Питається, постає (виникає) питання, спитати б

«Збудували вони такий великий будинок, а питається – для кого, хто в нім жити буде?» – читаємо в газеті, й щоразу впадає в очі слово питається, недоречне тут у такій формі, ніби автор статті буквалістично переклав російську фразу «а спрашивается – для кого».

Дієслово питатися в українській мові стоїть завжди в особовій формі: «Посіяно, поорано, та й нікому жати, питається син матусі: – Що будем діяти?» (народна пісня). У тих випадках, де мовиться. що виникає питання відповідно до російського безособового спрашивается, треба писати постає (виникає) питання: «Після огляду виставки мимоволі постає те ж прикре питання, що виникає іноді після читання деяких романів та повістей...» (О. Довженко), спитати б: «Він усе мудрує над книжками, а спитати б: чи їстиме він із того хліб?» (із живих уст).

Отож, у газетній фразі треба було написати: «...а спитати б – для кого...»

На жаль, ця помилка дуже часто трапляється в наших журналістів.

Підозрівати, запідозрювати, гадки не мати, на думку не спадати

Дієслова підозрівати, запідозрювати означають українською мовою «припускати вчинення злочину чи якоїсь недоброї дії»: «Підозріваю, що він – підкуплений» (І. Франко); «Пам'ятайте ж, спокійніш дивіться, щоб не запідозріли» (Марко Вовчок).

У сучасній усній і писемній мові цим дієсловам надають невластивого значення: «Він не запідозрював того, що його «Світлана»(моточовен) вже розвила найвищу швидкість». Тут нема кого чи чого запідозрювати в чомусь, а тому треба вдаватись до інших українських висловів: гадки не мати («Не журиться Катерина і гадки не має». – Т. Шевченко), на думку не спадати ( «Мені й на думку не спадало, що вона вже все знає». – З живих уст).

Повезти, пощастити, поталанити

Дієслово повезти має свої синоніми пощастити («Може, на той рік пощастить мені зібрати більше матеріалу...» – М. Коцюбинський; «Якби тільки пощастило Артемові з хлопцями!» – А. Головко), поталанити («Еге-ге! поталанило мені, – радіє старий», – М. Коцюбинський). Останнім часом воно витискує ці синоніми: «Дивись, як йому повезло: купив один квиток і виграв «Ниву».

Основне значення дієслова повезти – «почати переміщати що-небудь транспортним засобом» («Порадились разом, і Прокіп повіз продавати пшеницю». – М. Коцюбинський). Чому б не залишити йому тільки це значення, а в інших випадках послугуватись дієсловами пощастити, поталанити: «Дивись, як йому пощастило (поталанило): купив один квиток і виграв «Ниву»?

Повстати (повставати) й постати (поставати)

Дехто не розрізняє схожих слів повстати й постати, через те каже: «Отоді передо мною повстала проблема – як мені жити в такому становищі далі?»

Слова повставати, повстати означають «підніматися (піднятися), вставати (встати) відразу кільком людям»: «Повставали з-за столу, подякували хазяїнові» (Панас Мирний), «пробуджуватися (пробудитися) до активних дій», «учиняти (учинити) заколот, повстання», «діяти (подіяти) вороже до когось»: «І соромно мені вам зізнаватися, що повстав я проти шлюбу» (Ю. Яновський). Слова постати, поставати означають «виникнути (виникати), утворитися (утворюватися)»: «Силами ентузіастів-запоріжбудівців постала з руїн «Теплоелектроцентраль» (Остап Вишня); «Ні, я покорити її не здолаю, ту пісню безумну, що з туги постала» (Леся Українка).

З цього видно, що в першій помилковій фразі треба було сказати: «Отоді передо мною постала проблема...»