56. Валовий внутрішній продукт та методи його обчислення.

ВНП – це сукупна ринкова вартість обсягу кінцевого виробництва товарів і послуг, створених протягом певного періоду часу (1 рік).

Умови:

• при обчисленні ВНП потрібно уникати „повторного рахунку”;

• враховувати всю випущену протягом року продукцію;

• враховувати вартість тільки тих товарів, що створені протягом поточного року;

• необхідно враховувати вартість товарів і послуг, вироблених тільки національними засобами виробництва.

ВВП – це ринкова сукупна вартість обсягу кінцевого виробництва товарів і послуг, створених на території даної країни протягом певного періоду часу.

ВВП має три методи обчислення:

1. за витратами або потоку товарів: ВВП = С + І + Д + Ne

С – це сума цін, товарів і послуга, які витратили домогосподарства

І – це сума цін, товарів і послуг, які витрачають підприємства

Д – це сума цін, товарів і послуг, які витрачає держава

Ne – це чистий експорт. Ne = е – і

2. за доходами: ВВП = Р + ЗП + % + П + А + НП

Р – рента, доход від землі

ЗП – заробітна плата

% - капітал

П – прибуток

А – амортизація

НП – непрямі податки

3. метод доданої вартості

№ з/п	Стадія виробництва готової продукції	Ціна продавця	Проміжний продукт	Додана вартість
1 2 3 4 5 6	Шкіра Викроєна шкіра Куртка Куртка в оптовій торгівлі Куртка в роздріб Разом	100 140 200 220 250 910	0 100 140 200 220 660	100 40 60 20 30 250

57. Система національних рахунків.

Структура системи національних рахунків:

• ВНП

• ВВП

• чистий національний продукт (ЧНП = ВВП – А (амортизація))

• національний доход = ЧНП – непрямі податки

• використовуваний доход = НД – податки;

• чистий економічний добробут = ВНП + праця домогосподарств + міра використання вільного часу на фізичне виховання + результати тіньової економіки.

Роль системи національних рахунків в економіці:

1. Система національних рахунків дає можливість виміряти обсяги виробництва і дати їм оцінку (піднесення чи спад).

2. Система національних рахунків визначає характер розвитку економіки (стабільний, позитивний чи негативний).

С.н.р. – основа для форсування економічної політики держави.

64. Циклічність розвитку економіки. Теорії циклів.

Перша локальна економічна криза була у 1825 році у ВБ. У 1857 році – перша світова економічна криза. Маркс ввів таке поняття, як діловий цикл – період розвитку економіки від моменту початку спаду виробництва до початку наступного спаду виробництва.

І – економічна криза

ІІ – депресія

ІІІ – від закінчення депресії до пожвавлення

VI – піднесення

АВ – рецесія. (якщо занепад економіки більше 6 міс. – це рецесія).

А,С – пік економіки.

Криза – характеризується скороченням обсягу виробництва, падінням загальної суми доходів населення, банкрутством підприємств, взаємною заборгованістю підприємств, не виробництвом товарів, реалізацією товарів через бартер.

Існують:

• кроткострокові цикли, які відбуваються протягом 2-3 років;

• средньострокові (8-12 років);

• довгострокові (40-60 років).

Причини циклічного розвитку економіки:

1. внутрішні:

• недоспоживання;

• принцип поєднання мультиплікації (ефект мультиплікатора – це показник залежності між невеликою сумую інвестицій і величезною сумою отриманого доходу) з акселератором (принцип акселерації – це залежність між зміною попиту і значного збільшення чи зменшення капіталовкладення);

2. зовнішні:

• плями на сонці;

• війни, революції, соціальні потрясіння;

• зміни чисельності населення;

• природні катаклізми;

• науково-технічна революція.