Соціально-економічне становище населення

1. Реквізиції в населення продуктів харчування, одягу, коней, іншого майна

2. Населення голодувало.

3. Епідемії.

4. Літо 1915 – Товариство допомоги населенню півдня України, що постраждало від воєнних дій, співпрацювало з Комітетом ПД-ЗХ фронту Всеросійського союзу міст (очолював Штейнгель, ТУП)

5. Створення громадських комітетів, які сприяли організації медико-санітарної служби, допомагали створювати притулки для дітей сиріт, вели культурно-просвітницьку роботу. З комітетами у Львові та Києві активно співпрацювали Вязлов, Дорошенко, Ніковський, Матушевський та інші представники української інтелігенції

6. Громадські комітети і товариства з допомоги жертвам війни припинили свою діяльність 1917 року.

7. У 1915 р. виникли особливі наради з оборони палива, перевезень і продовольства. Їхньою метою була всебічна мобілізація виробничих потужностей на потреби фронту. Головною в системі регулюючих органів була Особлива нарада з оборони, яка мала 4 регіональних відділи. На допомогу їм в травні 1915 року були створені воєнно-промислові комітети. Центральний воєнно-промисловий комітет в Петрограді очолював Гучков. Основна функція – сприяння постачанню діючої армії всім необхідним. У липні 1915 р. при В-П К.були створені робітничі групи.

8. 1915 – страйк на шахтах Донбасу, металургів Макіївки та Єнакієва

9. Органи земського та міського самоврядування на допомогу фронту створювали Союзи земств та Союзи міст. У 1915 р. вони об’єдналися в Земгор. За допомогою Земгора на дрібних підприємствах налагоджувалося виробництво обмундирування, обланання для гужового транспорту, госпітального устаткування.

10. Квітень 1915 - З’їзд представників укр. молоді лівобережжя України → Юнацька спілка (автономія, проти Р, за А-У)

11. Травень 1915 – Юнацька спілка – прокламація до селян

12. Травень 1915 - Страйк в с. Нижня Сироватка

13. 17 червень 1915 - Никон «Орли і ворони»

14. У серпні 1915 р. у петроград була спрямована делегація київської громадськості, яка вручила міністру освіти Ігнатьєву меморандум про переведення викладання в народних школах на національну мову.

15. У лютому 1916 р. – полтавські громадські діячі вручили Державній Думі птицію про зрівняння прав українського й російського народів, допущення укр.. мови в народних школах, свободу діяльності культурно-освітніх організацій.

16. Слідом за тим у Державну Думу була спрямована петиція робітників шести міст про надання автономних прав Україні на тих же засадах, які були обіцяні Польщі, про повернення з заслання всіх українців, засуджених за політичними статтями, про свободу українського слова та преси, відкриття «Просвіт»

17. 1916 січень-лютий, квітень-травень – масові страйки.

18. Поч. 1916 – страйк металургійного заводу в с. Кам’янському Катеринославської губернії, суднобудівників Миколаєва, шахтарів

Проблеми розвитку національного руху в 1915 – 1916 рр.

• 5 травня 1915 р. - створення ЗУР (Загальна Українська рада, з ГУР), Відень, К. Левицький президент. Намагалися привернути увагу української та європейської громадськості до створення Української держави в межах її етнічних земель.. Відозва «До всіх культурних народів світу»

• 4.11.1916 – австрійсько-німецький блок погодився на створення Польського королівства (включно з Галичиною)

• На знак протесту 6 листопада 1916 року ЗУР само розпускається. Врятувати ситуацію намагалося Українське парламентське представництво на чолі з Романчуком, яке існувало на правах українського політичного клубу при віденському парламенті. Але його виступи та спроби парламентської діяльності на захист українського національного руху принципових змін не принесли.

• У 1915 року на Катеринославщині виник комітет, що мав підготувати створення нової організації – Українського самостійного союзу, метою якого було проголошення незалежної української республіки. Але поліція викрила цей комітет і заарештувала організаторів цієї акції.

• Грудень 1916 р. – ТУП «Наша позиція»: «Ми, українські прогресисти, наполягаємо на автономному устрої тих держав, з якими нас з’єднала історична доля; державу ми розуміємо як рівний союз рівноправних та рівноцінних націй, серед котрих не повинно бути ні пригноблених, ні гноблячих. Отже, боролися ми і будемо боротися за демократичну автономію України, гарантованою такою же федерацією рівноправних народів, за повне забезпечення культурно-національних цінностей і політичних прав українського народу, за добрі засоби для самостійного розвитку й економічного прогресу, а єдино простим шляхом до цього вважаємо націоналізацію (=українізацію) усіх форм приватного й громадського життя: школи, суду, церкви, адміністративних і громадських устонов, органів самоврядування тощо… Просуваючись до наміченої цілі, шукаємо собі союзників як серед співчуваючих елементів недержавних націй Росії, так і серед тих, на жаль, нечисленних заступників у російському суспільстві, які поділяють нашу вимогу – автономно-федеративного устрою державної організації на демократичних засадах». Але з того нічого не вийшло. «Російська демократія кінчається там, де починається українське питання»

Економічна та політична криза в Російській та Австро-Угорській імперіях

1. Нестача палива на Наддніпрянській Україні

2. Росія втратила у захопленій німцями Польщі Домбровський вугільний басейн.

3. Брак вугілля призвів до скорочення металургійної галузі, а нестача металу загрожувала підірвати виробництво зброї.

4. В Україні за два роки війни закрилися 532 підприємства.

5. У 1917 році стався справжній обвал на машинобудівних заводах.

6. Брак палива та металу призвів до збоїв на транспорті.

7. Війна ускладнила ситуацію і в с ∕ г.

8. Через реквізицію коней, майже половина господарств залишилися без тяглової сили.

9. У 1917 році посівні площі скоротилися на 21,3 %, а врожайність – на 8%

10. Дефіцит продуктів харчування.

11. Великі черги за хлібом.

12. Ціни на товари широкого вжитку зросли на 200%

13. Реальна заробітна плата скоротилася втричі.

14. Це все (№1-13) призвело до масових страйків

15. Уряд відповідав на такі заходи репресіями, арештовуючи страйкарів та відправляючи їх на фронт.

16. Солдати почали відмовлятись воювати, умисно здавались в полон, вдавалися до дезертирства, браталися з противником.

17. Солдатські повстання ( 25 жовтня 1916 р. повстало 6 тис. солдатів у Кременчуці)

18. Вербування робітників в с ∕ г місцевості, серед біженців.

19. Використовувалася праця військовополонених, жінок, дітей.

20. Робочий день тривав 15 – 16 год.