Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Шпори економ теория.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
20.04.2019
Размер:
756.22 Кб
Скачать

31. Економічні та неекономічні блага. Товар і його властивості

Основоположною категорією товарного виробництва є "то­вар". Однак історично та логічно цій категорії передувала кате­горія "благо".

Благо все те, що здатне задовольняти людські потре­би, наприклад, плоди природи, продукти праці, послуги, будь-які явища, що задовольняють певні потреби людини, відповідають Ті інтересам, цілям та прагненням.

Блага поділяють на економічні та неекономічні.

Неекономічні блага надаються людині природою, тобто без прикладання її праці, у необмеженій кількості (наприклад, по­вітря, морська вода, сонячне тепло та ін.).

Економічні блага — це блага економічної (трудової) діяль­ності людини, які існують в обмеженій кількості.

Економічні блага дуже різноманітні. Залежно від критеріїв їх можна класифікувати на такі види.

Економічне благо в умовах товарного виробництва набуває форми товару.

Товар і його властивості.

Продукти праці – це економічні блага. При чому економічні блага можуть класифікуватись за різними ознаками. Не завжди економічні блага стають товаром. Товар – це економічні блага, які створюються для обміну і задоволення потреб інших споживачів, а не виробників.

Класична школа виділяє такі властивості товару:

Споживча вартість – це здатність товару задовольняти потреби споживачів.

Вартість товару – це уречевлена в товарі праця, це суспільно необхідні затрати праці втілені в товарі.

Мінова вартість – здатність товарів в певних кількісних співвідношеннях обмінюватися.

Ціна товару – це грошовий вираз суспільно необхідних затрат праці на виробництво товару.

Марженалістська теорія. Виділяють корисність товару (суб’єктивне поняття. Показує ступінь задоволення, приємності, які отримує кожна людина від споживання того чи іншого товару).

Друга властивість – Цінність залежить від рідкості товару (оцінка ступеня корисності блага індивідом).

Ціна – це суб’єктивна оцінка корисності блага споживачем, виражена в грошовій формі.

Тому Кембриджська школа створила теорію ціни, об’єднавши ці два підходи “Теорія попиту і пропозиції”. Таким чином Теорія попиту і пропозиції визначає вартість товару і ціну за співвідношенням попиту і пропозиції.

32. Альтернативні теоріх варт товару

Мінова вартість - видиме кількісне співвідношення, в якому споживні вартості одного роду обмінюються на споживні вартості іншого. Кожний окремий товар може обмінюватися на безліч інших у різних кількісних пропорціях; отже, він має безліч мінових вартостей.

Що ж лежить в основі цих пропорцій (мінових вартостей), що робить товари сумірними? Адже як споживні вартості вони різні. Об'єднує всі товари те, що вони - продукти праці. Як згустки певної кількості людської праці, вони є вартостями. Мінові ж вартості виражають співвідношення між затратами праці на виробництво продуктів, що обмінюються. Саме вартість як уречевлена в товарах праця робить всі товари сумірними, надає їм спільного виміру. Як споживні вартості товари якісно різні, як вартості - якісно однорідні. Всі товари мають споживну вартість, але не всі є корисні.

Серед безлічі товарів, що існують в світі, є такі, що задовольняють одну й ту ж саму потребу людини. Наприклад, кава і чай, спагеті і макарони, печиво чи вафлі. Такі товари називаються взаємозамінюваними (тобто субститутами). Взаємозамінюваною є також низка послуг. Наприклад, транспортування вантажів і пасажирів можна здійснювати за допомогою літаків, поїздів та автомобілів.Крім того, існують товари, здатні задовольняти потреби людини лише в комплексі. Це автомобіль і бензин, лижі та лижні черевики, фотоапарат і фотоплівка. Такі товари називають взаємодоповнюючими (або комплементарними).

Споживна вартість і вартість товару зумовлені двоїстим характером праці, втіленої у ньому. Праця товаровиробника є водночас і конкретною, і абстрактною. Конкретна форма праці обумовлена тим, що вона завжди спрямована на створення цілком конкретних споживних вартостей (наприклад, стільця, костюму, книги). Для того, щоб виробити якесь благо, потрібні конкретні умови: конкретна професійна підготовка (наприклад, столяра), цілком конкретний предмет праці (дерево), цілком конкретні засоби праці (пилка, молоток, долото, рубанок). Тому будь-яка трудова діяльність завжди є не що інше, як конкретна праця. Поза конкретною формою трудової діяльності немає праці як такої.

Таким чином, конкретною називається корисна праця, яка створює речі, що задовольняють ті чи інші потреби. Відомо, що мінова вартість визначається вартістю, яка створюється абстрактною працею. Звідси величина вартості товару залежить від кількості праці, тобто робочого часу, необхідного для його виробництва. Чим вищі затрати праці, чим більше часу потрібно для виготовлення товару, тим більша його вартість. Однак різні товаровиробники, які виробляють однорідні товари, працюють при неоднаковій технічній оснащеності виробництва і мають неоднакову кваліфікацію і природний хист. Тому затрати праці на виготовлення однакових товарів у них будуть різні.