Постишев Павло Петрович

Павло́ Петро́вич По́стишев (партійний псевдонім — Єрмак; *6 18 1887, Іваново-Вознесенське — †26 лютого 1939) — радянський партійний і державний діяч. Злочинець, один з організаторів Голодомору в Україні 1932—1933.

Н ародився у Іваново-Вознесенську (тепер Іваново, Росія). З 1901 брав участь у революційному русі, з 1904 — член РСДРП. У 1905—1908 більшовицький партійний функціонер в Івано-Вознесенську. В 1908 заарештований і засуджений до каторги, з 1912 — на поселенні в Іркутській губернії. У1914—1917 — член іркутського бюро РСДРП. У 1918—1920 — один з керівників більшовицького партизанського руху на Далекому Сході. З квітня 1922 — обласний комісар уряду Далекосхідної республіки (ДСР) у Верхньо-Удінську. В серпні 1923 направлений ЦК РКП(б) в Україну. В 1924—1925 — секретар Київського губкому КП(б)У. В 1926—1930 — секретар Київського окружкому КП(б)У, одночасно — член Політбюро і секретар ЦК КП(б)У. З липня 1930 до січня 1933 — член бюро і секретар ЦК ВКП(б). В березні 1933 р. другий секретар ЦК КП(б)У. Одночасно, Постишева було обрано першим секретарем Харківського, а згодом — Київського (з липня 1934) обкому Компартії. Виступав провідником ідеї загострення класової боротьби, заохочував репресивну політику, вів боротьбу з «шкідництвом» і «саботажництвом». Постишев за безпосередньою вказівкою Йосипа Сталіна розгромив українське національне відродження, політику українізації, очолив політичну кампанію проти Миколи Скрипника, що привела до його самогубства. Постишев виступав за застосування репресивні методів при проведенні колективізації і виконання плану хлібозаготівель в Україні, за боротьбу з «шкідниками» і «націоналістичною контреволюцією». Постишев був одним з найголовніших організаторів голодомору 1932-33 в Україні.

На початку березня 1937 звільнений від обов'язків секретаря обкому і секретаря ЦК КП(б)У, з 1937 — секретар Куйбишевського крайкому ВКП(б). У лютому 1938 був виключений з ВКП(б). В ніч на 22 лютого його разом із дружиною заарештовано. Як «японського шпигуна» та «правого троцькіста» Постишева було розстріляно 26 лютого 1939 року.

Косіор Станіслав Вікентійович

С танісла́в Віке́нтійович Косіо́р (пол. Stanisław Kosior) (18 листопада 1889 р. — 26 лютого1939 р.) — більшовицький партійний і радянський діяч. Злочинець, один з організаторів геноциду українців 1932—1933 років.

Народився у м. Венґрув (Польща). Член РСДРП(б) з 1907 р. 1907—1918 — учасник більшовицького руху в Донбасі і на Дону. Березень-квітень 1918 р. — входив до складу Народного Секретаріату як народний секретар у справах фінансів. Був одним з організаторів КП(б)У.

1922—1928 — займав керівні посади в органах РКП(б). 1928—1938 — генеральний (з 1934 р. — перший) секретар ЦК КП(б)У.

Депутат ВР СРСР з 1937 року. У липні 1932 р. був за те, щоб повністю виконати значно завищенні плани хлібоздачі в Україні. За його інціативою було створено колгоспні фонди (постанова ЦК КП(б)У від 18 листопада 1932 р.). Вилучення на початку 1933 р. цих фондів (включно з насінневими) за директивою Й.Сталіна і В.Молотова і при безпосередній підтримці Косіора, у залік виконання плану хлібозаготівель стало однією з головних причин голодомору 1932-33 в Україні.

Косіор — безпосередній організатор і виконавець політики фізичного і духовного геноциду українського народу, що виявився в ліквідації «українізації» і проведенні політикирусифікації, організації штучного голодомору 1932—1933 в Україні, розгортанні антиукраїнського терору, фабрикуванні численних політичних процесів та масовому винищенні національної інтелігенції.

В 1939 р. його заарештували, звинуватили у приналежності до т. зв. «Польської Військової Організації» і розстріляли.