54. Національна економіка: сутність та особливості формування.

Н.е. – система економічної діяльності, що історично склалась в межах країни.

Вперше цей термін ввів Франсуа Кене (фізіократ) у 1758 р. у своїй праці «Економічна таблиця». Було розглянуло все суспільство в цілому:

- продуктивний клас;

- клас власників;

- безплідний клас.

Продуктивний клас – безпосередньо створює продукт праці (наймані працівники).

Клас власників – забирає прибуток у продуктивного класу. Продуктивний клас отримає лише оплату праці.

Безплідний клас – зайняті на інших галузях, крім сільського господарства.

Національна економіка має власні суб’єкти:

- держава;

- домогосподарства;

- фірма/підприємство.

Держава виконує контролюючу і регулюючу функції.

Домогосподарства постачають робочу силу.

Підприємства виступають роботодавцями.

Матеріальною основою є національне багатство, що є сукупністю природних ресурсів, створених засобів виробництва, матеріальних благ та цінностей, які має країна.

Характерні ознаки:

- тісні економічні зв’язки між суб’єктами;

- сформоване інституційне середовище (формується за рахунок єдиного економічного законодавства, загальною грошовою одиницею та кредитною системою).

- загальний економічний цент – держава;

- загальна система економічного суверенітету (кордони, митна система, захист національних виробників, наявність національного ринку, об’єднання суб’єктів ринку в межах однієї країни.

- територіальна визначеність.

Критерії визначення національної економіки:

- здатність задовольняти потреби країни (суспільства);

- здатність н.е. захистити інтереси населення;

- здатність забезпечувати економічну і політичну незалежність країни, включаючи екстремальні умови (землетруси, Чорнобиль).

Н.е. функціонує, щоб створити національний продукт.

55. Національний (суспільний) продукт, його натурально-речовий та вартісний склад.

Національний продукт – це маса матеріальних і духовних благ, створена національною економікою протягом певного періоду часу (як правило – рік).

Функціональне призначення нац. продукту:

1. для того, щоб створити умови для виробництва товарів і послуг особистого споживання;

2. умови для виробництва товарів і послуг виробничого призначення;

Роль національного продукту в нац. економіці:

• національний продукт показує рівень розвитку продуктивних сил;

• національний продукт показує рівень спеціалізації та кооперування виробництва;

• нац. продукт показує рівень відкритості економіки;

Економічна природа нац. продукту має двоїсту форму:

1. натурально-речова:

• товари для особистого споживання;

• інвестиційні товари (верстати наприклад);

2. вартісна або грошова форма;

Весь нац. продукт поділяється на такі два види:

1. проміжний продукт – товари і послуги, вироблені в поточному періоді і використані у виробництві того ж періоду;

2. кінцевий продукт – це товари і послуги, створені у поточному періоді, що остаточно виходять за межі поточного виробництва і використовуються для особистого споживання, для інвестицій, амортизації (процес поступового перенесення вартості основного капіталу на знову виготовлену продукцію).

Вартісний вираз національного продукту представлений через вартість кінцевого продукту або через додану вартість – це ринкова ціна обсягу продукції, виробленої фірмою за відрахуванням спожитої сировини та матеріалів, придбаних фірмою у постачальників.

Існує два підходи до визначення вартості національного продукту:

• об’єктивний або класичний – прихильники цього підходу вважають, що національний продукт створюється працею, яка є продуктивною, тобто коли створює нову вартість, а саме у матеріальній сфері виробництва. Недоліки: при обчисленні вартості національного продукту не врахована національна сфера; присутній „повторний рахунок”, сюди відносять обчислення всіх проміжних товарів;

• суб’єктивний – представниками є сучасні економісти, які вважають, що праця є продуктивною, коли вона створює благо, яке має цінність для споживача.