7.7. Переробка деревини

Деревинає цінною природною сировиною, яка має значну міцність, гнучість, незначну густину, але вона може розтріскува­тись, усихати, жолобитися, що призводить до зміни форми і розмірів деревних виробів.

Різні породи дерев мають різну твердість клен, дуб, груша, пальма, тис, оріх вважають твердими, а м'якими — липу, сосну, осику, ольху, тополю, ялину, т.і.

Обробка деревини складається із трьох операцій: вибір заго­товки, розрізання, чорнова обробка, чистова, розмічення дета­лей виробу, підготовка, з'єднання деталей.

362

Способи обробки деревини: пиляння, стругання, довбання, різання, свердління, фрезерування, шліфування, полірування, на­несення покриття, т.і.

Поряд з матеріалами із натуральної сировини широко вико­ристовують деревні пресовані матеріали просоченні розчинами фенолоформальдегідної смоли, пластифікованої деревини, дерев-ношарові матеріали тощо.

В країнах і районах з великими запасами лісів звичайного по­ходження, заготівля деревини, носить характер добувної промис­ловості і виступає, як самостійна лісозаготівельна промисловість, яка веде заготівлю в лісах, а також обробку і переробку дереви­ни. Деревина до цього часу залишається однією з розповсюдже­них матеріалів для будівель, виготовлення меблів, шпона, багать­ох художніх виробів і т. д. Після спилювання дерев на лісоповаль-них об'єктах пиляний ліс завозять на деревообробні підприємства. Зберігають деревину в вигляді дощок, брусків або нероспилюваними колодами. З колод перед зберіганням треба зняти кору. Це попереджує пошкодження грибами.

Дерева, що заготовлені влітку, очищують від кори через 2 тиждня, а заготовлені зимою — до потепління. На кінцях колод оставляють кільця кори шириною 10 см, що попереджає їх від розтріскування. Знімають кору добре ножем загостреним зі зру­баним гострим кінцем на станку. Цей станок називають пилора­мою. Встановлюють колоди на пилораму широкою частиною кілець вверх або вниз. Після цього дошки виходять з широкими і вузькими роковими кільцями. Всі дошки висихають рівномірно і однаково коробляться при висиханні.

Зберігають деревину штабелями, викладеними на дерев'яних, бетонних або підставках з камінців — підштабельники висотою (60...70) см. На підставки кладуть для гідроізоляції куски толії, а на них міцні поперечини, однакових розмірів за товщиною, ши­риною, одної породи деревини. Висушені пиломатеріали зберіга­ють в приміщеннях.

Штабелі накривають дахом, який вистроюють на (120... 150) мм вище від верхнього ряду, щоб повітря під дахом не затримувалось. У виробничих ангарах завжди штабель пилома­теріалів накривають тольєю.

Коли пиломатеріали сушаться в штабелях волога із них випа­ровується найбільше через торці, де й начинається потріскування деревини. Торці завжди фарбують масляною фарбою, глиною з

363

вапном, розчином бітула, або бензином. Коли деревина сушить­ся на повітрі то небажано щоб вологість була нижчою 16%. Таку деревину використовують тільки для зовнішніх будівельних кон­струкцій. Для виготовлення меблів, віконних рам, дверей і підлог потрібна суха деревина з вологістю не вище 10%. Для цього її ви­сушують в камерах, які підігрівають і добре вентилюються. Та­кож приміщення має добру вентиляцію, щоб волога після підси­хання деревини випаровувалась з приміщення.

Після цього деревина піддається спеціальній обробці для за­хисту від гниття, дерево руйнуючих комах і для вогнестійкості.

Захищають деревину від гниття (грибка), який частіше по­шкоджує погано провітруємі і вологі місця, за допомогою водо­розчинних і маслянистих антисептиків. Водорозчинний антисеп­тик має такий склад: фтористий натрій — 3,0; барвник — 0,05; вода — 97%.

В цьому випадку барвник використовують для контролю рівномірності обробки. Фтористий натрій розчиняють в воді, нагрітій до 80°с. Деревину просочують в ваннах (20...ЗО) хв. Од­норазову обробку проводять пастою такого складу: сульфатно-спиртова барда — (1,2...2,0); фтористий натрій — (1,0...3,0); во­да — (1,6...2,2)%. Пасту щітками наносять на деревину з розра­хунком (400...750) г. на їм3 поверхні.

Маслянистий антисептик, більш стійкий до вологи, має склад: нафтобітум (3...4) — зелене масло (розчинник) — 0,35; торфний пил — 1,5%.

На їм3 деревини витрачають (335...350) г. пасти.

Від деревогризучих комах захищають деревину розчином хлорофосу (10%), сумішшю одної частини часу і трьох частин скипидару, сумішшю бури і бурної кислоти, взятих порівну і роз­ведених до (10...20)% концентрації.

Розчин бури з борною кислотою одночасно є і вогнетривким. Воду, перед розчиненням компонентів нагрівають до (70.. .80) °С. Потім матеріали з деревини пропонують в виді лісоматеріалів, матеріалів з шпону, матеріали з розпиленої і роздрібненої дере­вини. Круглий лісоматеріал — колоди, довжиною (4.. .6,5) м. тов­щиною від 14см і більше. Пластини отримують розпилюванням колод вздовж на дві рівні частини.

Брусся — пиломатеріал шириною і товщиною більше 100 мм. Вони бувають обрізними з усіх сторін — чотирьохкантні і обрізні з двох сторін.

364

Дошки — основний вид пиломатеріалів. Ширина, як мінімум в два рази більша товщини. Є дошки тонкі— 13, 16, 19, 22, 32 мм. І товсті — 40, 50, 60, 75, 100 мм. І ті і інші бувають необрізані і обрізані. Ширина обрізних дошок (80...250) мм. а довжина (1.. .6,5) мз градацією 0,25 м.

Ріжуть бруски — вузькі дошки з шириною не більше, чим в два рази більші за товщину. Бруски з тонких дошок називають рейками.

Заготовки — пиломатеріали з дошок або брусків, ріжуть і підбирають за довжиною і шириною з пропуском на обробку за розміром майбутніх деталей. Випускаються паркет, дошки для підлоги, підвіконні дошки, плінтуси, ґонт, тощо.