8.7. Антифрикційний чавун і його властивості

Антифрикційними є сірі, високоміцні та ковкі чавуни, що ма­ють низький коефіцієнт тертя і достатню кількість проти спрацю­вання тертям. їх застосовують як матеріали для підшипників ко­чення, що працюють під великим тиском та за малих швидкостей обертання вала.

Антифрекційні чавуни — це замінники бронзи для підшип­ників ковзання, втулок і деталей, які спрацьвуються тертям. За­стосовують ці підшипники для роботи за певних умов. Для забес-печення нормальної роботи в умовах тертя антифрикційний ча­вун повинен мати перлітну або перлітно-феритну основу зі знач­ною кількістю включень графіту, що забеспечує малий коефіці­єнт тертя.

Залежно від вимог до роботи підшипникової пари можна вве­денням у чавун певної домішки підвищити або знизити його стійкість до спрацювання. Наприклад, вміст міді до 2% підвищує стійкість до спрацювання перлітних чавунів, а вміст фосфору до 0,9% надає чавунам м'якість.

394

Використовується таке маркування антифрекційних чавунів: А — антифрекційний, Ч — чавун, С — сірий, В — високий, К — ковкий, а цифра після літери означає відсотковий вміст домішок. Наприклад, антифрекційні сірі перлітні чавуни марок АЧС-1 (ле­гований хромом (0,2...0,4)% і міддю (1,5...2)%. АЧС-2 (легований хромом — (0,2...0,4)%, нікелем — (0,2...0,4)%, титаном — (0,03...0,1)% і міддю (0,3...0,5)%, АЧС-3 (перлітноферитний, лего­ваний титаном (0,03...0,5)% і міддю (0,3...0,5)%, антифрекційні ви­сокоміцні чавуни з кульоподібним графітом марок АЧВ-1 та АЧВ-2 (перший — перлітний, другий — перлітно-феритний) і ан­тифрикційні ковкі чавуни марок АЧК-1 і АЧК-2 (перший — перлітний, другий — перлітно-феритний) мають характеристики, близькі до антифрикційних високоміцних чавунів. Підшипники з чавунівіз вмістом перліту більше 80% працюють у парі з валами, які піддавалися гартуванню або нормалізації, а перлітно-феритні з вмістом перліту до 80% (але не менше 50%) — з термічно необ-робленими валами.

Контрольні запитання до 8 розділу

1. Загальна характеристика машинобудівного комплексу.

2. Класифікація та призначення конструкційних матеріалів.

3. Мастильні матеріали.

4. Допоміжні матеріали.

5. Матеріали одержанні на основі порошкової металургії.

6. Призначення і властивості антифрикційного чавуну.

7. Гумові та деревні конструктивні матеріали.

8. Конструкційні матеріали із пластмаси.

9. Латуні, бронзи, алюмінієві, магнієві та нікелеві сплави.

10. Загальні вимоги до конструкційних матеріалів.

395

Розділ 9. Легка промисловість

9.1. Загальна характеристика легкої промисловості

У структурі індустріального виробництва України легка про­мисловість посідає значне місце. Первинна переробка льону-дов-гунця і деяких інших луб'яних волокон та вовни, шовкомотальна, бавовняна, льняна, вовняна, шовкова підгалузі, конопледжутове, сітковязальне виробництво, текстильна галантерея нетканих ма­теріалів. Існує трикотажне, валяльно-повстяне, швейне виробницт­во, випуск натуральних та штучних шкір, штучного хутра, хутро­вих виробів, взуття тощо. Та більшість виробів легкої промисло­вості виготовляється в обсягах, які не завжди забеспечують попит населення на бавовняні, вовняні та шовкові тканини, деякі види трикотажних виробів та іншої продукції надходять з-за кордону.

У галузевій структурі легкої промисловості провідне місце на­лежить текстильній (на неї припадає 32% промислово-виробни­чого персоналу легкої промисловості та 48% товарної продукції цієї галузі), швейній (відповідно 48 і 35%), шкіряній, хутровій і взуттєвій (19,9% і 18%, трикотажної — 11 і 9%. Проте ні в одній із галузей легкої промисловості Україна не має яскраво вираже­ної спеціалізації.

Провідне місце у виробництві тканин займають Херсонська (193,9 млн.м), Тернопільська (158,3 млн), Донецька (151,8 млн), Львівська (103,5 млн). Черкаська (101,5 млн), Рівненська (95,1 млн), Київська (85,6 млн), Волинська (83,5 млн), Одеська (50,2 млн) і Житомирська (46,5 млн м2) області.

Вовняній промисловості належить друге місце у текстильному виробництві України (на неї припадає 10% товарної продукції легкої промисловості). Виробництво вовняних тканин організо­вано на крупних підриємствах у Луганську і Чернігові, а також в Одексі та Дунаївцях (Хмельницька обл.).

Легка промисловість в усьому світі відноситься до числа тра­диційних сфер матеріального виробництва. Протягом тривалого її розвитку відбувалися значні зміни в технології виробництва одягу і взуття. Основною споконвічною сировиною були льон та привізна сировина — бавовна і шовк. Зараз широко використо­вується штучна сировина.

В XX сторіччі прискореними темпами почав розвиватися прогресивний спосіб виробництва текстильних матеріалів

396

трикотажний, зародилося виробництво нетканих матеріалів. До­сить швидко збільшилося виробництво хімічних волокон для тканин і трикотажу, різних полімерних матеріалів для випуску взуття. Таким чином, почала перебудовуватися технологічна структура галузі, змінюватися сировинна база.

Легка промисловість поєднує такі галузі, як текстильна, швейна, шкіряна, хутряна, взуттєва і ін. На її підприємствах ви­пускають тканини всіх видів (у тому числі бавовняні, вовняні, лляні, шовкові), панчішно-шкарпеткові, трикотажні і швейні ви­роби, взуття. Легка промисловість тісно зв'язана з усіма галузя­ми народного господарства; її продукцію споживають скрізь — у медицині і машинобудуванні, у хімії і сільському господарстві і т.д. У той же час робота підприємств легкої промисловості бага­то в чому залежить від сировини, що поставляє сільське госпо­дарство і хімічна промисловость, від застосовуваного устатку­вання, якого потрібно тисячі найменувань.

Зараз легка промисловість споживає більш 1,3 млн. т хімічних волокон і ниток, що складає близько 30% у загальному обсязі споживання текстильних волокон. Устаткування, що застосо­вується в промисловості, визначає рівень технологічних про­цесів, продуктивність праці в галузі, якість продукції.

Розвиток легкої промисловості на базі лише будівництва но­вих підприємств великої потужності в даний час не ефективно. Широка реконструкція діючих підприємств на базі сучасного ви­сокопродуктивного устаткування, підвищення рівня техніки і технології, автоматизація і механізація виробництва, раціональ­ної зміни структури розвитку окремих галузей і підгалузей цієї промисловості — от шлях у рішенні багатьох проблем легкої промисловості. А ці проблеми є у всіх її галузях, і головна — підприємства легкої промисловості не задовольняють потреби населення країни ні за якістю, ні за кількістю, ні за асортиментом.