88. Проблеми розвитку банківської системи в Україні

В останні роки актуальною залишається проблема інсайдерства. Власники та акціонери банків створюють структури та використовують схеми, що дозволяють з юридичного погляду уникати інсайдерства. У цьому плані проблематичним є те, що на відміну від органів податкової служби законодавство не передбачає використання банківським наглядом у своїй роботі непрямої (побічної) інформації. Достатньо складною проблемою залишається нагляд за великими та ризиковими операціями банків у режимі реального часу. З метою удосконалення такого нагляду запроваджено системний поточний моніторинг діяльності банків. Головними проблемами у повномасштабному впровадженні такого моніторингу є недосконалість законодавства (повноваження банківського нагляду щодо можливості вжиття запобіжних дій щодо ризикових операцій банків законодавчо не врегульовані) та недостатнє (в кількісному плані) кадрове забезпечення. Слід запровадити щоденне надання населенню через засоби масової інформації економічно обґрунтованих розрахунків та рекомендацій щодо процентних ставок за депозитами, які будуть сприяти їх зниженню. Окрім цього слід підвищити й відповідальність вкладників-громадян за ступінь ризику.

Отже, для вирішення проблем необхідний жорсткий стиль управління банківською системою який був би побудований на ринково-економічних засадах. Окрім забезпечення стабільності грошової одиниці України, необхідно проводити цілеспрямовану політику управління банківською системою.

89. Сутність, фактори та показники економічного зростання

Економічне зростання визначається з двох позицій:

1) як поступальний приріст реального обсягу ВВП, ВНП або національного доходу (НД) за рахунок збільшення обсягів використовуваних ресурсів і (або) кращого їх використання без по­рушення рівноваги у короткострокових періодах;

2) як реальний приріст ВВП (ВНП чи НД) на одну особу.

Для вимірювання економічного зростання використовують показники:

1. абсолютного приросту реального обсягу виробництва

2. темпу приросту

Умовно всі фактори економічного зростання поділяють на три групи:

1) фактори попиту, які забезпечують зростання сукупних витрат, що сприяє збільшенню обсягів виробництва і доходу;

2) фактори пропозиції, що є визначальними в більшості моделей і мають складну структуру, яка включає: природні ресурси у їх якісному та кількісному вираженні; обсяг і якість капіталу; чисельність і якість трудових ресурсів; технологічний рівень; інституційні чинники; інформаційне забезпечення; організаційні чинники тощо;

3) фактори розподілу, які стосуються як розподілу ресурсів, що суттєво впливає на чинники пропозиції, так і розподілу національного продукту та доходу, що впливає на сукупний попит.

Джерелами економічного зростання є:

— економічні ресурси, що пропонуються їх власниками;

• зростання продуктивності ресурсів на основі розвитку НТП.

90.Теорії економічного зростання

Економічне зростання — це, насамперед, зростання ВВП на одну особу, що є запорукою покращення добробуту.

Теорія нульового економічного зростання. Група дослідників під керівництвом Деніса та Донели Медуз звернули увагу на зворотний бік традиційного уявлення щодо економічного зростання, на його згубний вплив на природу. Економ. зростання, на думку авторів, погіршує якість життя, загрожує глобальною катастрофою. Вони пропонують нульове економічне зростання як засіб підтримання високого рівня життя та, власне, продовження існування самого життя. Позитив: зосередження уваги на необхідності мінімізації впливу економічної системи на довкілля. Недолік: відсутність шляхів вирішення суперечностей між потребами, які зростають, й обмеженими економічними ресурсами.

Теорія сталого економічного розвитку. Сталий економ. роз-к – тип економічної динаміки, спрямований на якомога повніше задоволення потреб сьогодення; при цьому нічого не загрожує задоволенню потреб майбутніх поколінь. Вона ґрунтується на врахуванні трьох аспектів: економічного, соціального та екологічного. В економ. аспекті сталий розвиток має забезпечити ефективність та стійкість зростання. У соц. аспекті він має спрямовуватись: на зменшення розриву між доходами найбагатших і найбідніших верств; забезпечення демократичних прав та ін. В еколог. аспекті – забезпеченні всім поколінням доступу до природних ресурсів і довкілля.

Теорія ноосферного розвитку. ґрунтується на розумінні того, наскільки раціональним є життя суспільства. Започаткував В. Вернадський. Еколого-економічна гармонія є запорукою суспільного прогресу.

Теорія інноваційного економічного зростання. Інноваційне зростання — це зростання, що ґрунтується на підприємницькій ініціативі в галузі ринкової, науково-технічної й організаційно-економ. діяльності. Ця концепція узгоджується з інтенсивним типом економ. зростання. Особливістю інноваційного типу зростання є те, що інновації дають змогу усувати (зменшувати) бар’єри, утворені чинниками попиту і розподілу у зв’язку з суперечністю між ефективністю та соц. спрямованістю економ. зростання.