1.3. Вплив зрошення на грунт.

При сніготаненні, дощах і штучних поливах вода проникає (інфільтрується) в грунт періодично, в порівняно короткі проміжки часу. Із грунту при допомозі кореневої системи ця вода споживається рослинами на протязі вегетаційного періоду. Таким чином, грунт представляє собою достатньо досконалий акумулятор вологи, який забезпечує нормальний розвиток рослин. Зрошення дуже істотно впливає на ряд фізичних, хімічних і мікробіологічних процесів у грунтах. Зрошувана вода вирівнює тепловий режим грунту. Особливо сильне пониження температури грунту спостерігається в жаркі дні на ділянках, які слабо покриті рослинним покривом. В холодну погоду зрошувані ділянки стають теплішими, ніж незрошувані. Таке вирівнювання температури грунту пояснюється тим, що вода володіє значно більшою теплоємністю, ніж грунт. Вода подається із джерела зрошення (річки, водосховища, свердловини), має влітку температуру нижчу, ніж грунт, нагріта сонцем. При випаровуванні води на поливній ділянці відбувається поглинання теплоти, що викликає охолодження води і грунту.

Зрошення, як правило, негативно впливає на структуру грунту. При швидкому затопленні ділянки водою грунтові грудки розпадаються і утворюється поверхнева кірка, яка сильно погіршує аерацію грунту (проникнення в грунт повітря). Наявність ущільненої кірки веде до швидкого висихання активного шару грунту за рахунок посиленого випаровування води грунтом.

Для створення, збереження або відновлення грудкуватої структури грунту в умовах зрошення і для боротьби з утворенням грунтової кірки застосовують наступні заходи: в сівозміну зрошувального господарства обов’язково вводяться багаторічні злако-бобові трави, полив проводиться переважно не суцільним затопленням, а борознами, при яких безпосереднє стикання води з грунтом відбувається не на всій поливній площі, а лише в борознах; з метою знищення кірки безпосередньо після поливів проводиться рихлення политого грунту.

На деяких грунтах в результаті зрошення на глибині 0,5-2,0 м утворюється дуже щільний шар грунту, який майже не проникливий для води і кореневої системи.

Надлишкове зрошення, при якому не дотримується належний режим зволоження грунту, необхідного для росту і розвитку рослин, призводить до непродуктивних втрат води, збільшує запаси підземних вод, підвищуючи їх рівень. Таке підвищення може призвести до вельми негативних явищ – заболочення і засолення земель. Для запобіжного підняття рівня підземних вод на зрошувальних масивах застосовуються заходи як організаційного, так і гідротехнічного (дренаж), агротехнічного і лісотехнічного характеру.

Внесення підвищеної кількості поливної води може стати заходом по розсоленню солончаків, оскільки вода розчинює шкідливі солі і переносить їх в нижні горизонти грунту. З іншого боку, ці же води можуть вимивати із верхнього активного шару грунту поживні солі і таким чином збіднювати грунти. Із цього видно, що при назначенні режиму зволоження грунтів необхідно враховувати переміщення в них шкідливих і поживних солей.

Зрошення істотно впливає на мікробіологічні процеси, стимулюючи нітрифікацію, тобто накопичення в грунті під дією особливих бактерій засвоюваних азотних сполук.

Зимові поливи являються засобом боротьби з різними шкідниками сільського господарства, зокрема з філоксерою на виноградниках, з землериями і термітами.

В ряді випадків зрошувальна вода приносить з собою на поля зважені наноси і розчинені у воді поживні солі, збагачуючи таким чином зрошувальні грунти. При спеціальних видах зрошення стічними водами на поля виносяться з водою удобрювальні речовини.

При зрошенні земель, які мають неспокійний рельєф і підвищені похили, поливи повинні проводитися дуже обережно при старанно підготовленій поверхні зрошувальних полів для уникнення ерозії (змиву) грунтових горизонтів і збіднення грунтів.