34. Основні концепції реформування економіки України.

???

38. Ринок праці та його специфіка.

1. Ринок праці – це сфера економіки, в якій відбувається купівля-продаж праці або робочої сили. Як і будь-який ринок ринок праці має суб’єктів і об’єктів. До суб’єктів відносять: продавець праці (працездатне населення або одна особа, яка згодна продавати свою працю за певною ціною) і покупець (це завжди підприємець (роботодавець), який виражає попит на працю. Попит на працю – це попит на певну кількість певної якості робочу силу для здійснення економічної діяльності. Попит обумовлюється певними детермінантами (чинники, які впливають на предмет):

1) ціньові детермінанти;

2) рівень технічної оснащеності виробництва (обернена залежність);

3) рівень ділової активності (зростаюча ділова активність спонукає до зростання попиту на працю);

4) інтенсивність інвестиційного процесу.

Пропозиція праці – це така кількість працездатного населення, яка пропонує свою працю (робочу силу) на продаж. Так само, як і попит має детермінанти:

1. ціновий;

2. неціновий:

• демографічна ситуація, що обумовлює кількість працездатного населення;

• рівень безробіття (пряма залежність між безробіттям і пропозицією).

Об’єктом купівлі-продажу є праця або робоча сила. Робоча сила – це сукупність розумових і фізичних здібностей людини до праці (Маркс). Праця – це доцільна діяльність людей, спрямована на задоволення їх життєвих потреб. Об’єкт ринку праці має певні відмінності від будь-якого іншого об’єкту на ринках:

1) товар має дві властивості: споживча вартість – це здатність праці задовольняти потреби роботодавця; інтелектуальний капітал.

Вартість товару залежить від фізіологічних потреб людини.

Робоча сила має найнижчу вартість, і не може існувати без мінімальної межі вартості. Людина завжди має отримувати мінімум – соціальні допомоги від де-ви тощо.

Особливості ринку праці:

1. ринок праці є найбільш недосконалим з усіх видів ринку;

2. специфічність товару – робоча сила;

3. найвищий рівень регулювання ринку з боку держави:

• обов’язково щорічно приймається норма про мінімальний рівень заробітної плати;

• законодавчо обумовлено, що не будь-яка особа може бути суб’єктом ринку праці;

• соціальна угода: де-ва, роботодавець і працівник.

39. Суть та функції заробітної плати.

Заробітна плата – це ціна праці або ціна робочої сили або ціна робочої сили. Величина цієї ціни праці залежить від величини затрат на продукцію, що виготовляється. Величина ціни на працю залежить від співвідношення попиту і пропозиції на працю. Попит падає, а пропозиція зростає – ціна падає. Ціна на працю залежить від мінімальних потреб людини, що сприяють життєдіяльності людини:

1) фізіологічні потреби;

2) соціальні;

3) потреба у підготовці робочої сили (у перекваліфікації);

4) відтворення здатності до праці (відпочинок).

Заробітна плата поділяється на такі два види:

1. номінальна заробітна плата – це така кількість грошей, яку особа отримує за свою працю;

2. реальна заробітна плата – це кількість товарів і послуг, яку особа може придбати за номінальну заробітну плату.

Чинники, від яких залежить реальна з/п:

1. інфляційні процеси зумовлюють зменшення реально З/П;

2. закон зростаючих потреб;

3. інтенсивність праці – прискорення здійснення праці.

Чинники, які зумовлюють номінальну з/п:

1. стан ринку праці, зокрема безробіття (чим більше безробіття, тим менший рівень реальної з\п);

2. рівень податків (із зростанням рівня податків реальна з/п зменшується). Рівень податків стосується як виробників.

Функції з/п:

• відтворювальна – спроможність працюючого населення відтворити свої здібності до праці;

• стимулююча – повинна стимулювати до кращої праці. А більш якісна праця стимулює до підвищення з/п;

• регулююча або розподільна – за допомогою з\п перерозподіляється працездатне населення країни між галузями економіки;

• соціальна – за рівну працю – рівна оплата.