2. Державне управління охороною праці та організація охорони праці на виробництві.

Однією з функцій сучасної держави є проведення соціальної полі­тики, спря-мованої на підвищення безпеки праці. Здійснення цієї функції неможливе без відповідного державного управління охоро­ною праці.

Державне управління охороною праці здійснюють:

1. Кабінет Міністрів України.

2. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці.

3. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади.

4. Місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.

Кабінет Міністрів України забезпечує реалізацію державної політики в галу-зі охорони праці, спрямовує і координує діяльність міністерств, інших центра-льних органів виконавчої влади щодо ство­рення безпечних і здорових умов праці та нагляду за охороною праці. З метою координації діяльності органів державного управління охо­роною праці при Кабінеті Міністрів створена Наці-ональна рада з питань безпечної життєдіяльності населення, яку очолює віце-прем'єр-міністр України.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці. Спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці до середини 2005 р. був Державний комітет України з нагляду за охороною праці - Держнаглядохоронпраці.

15 листопада 2005 р. Постановою Кабінету міністрів Украї­ни № 1090 було затверджено Положення про Держпромгірнагляд.

Здійснює комплексне управління охороною праці на державному рівні, реалі-зує державну політику в цій галузі та здійснює контроль за виконанням функ-цій державного управління охороною праці міні­стерствами, відомствами, міс-цевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування.

Рішення, прийняті спеціально уповноваженим центральним орга­ном викона-вчої влади з нагляду за охороною праці в межах його ком­петенції, є обов'язко-вими для виконання.

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади роз­робляють і ре-алізують за участю профспілок галузеві програми поліп­шення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, здій­снюють методичне керівництво діяльністю підприємств галузі з охо­рони праці, створюють у разі потреби ава-рійно-рятувальні служби, здійснюють керівництво їх діяльністю, здійснюють відомчий кон­троль за станом охорони праці на підприємствах галузі. (Мінпра-ці, МОЗ, МНС ).

Місце­вих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядуван­ня спрямовується на те, щоб у повсякденному житті набував практич­ного змісту та підтверджувався найголовніший принцип державної політики у сфері охоро-ни праці - пріоритет життя і здоров'я праців­ників.

Державний нагляд за охороною праці. З метою забезпечення виконання ви-мог законодавства з охорони праці в Україні створена система державного наг-ляду, відомчого і гро­мадського контролю з цих питань.

Державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно – правовіх актів здійснюють:

1. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці - Держпромгірнагляд.

2. Спеціально уповноважений державний орган з питань радіаційної безпе-ки - Комітет ядерного регулювання Міністерства охорони природного середо-вища.

3. Спеціально уповноважений державний орган з питань пожежної безпе-ки - Департамент пожежної безпеки Міністерства з питань надзвичайних си-туацій та у справах захисту населення від нас­лідків Чорнобильської катаст-рофи.

4. Спеціально уповноважений державний орган з питань гігієни праці – Го-ловний державний санітарний лікар та санітарно-епідеміологічна служба Мі-ністерства охорони здоров'я.

Органи державного нагляду за охороною праці не залежать від будь-яких го-сподарських органів, суб'єктів підприємництва, об'єднань громадян, політич-них формувань, місцевих державних адміністрацій і органів місцевого само-врядування, їм не підзвітні і не підконтрольні.

Діяльність кожного органу державного нагляду за охороною праці регулює-ться відповідним законом України, а саме: «Про охорону праці», «Про викори-стання ядерної енергії і радіаційну безпеку», «Про пожежну безпеку», «Про за-безпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» та іншими документами, що затвер­джуються Президентом України або Кабінетом Міні-стрів України.

Відомчий контроль покладається на адміністрацію підприємства та на гос-подарські організації вищого рівня.

Громадський контроль здійснюють професійні спілки в особі своїх вибор-них органів і представників (уповноважених осіб).

У разі відсутності професійної спілки на підприємстві громадсь­кий контроль здійснює уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони пра-ці.

Для виконання цих обов'язків роботодавець за свій рахунок орга­нізовує нав-чання, забезпечує необхідними засобами і звільняє упов­новажених з охорони праці від роботи на передбачений колективним договором строк із збережен-ням за ними середнього заробітку.

Організація охорони праці на виробництві. Закон «Про охорону праці» зобо-в'язує роботодавця створити на кожному робочому місці, в кожному структур-ному підрозділі умови праці, а також забезпечити додержання вимог законода-вства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

З цією метою роботодавець повинен створити і забезпечити функіонування системи управління охороною праці.

На підприємстві з кількістю працюючих 50 і більше осіб робото­давець створює службу охорони праці як окрему структуру. На під­приємстві з кіль-кістю працюючих менше 50 осіб функції служби охо­рони праці можуть вико-нувати в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку. На під-приємстві з кількістю працюючих менше 20 осіб для виконання функцій служ-би охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних за-садах, які мають від­повідну підготовку.

Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо робото­давцю.

З метою забезпечення пропорційної участі працівників у вирішен­ні будь-яких питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища за рішенням трудо-вого колективу на підприємстві може створювати­ся комісія з питань охорони праці.

Загальна схема організації охорони праці.

Задачею служби охорони праці є залучення всього колективу підприємства до участі в профілактичних заходах з оздоровлення праці і проведенню конт-ролю за станом охорони праці. Для цього широке розповсюдження на підприє-мствах получив порядок проведення адміністративно-громадського контролю за станом охорони праці. Адміністративно-громадський контроль є основною формою контролю за виконанням вимог чинного законодавства і нормативних актів про охорону праці. У першому ступені контролю беруть участь майстер і громадський інспектор по охороні праці, які щодня перевіряють на своїй ділян-ці стан робочих місць, справність устаткування, огороджень, наявність індиві-дуальних засобів захисту. Виявлені недоліки відзначаються в спеціальному журналі і приймаються заходи до їх усунення.

На першому ступені контролю перевіряються:

• заходи щодо усунення порушень, що виявлені попередньою перевіркою;

• забезпечення порядку в приміщеннях та на території;

• стан спецодягу та спорядження;

• справність авто- мото техніки, технічного обладнення, засобів зв`язку, ос-вітлення та сповіщення;

• справність електрообладнання, наявність та придатність до використання електрозахисних засобів;

• знання робітників своїх обов`язків;

• наявність та додержання робітниками вимог інструкцій з охорони праці,

Порушення і недоліки, що виявлені перевіркою, мають бути усунені під без-посереднім керівництвом ділянок (майстром) де проводилась перевірка. Якщо порушення чи недоліки, що виявлені перевіркою не можуть бути усунені, май-стер після огляду повинен доповісти про це керівнику для вжиття відповідних заходів.

Другий ступінь контролю один раз на тиждень здійснюють начальник цеху, голова цехкому і голова комісії з охорони праці цехкому, інженер з охорони праці і цеховий лікар з представником профспілкової організації частини.

На другому ступені контролю перевіряються:

• організація і результати першого ступеня контролю;

• виконання заходів, що передбачались за результатами проведення другого та третього ступенів контролю;

• виконання заходів, що запропоновані приписами органів державного наг-ляду за охороною праці;

• виконання заходів щодо усунення причин нещасних випадків, передбаче-них у матеріалах їх розслідування;

• справність верстатів і обладнання та їхніх захисних пристроїв;

• технічна документація на обладнання та авто – мото техніку;

Якщо порушення чи недоліки, що виявлені перевіркою, не можуть бути усу-нені після закінчення огляду, вживаються відповідні заходи.

Результати перевірки першого і другого ступенів контролю записуються до журналу адміністративно-громадського контролю, який має бути пронумерова-ний, прошнурований, скріплений печаткою та зареєстрований.

На третьому ступені контролю головний інженер підприємства, голова профспілки чи голова комісії охорони праці підприємства, галузевий санітар-ний лікар, начальник служби охорони праці, за участю головного механіка і го-ловного енергетика, один раз на місяць перевіряють стан охорони праці в кож-ному відділі. Результати перевірки обговорюються на нараді начальників цехів і відділів з наступним виданням наказу, який містить заходи щодо подальшого удосконалення і поліпшення охорони праці.

На третьому ступені контролю перевіряються:

• організація роботи щодо проведення першого і другого ступенів контро-лю;

• виконання заходів, розроблених за результатами проведення третього сту-пеня контролю;

• виконання наказів, розпоряджень, приписів вищих органів з питань охоро-ни праці;

• протипожежний стан будівель пожежної частини;

• забезпечення робітників спецодягом і спорядженням;

• організація своєчасного і якісного навчання та інструктажу працівників з охорони праці;

• наявність посвідчень у особового складу, який має право працювати з компресорами, механізованим та електрифікованим інструментами;

• відповідність верстатів, обладнання, вантажопідіймального, транспортно-го, енергетичного та іншого устаткування вимогам нормативних актів про охо-рону праці.

Результати перевірки третього ступеню контролю оформляються актом та в тижневий строк обговорюються на нараді.

Тема № 3. «Організація навчання з питань охорони праці та пожежної безпеки на виробництві».