13. Регіональні страт. Підрозділи(головні і спеціалізовані). Види біостратиграфічних зон

Регіональні стратиграфічні підрозділи – це сукупності гірських порід, що сформувалися в геологічному регіоні на певному етапі його розвитку і відображають характерні для нього особливості осадонагромадження й еволюцію органічного світу. Складають регіональну стратиграфічну шкалу і об’єднують по латералі (на біостратиграфічній основі) одновікові спеціалі-зовані головні і допоміжні літо- і біостратиграфічні підрозділи та їхні частини, розвинені в межах конкретного геологічного регіону. Страти-графічні межі визначають за палеонтологічними критеріями. Призначення регіональних підрозділів – кореляція місцевих стратонів між собою та з підрозділами загальної стратиграфічної шкали.

Головною регіональною стратиграфічною одиницею є регіоярус (горизонт), який інтегрує по латералі в межах геологічного регіону одновікові різнофаціальні світи, серії або їхні частини. Одновіковість об’єднаних у регіоярус місцевих стратонів і спеціалізованих біострати-графічних шкал визначають за палеонтологічними критеріями. Регіоярус (горизонт) може бути поділений на підрегіояруси за комплексами органічних решток, які дещо відмінні від загальної палеонтологічної характеристики і чітко простежуються у більшій частині регіону. У разі потреби групування регіоярусів у більші стратиграфічні підрозділи, виділя-ють надрегіояруси. Від суміжних утворень сусідніх регіонів регіоярус відрізняється будовою та речовинним складом порід і фіксацією стійких взаємозв’язків видів, родів та окремих таксонів вищих рангів давньої біоти. Регіоярус має власний стратотип. Називають його за назвою будь-якого географічного або етнічного об’єкта в області поширення. Регіоярус зачислюють до одиниць комплексного обґрунтування – він відокремлений від суміжних утворень сусідніх регіонів послідовністю шарів та речовинним складом порід і фіксацією стійких взаємозв’язків видів, родів та окремих великих таксонів давньої біоти.

До спеціалізованих підрозділів регіональної категорії належать різноманітні біостратиграфічні зони – сукупності гірських порід, схарактеризовані зональним комплексом органічних решток, відмінним від комплексів перекривних і підстильних відкладів. Стратиграфічні межі між зонами визначають за зміною зональних комплексів. Біостратиграфічні зони можуть заповнювати весь стратиграфічний інтервал світ, серій, регіоярусів. У вертикальному розрізі вони утворюють послідовності зон – зональні біостратиграфічні шкали .Латеральне поширення біозон може бути обмежене частиною регіону, усім регіоном або декількома регіонами. Називають їх за видовими назвами одного керівного або двох характерних таксонів; визначають за головними для стратиграфічного розчленування групами фауни і флори. За зонами виконують детальну біостратиграфічну кореляцію в межах областей їхнього поширення і датують шари гірських порід шляхом зіставлення з еталонним зональним поділом загальної стратиграфічної шкали.

За характером розподілу органічних решток виділяють такі головні види біостратиграфічних зон

• зона поширення таксона (біозона) – сукупність гірських порід, у яких простежується найповніше стратиграфічне поширення вибраного керівного таксона;

• комплексна зона (ценозона) – сукупність гірських порід, які відрізняються від суміжних наявним у них комплексом органічних решток;

• зона розквіту (акмезона, епіболь) – сукупність гірських порід, у якій фіксують наймаксимальнішу частоту наявності будь-якого таксона або групи таксонів;

• конкурентна зона (конкурентно-рангова зона) – сукупність гірських порід, що вміщують органічні рештки, поширення яких на примежових стратиграфічних рівнях взаємно перекривається.

Біостратиграфічні зони, визначені за різними групами органічних решток, незалежні і мають право на самостійне визнання, навіть у тих випаках, якщо їхні межі збігаються чи не збігаються або перетинаються. Для біостратиграфічних зон потрібно зазначати опорні розрізи, де вони найповніше відображені.