38. Виконання та припинення господарських зобов'язань.

Під забезпеченням виконання господарських зобов 'язань розуміють спеціальні правові заходи майнового характеру, які встановлюються законом або договором з метою забезпечення належного виконання зобов'язань. У разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання кредитор має право вимагати виконання в примусовому порядку шляхом звернення до суду. Суд, застосовуючи заходи державного примусу, примушує боржника до виконання зобов'язання, стягує збитки, завдані неналежним виконанням договору.

Відповідно до ст. 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК України та іншими законами. До відносин стосовно забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі. Недодержання письмової форми правочину тягне за собою його нікчемність.

У ЦК України забезпечення виконання зобов'язань регламентується гл. 49, в якій зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафам є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного Зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання За кожен день прострочення виконання.

Порука має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання. Договір поруки укладається між. кредитором за основним зобов'язанням і поручителем для забезпечення виконання основного зобов'язання. В договорі поруки повинна бути виявлена воля поручителя покладення на. себе відповідальності за невиконання зобов'язання боржником.

Гарантія (ст. 200 ГК України), є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Застава - кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами нього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Розрізняють такі окремі види застав: іпотека і заклад. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Закладом є застава рухомого майна, що передається у володіння заставодержателя або за його наказом-у володіння третій особі. ,

Притримання - надає право кредитору, який правомірно володіє річчю, шо підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання.

Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено ЦК. Недійсність правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання не спричиняє недійсність основного зобов 'язання.

Також існують загальногосподарські (публічні) гарантії виконання зобов'язань..

Відповідно до ст.201 ГКУ з метою нейтралізації ії несприятливиx наслідків від економічних злочинів законом може бути передбачено обов'язок комерційних банків, страховиків, акціонерних товариств та інших суб'єктів господарювання, які залучають кошти або цінні папери громадян і юридичних осіб, передавати частину своїх коштів для формування єдиного страхового фонду публічної застави.

Господарське зобов'язання припиняється:виконанням,проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених ГК України або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.