Поняття та терміни
«Плуг» - пілка селянських письменників в Україні. З 1931 - Спілка пролетарсько-колгоспних письменників. Ліквідована після постанови ЦК ВКП(б) від 23 квітня1932 року. Ініціатор створення і єдиний голова «Плугу» - Сергій Пилипенко, його активні члени — Андрій Головко, Андрій Панів, Іван Сенченко, Григорій Епік, Іван Кириленко, Олександр Копиленко, Докія Гуменна, П. Панч, І. Шевченко, В. Гжицький, Павло Усенко та інші. З квітня 1922 р. плужани ухвалили «Платформу ідеологічну і художню», де наголошували, що завдання «Плугу» — «…боротьба із власницькою міщанською ідеологією серед селянства й виховання як своїх членів, так і широких селянських мас у дусі пролетарської революції, залучення їх до активної творчості в цьому напрямку».
«Гарт» - союз українських пролетарських письменників, організований в 1923 Василем Елланом-Блакитним до якого увійшли відомі на той час письменники В. Еллан-Блакитний, І. Кулик, В. Сосюра, В. Поліщук, М. Йогансен, П. Тичина. О. Довженко, М. Хвильовий та інші.
Метою організації, як зазначалося у статуті, було об'єднання українських пролетарських письменників та прагнення до створення єдиної інтернаціональної комуністичної культури. Мова творів «гартян» мала бути українською. «Гартяни» не вдавались до гучномовних декларацій свого статуту.
«ВАПЛІТЕ» - літературне об'єднання в Україні. Виникла у Харкові, існувала з січня 1926до 28 січня 1928. Організація стояла на засадах творення нової української літератури шляхом засвоєння найкращих здобутків західно-європейської культури. Фактичним лідером ВАПЛІТЕ був Микола Хвильовий.
Українізація - тимчасова політика ВКП(б), що мала загальну назву коренізація — здійснювана з 1920-х до початку 1930-х років ЦК КП(б)У й урядом УРСР з метою зміцнення радянської влади в Україні засобами поступок у вигляді запровадження української мови в школі, пресі й інших ділянках культурного життя, а також в адміністрації — як державної мови республіки, прийняття в члени партії та у виконавчу владу представників української національності.
Автокефальна церква - православна церква, яка має цілковиту самостійність у розв'язанні організаційних і культових питань.
Радянська модернізація України (1929 – 1938)
Перехід до форсованої індустріалізації та директивного господарювання.
XIV з’їзд, грудень 1925 – курс на індустріалізацію ( за основу – план ГОЕРЛО)
1927 – курс на форсовану індустріалізацію. Затверджено план першої п’ятирічки (1928 – 1932)
травень 1929 - XI Всеукраїнський з’їзд рад затвердив курс на п’ятирічки
Причини форсованої індустріалізації:
Технічна відсталість радянської держави
Потреба оборони
Керівництво бажало ліквідувати багатоукладність української економіки
Індустріалізація сприяла зміни у соціальні ній структурі: збільшення части робітничого класу, який підтримував більшовиків.
Методи інтенсифікації виробництва:
Соціалістичні змагання ( 9 квітня 1929 – постанова «про соціалістичні змагання фабрик і заводів»; 31 січня 1929 – перша угода про змагання, шахти «Центральна», «Північна» і трест»Артемвугілля»).
Почесні звання
Режим економії
рух раціоналізаторів
Троцький про п’ятирічки: «Тепер гасло одне – без оглядки вперед! План переглядається у бік збільшення… Посилання на об’єктивні перешкоди – погане обладнання, нестачу сировини або її погану якість – прирівнюється до зради революції. Зверху вимагають: розмах, ударність, наступ! Усе інше – від лукавого!»
1927-1928 – хлібозаготівельна криза ( невисокий урожай, закупівельні ціни занижені), держава її вирішила через 107 статтю про спекуляцію → перший крок до згортання НЕПу
5 грудня 1929 – «Про реорганізацію управління промисловістю» = підприємства, а не трести