництва) і споживання паливних та енергетичних ресурсів.

Паливно-енергетичний баланс України характеризується ря­дом індивідуальних особливостей, що виражаються високою пи­томою вагою кам'яного вугілля, атомної енергії і незначним ви­користанням таких первинних енергетичних ресурсів, як гідрое­нергія, а також нафта і продукти її переробки. У майбутньому, в зв'язку з погіршенням геологічних можливостей видобутку наф­ти і природного газу, передбачається значно збільшити доставку в Україну газового й рідкого палива.

Паливна промисловість України складається із кам'яно — та буровугільної, нафто- та газодобувної, торф'яної та нафтопере­робної галузей. За останні роки відбулися суттєві зміни в струк­турі видобутку палива. Зараз структура видобутку характери­зується такими показниками: на вугілля припадає 76,3% усього видобутку палива (в перерахунку на умовне) і 95% зайнятого у ній промислово-виробничого персоналу. Потім ішли газова (відповідно 18,9 і 2,5%), нафтова (4,0 і 0,8%), торф'яна (0,4 і 1,2%) галузі промисловості.

Провідне місце у паливній промисловості України посідають Луганська і Донецька області: у 1998 р. на них припадало відповідно 33 і 31% усієї товарної продукції галузі. За ними йдуть Львівська, Волинська, Івано-Франківська та деякі інші області.

Вугільна промисловість представлена видобутком кам'яного та бурого вугілля. Районами видобутку кам'яного вугілля є ук­раїнська частина Донбасу та Львівсько-волинський басейн, бу­рого — переважно Дніпровський буровугільний басейн.

У розрахунку на душу населення в Україні видобувають 3500 кг вугілля (в цілому в колишньому СРСР — 2701 кг, в США — 3516, Великобританії— 1771 кг, Франції — 294кг, Чехії

290

і Словаччині — 7913 кг, Польщі — 7039 кг).Усього в Україні на­раховується 295 діючих кам'яновугільних шахт (у тому числі з коксівним вугіллям — 131 шахта).

На сучасному етапі Донбас ще залишається найбільшим цент­ром видобутку кам'яного вугілля. В Донбасі розташовано 275 шахт (з коксівним вугіллям — 120, антрацитами — 81); підготовлено 35 резервних ділянок для спорудження шахт. За останні десяти­річчя видобуток кам'яного вугілля в Україні помітно скоротився.

Управління галуззю здійснюється виробничими об'єднання­ми, до складу яких входять відповідні підприємства вугільної промисловості.

У західній частині на півночі Львівської і південному заході Волинської областей — у повоєнні роки створено Львівсько-во­линський вуглевидобувний басейн. Обсяг видобутку кам'яного вугілля тут становить близько 14 млн. т. на рік. Частина вугілля збагачується і доставляється на розташовані у західній частині України електростанції (Бурштинську, Добротвірську).

Видобуток бурого вугілля здійснюється переважно в Кірово­градській і Черкаській областях (Дніпровський буровугільний басейн). Це вугілля характеризується високою вологістю і зольністю, відносно низькою теплотворною здатністю, до того ж, використовується в основному в прилеглих районах. Буро-вугільна промисловість в обмежених обсягах розвинута також у Житомирській області.

Нафтова промисловість представлена нафтовидобувною та нафтопереробною галузями, які виникли в Передкарпатті на по­чатку другої половини XIX ст. в Бориславі, поблизу Надвірної, в районі Коломиї. Наприкінці XIX — на початку XX ст. Прикар­паття було відомим у світі центром нафтовидобутку. Рідке пали­во видобувають у Прикарпатті досі (нафтовидобувні управління Борислав-нафтогаз і Долинанафтогаз) — у районах Борислава (Львівська обл.), Долини і Надвірної (Івано-Франківська обл.). Масштаби видобутку нафти тут незначні і через вичерпаність за­пасів не розширюються.

Більш значні обсяги видобутку нафти припадають на район Донецько-придніпровської западини. Нафтогазовидобувні уп­равління функціонують тут у Сумській (Охтирське і Качанівське родовища), Чернігівській (Гнідинцівське, Прилуцьке родовища та ін.) і Полтавській (Сагайдацьке, Зачепилівське, Радченківське родовища та ін.) областях.

291

У 1998 р. в Україні було видобуто 5,4 млн. т. нафти (включа­ючи нафтовий конденсат). За останні роки видобуток рідкого па­лива в Україні зменшився. Нафтопереробна промисловість Ук­раїни представлена Лисичанським, Кременчуцьким, Херсонсь­ким, Надвірнянським, Дрогобицьким, Львівським, Одеським і Бердянським нафтопереробними заводами.

Україна забезпечує свої потреби у нафтопродуктах лише ча­стково. Решта їх надходить з Поволжя, Західного Сибіру і Північного Кавказу. Нафтопереробні підприємства республіки також працюють переважно на сирій нафті, що надходить з Росії.

Газова промисловість України зародилася на Прикарпатті в 20-ті роки XX ст. Центрами видобутку газу в Передкарпатті бу­ли Дашава, Більче-Волиця, Калуш, Рудки та ін.

У 1940 р. у Передкарпатті зосереджувалося 87% видобутку газу в тодішньому СРСР. З цього району були прокладені магістральні газопроводи до Києва, Мінська, Риги, Москви та інших міст. По­ступово частка західноукраїнського району в газовидобутку скоро­чувалася за рахунок швидкого освоєння газоносних районів на сході. За останні роки видобуток газу, особливо в Передкарпатті, у зв'язку з вичерпанням ресурсів значно скоротився.

Торф'яна промисловість розвинута в північній частині Ук­раїни, в районах зосередження основних запасів торфу — у ме­жах Чернігівської, Рівненської, Житомирської, Сумської і Львівської областей. Видобуток паливного торфу в Україні неве­ликий і невпинно скорочується. Торф (у вигляді брикетів, куско­вого торфу) в незначних масштабах (2 млн. т у 1998 р.) викорис­товується як паливо.

Скорочення видобутку торфу для паливних цілей — цілком закономірний процес. Торф — цінне добриво, важлива сировина для хімічної промисловості. Осушувальна меліорація на Поліс­сі — в головному регіоні залягання торфу — змінила повітряно-водний режим торфовищ, ставить підвищені вимоги до його ви­користання. Це, насамперед, стосується Волинської і Рівненської областей, де заторфовані території відповідно становлять 9,6% і 8,4% усієї площі. Безперечний вплив на використання торфу ма­ла також аварія на Чорнобильській АЕС, в результаті якої радіаційний фон у багатьох районах Полісся різко зріс. Торф є цінним добривом і сировиною для багатьох хімічних продуктів. Тому необхідне подальше скорочення його використання як па­лива.

292

Електроенергетика є базовою галуззю розвитку економіки. У 1998 р. сумарна потужність електростанцій України становила 56,6 млн. кВт; ними було вироблено 295 млрд. кВт електроенергії, що становить близько 15% потужності всіх електростанцій і 17,4% усього виробітку електроенергії СНД.

За обсягом виробництва електроенергії Україна вдвоє пере­вищує Польщу, на 45%— Італію. В Україні виробляється лише на 15% електроенергії менше, ніж у Великобританії.

Провідне місце в Україні належить тепловим електростанціям: вони виробляють близько трьох четвертей усієї електроенергії. На гідроелектростанціях у 1998 р. було сконцентровано лише 4,7 млн. кВт потужностей і 10,1 млрд. кВт виробітку електроенергії.

Електроенергетика України — багатогалузеве господарство. До її складу входять, крім теплових і гідравлічних станцій, АЕС, велике електр о мережеве господарство.

В Україні розташовані такі потужні теплові державні районні електростанції, як Вуглегірська, Запорізька, Криворізька-2, Гот-вальдська (Харківська обл.), Бурштинська (Івано-Франківська обл.), Ладижинська (Вінницька обл.), Придніпровська (Дніпро­петровська обл.), Старобешів-ська, Курахівська (Донецька обл.), Трипільська (Київська обл.) та ін.

Гідроенергетика посідає відносно незначне місце в електрое­нергетиці України — близько 9% потужностей і 4% виробництва електроенергії. Основний обсяг виробництва електроенергії да­ють дніпровські станції. Це — Дніпрогес, Кременчуцька, Кахов­ська, Дніпродзержинська, Канівська і Київська. Серед інших по­тужних електростанцій можна назвати Дністровську ГЕС-ГАЕС, Тереблейцьку (Закарпатська обл.) та ін.

В Україні працює кілька потужних атомних електростанцій — Запорізька, Рівненська, Південноукраїнська, Хмельницька. З'ясувалося, що майже всі вони споруджувалися без належного геологічного і гідрогеологічного обгрунтування, врахування сейсмічності території, тому під тиском громадськості припине­но будівництво Кримської та Чигиринської станцій.