1.25. Конструкція зрошувальних систем.

Конструкція зрошувальних систем може бути трьох основних типів: 1) відкритої, яка складається із відкритих каналів, споруджених в природному грунті; 2) закритої у вигляді трубопроводів, напірних або безнапірних, які більшою частиною закладені під землею; 3) комбінованої, в якій великі канали (міжгосподарські і великі внутрішньогосподарські) споруджуються відкритими, а малі - закритими. Відкриті системи менш досконалі, ніж закриті, але зате, внаслідок великої своєї простоти і доступності і в силу історичних умов розвитку зрошення, цей тип є поки що переважаючим у всіх країнах. Закриті системи мають більш високий коефіцієнт корисної дії. При цих системах втрати земельної площі малі, фільтраційні втрати води виключаються. Проте спорудження закритих систем більш складне, вимагає цінних будівельних матеріалів, при малих похилах місцевості закриті системи потребують підкачки води.

Комбіновані системи, які представляють поєднання відкритих каналів і закритих трубопроводів, мають значення при реконструкції більш або менш крупних зрошувальних систем.

До числа недоліків зрошуваної системи відкритого типу відносяться такі: 1) значні втрати води із каналів на фільтрацію і випаровування; 2) необхідність пристосування каналів до умов рельєфу місцевості; 3) втрати площі під канали і смуги відчуження; 4) забезпечення умов механізації сільськогосподарських робіт.

Ці негативні сторони усуваються в закритих зрошувальних системах.

Закриті системи володіють такими перевагами:

1. в них майже повністю відсутні втрати води на фільтрацію і випаровування. Внаслідок цього: а) не відбувається живлення підземних вод фільтраційними водами; б) економно використовуються водні ресурси джерела зрошення; в) розрахункові витрати води і пропускна здатність всіх елементів системи стають значно меншими;

2. поверхня зрошувальних земель залишається вільною від наземних каналів, які забирають значний процент корисної площі землі;

3. забезпечується розподіл води по зрошуваній площі в складних умовах рельєфу і значно скорочується питома довжина зрошувальної мережі на одиницю зрошуваної площі;

4. досить повно може використовуватися природний напір у системі не тільки на рух води в трубах, але і при достатніх похилах місцевості;

5. при наявності закритих систем може бути істотно раціоналізовано сільськогосподарське водопостачання на зрошуваних землях.

Недоліки закритих систем такі:

1. велика потреба в промислових будівельних матеріалах і більш висока вартість на 1 га в порівнянні з відкритими;

2. необхідність при невеликих похилах зрошуваної місцевості (0,002 і менше), коли падіння останньої недостатнє, створення механічного напору для руху води в трубах;

3. дуже невеликий поки досвід застосування закритих систем.

Закриті системи можуть бути напірними і безнапірними. У першому випадку можливі при великих похилах місцевості або додаткової підкачки поливу дощуванням. У другому випадку поливи здійснюються самотічні або дощуванням за допомогою пересувних агрегатів, які одержують енергію від самостійних двигунів.