1.9. Режим зрошення.

В зрошувальному господарстві, як правило, обробляється не одна, а комплекс культур, які змінюються по площі господарства згідно певній сівозміні. Тому для забезпечення водою всіх культур, які входять в сівозміну і пред’являють різні вимоги до води, необхідно встановити певний план (графік) водопостачання для господарства в цілому. Всі потреби у воді і її втрати (на випаровування, фільтрацію тощо) повинні бути ураховані і відображені у графіку водоспоживання зрошувальної системи із джерела зрошення.

План водовитрачання повинен бути складений так, щоб кожна культура одержувала воду в потрібні, найкращі для неї строки згідно своєї фізіологічної потреби і площі, яку вона займає у сівозміні. Такий план водовикористання, віднесений до одного осередненого гектару зрошувальної площі, представлений графічно, називається графіком гідромодуля нетто, так як в ньому не враховуються втрати води на фільтрацію із каналів, по яких підводиться вода до поливних площ. В зрошувальній практиці гідромодулем називають витрату води в літрах за одну секунду на зрошення одного гектара землі. Поодинокі ординати гідромодуля визначаються по формулі

q = ,

де q – ординати гідромодуля в л/сек на 1 га, m – поливна норма в куб.м. на 1 га, t – поливний період в добах, p – процент даної культури в складі господарських посівів.

Ординати, які одержані на графіку гідромодуля шляхом просумування окремих ординат по окремих культурах, називають ординатами гідромодуля і виражаються в літрах за одну секунду на один гектар. З фізичної точки зору ординати гідромодуля представляють собою секундну витрату води на один осереднений гектар землі, на якому склад зрошувальних культур відповідає складу культур, який прийнятий в даному господарстві.

Шляхом перемноження ординат гідромодуля нетто на площу зрошувального господарства в гектарах можна в будь-який проміжок зрошувального періоду одержати потрібну витрату води нетто на зрошення.

1.10. Способи зрошення.

В іригаційній практиці застосовується чотири способи зрошення: поверхневе, дощування, підґрунтове і крапельне. Раніше застосовувався перший спосіб. Тепер намічається значне розширення застосування більш прогресивних способів зрошення, а саме – дощування, підґрунтове зрошення і крапельне зрошення. Застосування того чи іншого способу зрошення зумовлюється господарськими і технічними умовами, а також географічними особливостями зрошуваної площі (грунти, рельєф, умови природного стоку води тощо). При кожному із перелічених способів зрошення має місце ряд різноманітностей, які відповідають різній техніці поливів. При виборі того чи іншого способу зрошення для умов конкретного зрошуваного господарства беруться до уваги наступні основні вимоги: вода при поливі повинна бути розподілена по площі по можливості більш рівномірно; повинна бути забезпечена по можливості більш точним дозуванням поливної норми; бажано щоб при поливах не погіршувались фізичні властивості грунту і сам грунт не розмивався потоками поливної води; в зрошувальному господарстві повинні бути створені умови для максимальної механізації сільськогосподарських робіт.