31. Право колективної власності та форми його реалізації.

Право колективної власності - це юридично визначене і забезпечене право організації - юридичної особи, створеної на базі об'єднання майна її членів (учасників), використовувати належні їй засоби виробництва на власний розсуд і в інтересах її членів (учасників).

При праві колективної власності суб'єкт, який передав своє майно до такої власності, втрачає на цю річ право власності, отримуючи натомість зобов'язальні (корпоративні) права щодо нового власника - організації корпоративного типу, членом (учасником) якої став цей суб'єкт, а саме: а) право на отримання грошового чи майнового еквівалента своєї частки в майні нового власника -юридичної особи у разі виходу зі складу її учасників (членів); б) право участі в розподілі майна юридичної особи у разі її ліквідації; в) право на отримання частини чистого прибутку (дивідендів) суб'єкта колективної власності; г) право участі в управлінні справами юридичної особи, що діє на базі колективної власності, якщо інше не передбачено її установчими документами.

Суб'єктом права колективної власності є організація корпоративного типу зі статусом юридичної особи.

Об'єктами права колективної власності можуть бути:

статутний (складений) капітал юридичної особи - суб'єкта права колективної власності, створений за рахунок вкладів (пайо вих внесків) її учасників (членів);

викуплене членами трудового колективу, іншими фізичними та юридичними особами майно державного підприємства шляхом його акціонування;

кредити банків, отримані суб'єктом права колективної влас ності;

виготовлена продукція, отримані доходи та інше майно, на буте суб'єктом права колективної власності на законних підставах (субсидії, дивіденди від цінних паперів тощо).

Однак не може бути об'єктом права колективної власності майно, вилучене з обороту1, в т. ч. цілісні майнові комплекси, на базі яких здійснюється діяльність, що є монополією держави (діяльність, пов'язана з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, виготовленням та реалізацією військової зброї та боєприпасів до неї, вибухових речовин, видобування бурштину, охороною найважливіших об'єктів права державної власності).

Як правило, суб'єкт права колективної власності сам використовує належне йому майно своєю владою і в інтересах його учасників (членів). При цьому він може використовувати такі правові форми реалізації права колективної власності:

право господарського відання при створенні суб'єктом права колективної власності унітарного підприємства-невласника, що має діяти з метою отримання прибутку на засадах самоокупності;

право оперативного управління щодо створеної суб'єктом права колективної власності юридичної особи, якщо діяльність останньої фінансується засновником;

оренда, на підставі якої об'єкти права колективної власності передаються в користування іншим особам.

32. Право власності, право господарського відання, право оперативного управління: зв'язок і відмінність.

Правовий режим майна - це сукупність вимог, що пред'являються до майна при його набутті, використанні у процесі господарської діяльності, вибутті. В господарській діяльності правовий режим майна виявляється у встановленні особливих правил обліку майна, порядку погашення його вартості, віднесення вартості майна на собівартість та ін.

Основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права: право господарського відання, право оперативного управління.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, та незалежно від волі інших осіб. Суб'єктами права власності є український народ, держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави, фізичні та юридичні особи та інші визначені законом суб'єкти. Слід зазначити, що всі суб'єкти права власності є рівними перед законом. Власник наділений правомочностями володіння, користування та розпорядження: Обсяг цих правомочностей студентам необхідно визначити на підставі чинного законодавства України.

Конституція України як Основний Закон закріпила існування в нашій державі таких форм власності, як приватна, державна, комунальна та виключна власність народу України. ЦК України передбачає ті самі форми власності, що й Основний Закон України. Проте ГК України передбачає виключну власність народу України приватну, комунальну, колективну та державну.

Право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується й розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом). При цьому правомочності суб'єкта права господарського відання щодо розпорядження майном обмежуються. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, контролює використання та збереження належного йому майна Зазначений контроль може здійснюватись як безпосередньо, так і через уповноважений ним орган. При цьому власник не мас права втручатися в оперативно-господарську діяльність суб'єкта права господарського відання. Зауважимо, що держава забезпечує рівний захист майнових прав суб'єктів господарювання. Захист права господарського відання здійснюється згідно з положеннями закону, встановленими для захисту права власності. Істотним є те, що суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право захищати свої майнові права й від власника. Ще одним речовим правом є право оперативного управління. Це речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується й розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності. Межі володіння, користування та розпорядження майном визначаються власником майна (уповноваженим ним органом) і чинним законодавством. Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб'єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган. Зазначмо, що власник майна має право вилучати у суб'єкта господарювання: а) надлишкове майно; б) майно, що не використовується; в) майно, що використовується суб'єктом господарювання не за призначенням .Право оперативного управління захищається законом так само, як і право власності. Крім того, майно може використовуватись суб'єктом господарювання на підставі оренди. Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.