Зауваження до низки дієслів Взяти (узяти) себе в руки, опанувати себе, запанувати над собою

«Незнайомець узяв себе в руки й, намагаючись бути спокійним, казав далі...» – читаємо в сучасному оповіданні. Але по-українському можна взяти в руки щось або когось, тільки не себе: «Ну, – гукнув Бертольд, – то байка! Я візьму співців тих в руки!» (Леся Українка). Коли доводиться сказати по-українському відповідно до російських висловів взять себя в руки, овладеть собой, то треба вдаватись до таких українських висловів: опанувати себе, запанувати над собою(Словник за редакцією А. Кримського).

Вибачатися, прощати, дарувати, перепрошувати

Люди, що не дбають за культуру власної мови, часто помилково кажуть: «Я вибачаюся». Так сказати не можна, бо частка -ся означає себе, отже, виходить, що людина вибачає саму себе, тимчасом як уважає, що завинила чи помилилась перед кимось. Треба казати: вибачте мені, пробачте мені, простіть мені, даруйте мені або я перепрошую. Цей останній зворот – характерний для подільського, волинського та інших південно-західних говорів, де він поширився підо впливом польської мови.

Так само не можна казати: «За ці слова треба вибачатись», – а слід: «треба попросити вибачення» або «треба перепросити».

Виручити (виручати), визволити, вирятувати, допомогти, виторгувати

Дієслову виручати та іменникові виручка надають часом невластивого українській мові значення, наприклад: «Від продажу огірків та картоплі наш колгосп виручив багато грошей»; «Середньоденна виручка підвищилась на 50 %».

Слова виручати, виручити, виручання, виручка мають в українській мові те саме значення, що й їхні і синоніми визволяти, визволити, врятувати, допомогти, визволення, порятунок, допомога, підмога, цебто – «виводити, вивести (виведення) зі скрутного чи небезпечного становища», «ставати (стати) комусь у пригоді», «позбавляти лиха, неволі», наприклад: «Друга вмієм виручать – друга будем виручать» (П. Усенко); «Вийди, доле, із води, визволь мене, серденько, із біди» (народна пісня); «Справа стала так, що треба порятувати людину» (М. Коцюбинський); «Суховій хотів знищити сад, а ми всі, школярі, кинулись на порятунок» (О. Донченко); «Не журись, у разі чого, люди прийдуть нам на допомогу» (з живих уст); «Чубенківці пішли в атаку і з'єдналися з підмогою» (Ю. Яновський).

Коли йдеться про торговельні справи, за гроші, що одержали від продажу чогось, то тут слова виручати, виручка не підходять, і треба шукати інших слів, які є в нашій художній літературі й у живому народному мовленні. Це такі слова: вторгувати, вторговані гроші, виторг. Наведемо приклади: «Вторгувала, серденько, п'ятака» (Т. Шевченко) ; «Оце три карбованці – й усі вторговані за квіти гроші» (з живих уст); «...не так тим виторгом, мабуть, як тим, що всі його горнята отак малиново гудуть» (Л. Костенко).

Отож, у перших фразах треба було сказати: «наш колгосп уторгував багато грошей», «виторг підвищився».

Висікти, витесати, вирізьбити

«Холодне, мов висічене з каменю, обличчя дивилось на мене», – читаємо в оповіданні сучасного письменника й спиняємось думкою над словом висічене. Адже висікати чи сікти означає «рубати гострим знаряддям» чи «шмагати різками»: «Як зачав сікти мечем, – висік триста п'ятдесят чоловік мечем» (Б. Грінченко); «Бідному Савці нема долі ні на печі, ні на лавці: на печі печуть, а на лавці січуть» (М. Номис). Із фрази бачимо, що письменник хотів сказати інше, але забув про слова витесати, витесаний, коли мовиться про щось, зроблене з каменю («Стояв, неначе витесаний з білого каміння». – І. Нечуй-Левицький), вирізьбити, вирізьблений, коли мають на оці матеріал із дерева, кості тощо («Там такі штучки різьбив на верстаті, що хоч на виставку». – Ю. Яновський).

Отож, у наведеній на початку фразі треба було написати: «мов витесане з каменю обличчя».