11. Типи економічних систем. Моделі ринкової економіки.

Типи економічних систем:

1. традиційний

2. командно-адміністративний тип

3. ринковий

4. змішаний тип.

Традиційна система

У економічно слаборозвинутих країнах існує традиційна економічна система. Цей тип економічної системи базується на відсталій технології, широкому поширенні ручної праці, багатоукладності економіки.

Багатоукладність економіки означає існування при даній економічній системі різних форм господарювання. Зберігаються в ряді країн натурально-громадські форми, засновані на громадському господарюванні і натуральних формах розподілу створеного продукту. Величезне значення має дрібне виробництво. Воно засноване на приватній власності на виробничих ресурсах і особистій праці їх власника. У країнах з традиційною системою дрібне виробництво представлене численними селянськими і ремісничими господарствами, які домінують в економіці.

В умовах відносно слабо розвиненого національного підприємництва величезну роль в економіці таких країн часто грає іноземний капітал.

У житті суспільства переважають освітлені віками традиції і звичаї, релігійні культурні цінності, кастовий і становий розподіл, стримуючи соціально-економічний прогрес.

Рішення ключових економічних задач має специфічні особливості в рамках різних укладів. Для традиційної системи характерна така особливість - активна роль держави. Перерозподіляючи через бюджет значну частину національного прибутку, держава направляє засоби на розвиток інфраструктури і надання соціальної підтримки найбіднішим верствам населення.

Адміністративно-командна система (централізовано-планова)

Ця система панувала раніше в СРСР, країнах східної Європи і ряді азіатських держав. Характерними рисами АКС є суспільна (а в реальності державна) власність практично на всі економічні ресурси, монополізація і бюрократизація економіки в специфічних формах, централізоване економічне планування як основа господарського механізму.

Господарський механізм АКС має ряд особливостей. Він передбачає, по-перше, безпосереднє управління всіма підприємствами з єдиного центру вищих ешелонів державної влади, що зводить на нівець самостійність господарських суб'єктів. По-друге, держава повністю контролює виробництво і розподіл продукції, внаслідок чого виключаються вільні ринкові взаємозв'язки між окремими господарствами. По-третє, державний апарат керує господарською діяльністю з допомогою, переважно, адміністративно-командних методів, що підриває матеріальну зацікавленість в результатах праці.

Повне одержавлення господарства викликає небачену за своїми масштабами монополізацію виробництва і збуту продукції. Гігантські монополії, що затвердилися у всіх областях народного господарства і що підтримуються міністерствами і відомствами, при відсутності конкуренції не піклуються про впровадження новинок техніки і технології. Для дефіцитної економіки, що породжується монополією характерна відсутність нормальних матеріальних і людських резервів на випадок порушення збалансованості господарства. У країнах з АКС вирішення загальноекономічних задач мало свої специфічні особливості. Відповідно до пануючих ідеологічних установок завдання визначення обсягу і структури продукції вважалися дуже серйозними і відповідальними щоб передати їх рішення саме безпосереднім виробникам - промисловим підприємствам, радгоспам і колгоспам.

Значна частина ресурсів відповідно до пануючих ідеологічних установок прямувала на розвиток військово-промислового комплексу.

Ринкова система

Ринок - складна економічна система суспільних взаємовідносин в сфері економічного відтворювання. Він зумовлений декількома принципами, які обумовлюють його суть і відрізняють від інших економічних систем. Даних принципів мало - їх можна полічити на пальцях однієї руки, однак їх важливість для самого поняття ринкової економіки важко переоцінити. Причому ці основи, а саме: свобода індивіда і чесне змагання - дуже тісно пов'язані з поняттям правової держави. Людині необхідно, щоб права на власність були непорушними, і в цьому захисті своїх прав основну роль грає він сам, а роль по захисту від незаконного посягання на власність громадянина з боку інших громадян бере на себе державу. Такий розклад сил втримує людину в рамках закону, оскільки в ідеалі держава стоїть на його стороні.

Сама ринкова економіка як механізм регулювання економічних відносин є лише науковою абстракцією. У ринковій економіці в повній мірі реалізовуються всі принципи, зумовлені нею.

Свобода вибору видів і форм діяльності.

Хоч ринкова економіка і багатозначне поняття, головну її ознаку все ж можна виділити. Це принцип свободи господарської діяльності.

Таким чином, в ринковій економіці діє наступний початковий принцип: "Кожний суб'єкт має право обирати для себе довільну форму економічної, господарської діяльності, крім заборонених законом, в зв'язку з їх суспільною небезпекою".

Плюралізм форм власності в ринковій економіці, їх економічну рівноправність породжують різноманіття цих форм, не властиве економіці державного типу.

Роль "невидимої руки" конкуренції. Змішана економічна система

Змішаною економічною системою ми можемо назвати таку систему, в якій перемішуються властивості всіх трьох вище перелічених систем в приблизно рівних пропорціях. Взагалі якщо подивитися на Україну, то ми побачимо, що у нас збирають податки - це з адміністративно-командної системи, більшість саджають картоплю просто тому, що так треба - це з традиційної системи, приватна власність - це з ринкової системи.

Німецька модель економіки

Політика соціального ринкового господарства

Ринковий лад Німеччини спочатку був "створений теоретично".Під час Другої Світової війни кращі науковці та юристи Німеччини О. Ростов, В. Репке, В. Онкен замислились над її подальшою долею. Розроблені ними теоретичні засади були узагальнені й представлені як економічна політика Альфредом Мюллером - Армаком.Після війни втілені в реальну економічну політику Людвігом Ерхардом.

Особливості німецької економічної системи:

По-перше, при домінуванні ознак ринкової економіки, існує державне регулювання, яке охоплює ті сфери господарства, де ринкові механізми виявляються недієздатними, малоефективними (освіта, оборона, національна безпека, сільське господарство, суднобудування, вугільна промисловість);

По-друге, державні підприємства дотримуються всіх ринкових законів: менеджери самостійно приймають ділові рішення, несуть за них повну відповідальність, підприємства діють на комерційних засадах. Якщо державні підприємства виконують соціальні зобов"язання, наприклад, прибирання вулиць, планування міст, прокладання автошляхів, вони діють як публічні підприємства, які не мають на меті отримання прибутку;

По-третє: особи, які не беруть участі у створенні ринкового доходу (люди похилого віку, діти, хворі, безробітні), отримують допомогу від держави, яка забезпечує їм пристойний рівень життя;

По-четверте, держава в соціальному ринковому господарстві проводить активну політику регулювання економічного зростання, захисту конкуренції, соціальної підтримки незахищених верств суспільства.

Шведська модель економіки

Економічний лад - демократичний соціалізм ринкового типу

Економіка - є капіталістичною. Понад 90 відсотків промисловості знаходиться в приватній власності. Рішення про виробництво і розподіл товарів приймає ринок. Практично всі витрати на освіту і соціальне забезпечення бере на себе держава в особі уряду. За ознакою перерозподілу ресурсів Швецію не можна однозначно зарахувати ні до соціалістичних, ні до капіталістичних держав.

Особливість - соціальна спрямованість, скорочення майнової нерівності шляхом перерозподілу національного доходу на користь менш забезпечених шарів суспільства. Характерно наявність кваліфікованої робочої сили. Конкурентна здатність шведської продукції забезпечується її високою якістю ( "Вольво" - якість ). Часто шведську модель називають другою моделлю соціалізму, бо матеріальне благополуччя громадян - головне. Важливий показник - кількість товару. Головна мета економічного ладу - всемірне поліпшення життя людей, правового і соціального захисту, стабільний соціальний розвиток, збереження основних засобів виробництва у особистому володінні.

Шведська матір починає отримувати допомогу від органів охорони здоров"я ще до народження дитини. З моменту народження і далі все життя медичне і стоматологічне обслуговування здійснюється за державний рахунок. Загальнодоступним є отримання освіти в державних навчальних закладах ( від ясел до університетів); те ж саме можна сказати про право людей похилого віку та інвалідів отримувати пенсію і жити в спеціально пристосованих для них будинках. Безробітні і робітники, які втратили працездатність, користоуються соціальними пільгами.

Суттєва різниця між Швецією і рештою промислово розвинених полягає в тому, що виплати на соціальне забезпечення становлять у Швеції 90 відсотків середньої заробітної плати робітників, зайнятих у промисловості. В інших країнах частка соціальних виплат коливається в середньому в межах 30-40 %.

Щоб користуватися встановленими пільгами, шведи платять одну з найвищих у світі ставок податку - 36,5% ВВП ( у Німеччині 22,6%, США - 20%), за рік кожен швед має віддати до державного бюджету як податок 56,7% свого доходу, англієць - 40%, канадець - 48,8%.

Американська модель ринкової економіки

Ліберально-ринкова економіка

У основу покладена система сприяння підприємництву, досягненню особистого успіху, збагачення найбільш активної частини населення. Проблеми соціальної рівноваги не розглядаються . втручання держави у функціонування економіки незначне. Достатній рівень малозабезпечених шарів населення забезпечується за рахунок перерозподілу частини національного доходу або податкових регуляторів. В цілому національне господарство характеризується високим рівнем економічного благополуччя.

Вирішальну роль відігрівають біржі (товарна, сировинна, фондова, праці), а не банки.

Роль федерального уряду менша, ніж у інших країнах, для нього дуже важлива громадська думка. Податки та державні витрати значно менші, ніж у інших країнах. Державна власність у промисловості незначна.

Основний тягар витрат на оплату послуг з охорони здоров"я, дитячих і шкільних установ, на отримання вищої освіти, пенсійне забезпечення лягає на плечі окремих громадян та їхні сім"ї.

Американська філософія бізнесу за мету ставить отримання максимально можливого прибутку, задовольняючи споживацькі потреби.

Японська модель економіки

Поєднання ринкового та макроекономічного регулювань

Керівна роль держави на основні напрями розвитку господарства. Вона приймає участь у становленні окремих галузей. Вся господарська діяльність підпорядковується загальнонаціональним інтересам, де високо розвинено почуття національної гордості. У країнах сформовано найвищий рівень організованості, якості продукції, технологій, але не найвищої зарплати.

"Якщо робітник має час поправити краватку - значить він не зайнятий роботою" - девіз на "Міцубісі".

Кожен знає своє місце у своєму квадраті. Вирішуються екологічні проблеми. Вирішенням соціальних завдань займаються виробничі корпорації, об'єднання. Стимулюється участь в управлінні підприємством. Характерне відставання рівня життя населення від зростання продуктивності праці, що забезпечує високу конкурентоспроможність японських товарів на світовому ринку при більш низьких затратах у порівнянні з відповідними аналогами інших розвинутих країн. Роботизація високого рівня. Намагання досягти безлюдних технологій.

На фоні яскраво вираженої регулюючої ролі держави, державне соціальне забезпечення відсутнє. Цю роль виконують фірми. Вирішальна роль в економіці належить банкам.