1.16. Крапельне зрошення.

Краплинне зрошення є особливим прогресивним видом підґрунтового зрошення. При цьому способі грунт зволожується в зоні максимального розвитку кореневої системи рослин, що забезпечує його добру аерацію. Вода, яка рівномірно падає краплинами, подається безперервно на протязі всього вегетаційного періоду в кількості, яка відповідає водоспоживанню даної культури і до кожної рослини. При крапельному зрошенні можуть діяти дві системи подачі води до рослин: з поверхні землі і безпосередньо в кореневу систему.

Із головного водозабору (насосної станції) вода поступає у контрольно-розподільний блок, який підтримує в мережі трубопроводів постійний напір (для забезпечення рівномірної подачі води і регулювання утворення краплин напір в системі краплинного зрошення повинен бути 0,7-2,8 атм.). Тут вода проходить через фільтр і по магістральному і розподільному трубопроводах поступає на зрошувальну площу у поливні трубопроводи, які подають воду в ряди рослин. Крапельниці обладнані спеціальним пристроєм для утворення крапель через певні інтервали часу.

Поливні трубопроводи укладають або на поверхні землі, або на певній глибині.

1.17. Вологозарядкове зрошення.

В південних областях України розповсюджений вологозарядковий спосіб зрошення, який полягає в тому, що полив проводиться до посіву культур – восени або ранньою весною. Такий спосіб поливу значно збільшує урожайність сільськогосподарських культур в порівнянні з незрошуваними ділянками. Вологозарядкові поливи здійснюються великими нормами на площах, вільних від рослин. Вони забезпечують глибоке (до 1,5 м) зволоження грунту. Відсутність рослин на поливній ділянці забезпечує проведення поливів великими потоками води, спрощує її розподіл і тим самим підвищує продуктивність праці поливальників у 1,5-2 рази. Вологозарядкове зрошення зменшує затрати праці на полив у вегетаційний період і підвищує ефективність зрошення.

Тепер застосовуються найбільш раціональні способи вологозарядкового зрошення – полив напуском по смугах або по глибоких борознах з відстанню між ними до 1,7 м.

Полив напуском по смугах може проводитися по розораному і нерозораному полю. В останньому випадку для поливу використовується стара поливна мережа, яка споруджена для вегетаційних поливів. На розораному полі нарізка поливних смуг або борозн проводиться одночасно з оранкою або після оранки. Для створення поливних борозн або смуг при оранці подовжується один із відвалів плуга. Створення смуги або борозн після оранки проводиться спеціальними механізмами – смугоутворювачами або культиваторами.

1.18. Джерела води для зрошення.

Джерелами води для зрошення є такі: річки в природному їх стані і річки, зарегульовані водосховищами; б) місцевий поверхневий стік, який поступає або безпосередньо на зрошувальні площі (лимани) або акумульований в спеціальних ставках і водоймах; в) підземні води, які забираються із колодязів, бурових свердловин і із спеціальних , так званих каптажних споруд; г) скидні води – шахтні, промислові, госродарсько-побутові води, які повторно використовуються в іригаційних системах і дренажні води осушувальних каналів.

Найбільш важливими являються такі основні характеристики джерел зрошення: 1) режим витрат води джерела як у внутрішньорічному так і в багаторічному розрізі, особливо істотне значення має режим витрат на протязі зрошувального періоду в різні по водності і засушливості роки; 2) планове і висотне розміщення джерела зрошення по відношенню до зрошуваної території; 3) режим коливання рівнів води в джерелі; 4) якісна характеристика води з точки зору кількості зважених наносів і розчинених в ній солей.

Значення вмісту солей у воді особливо необхідно при використанні підземних вод з точки зору допустимості їх для зрошення, знання вмісту наносів важливе при використанні води із річок - для конструювання і експлуатації головних споруд і каналів. Від перелічених властивостей води джерела залежать певні умови зв’язаної з ним зрошувальної системи: 1) можливі розміри зрошувальної площі; 2) характер зрошувальної системи (самотічна подача або механічний підйом води); 3) ступінь необхідності регулювання стоку; 4) боротьба з наносами.

Для найбільш повного використання джерела зрошення, особливо же річок, дуже важливо погодження режиму роботи системи і режиму джерела зрошення. Це погодження досягається як шляхом відповідної зміни режиму зрошення, не виходячи із поставлених даній системі планових народногосподарських завдань, так і шляхом створення регулюючих водосховищ. При погодженні важливо враховувати коливання не тільки витрат, але і горизонтів води в джерелі зрошення, так як від цього залежать характер головної споруди і умови живлення системи водою.

Режим підземних вод більш рівномірний, ніж річок, проте і при зрошенні із колодязів також нерідко споруджуються резервуари для погодження подачі води з її потребою і збільшення можливої площі зрошення із одного колодязя при постійному його дебіті, а також для нагрівання і аерації підземних вод до використання їх на полив.

Запасні водосховища, які затримують стікаючі води атмосферних опадів, регулюють стік, приводять його в потрібний стан з потребами зрошення.