14. Загальні стратиграфічні підрозділи

Загальні стратиграфічні підрозділи мають потенційну просторову і часову безперервність, тобто в принципі їх можна визначити на усіх континентах. Склад загального стратиграфічного підрозділу визначений сукупністю регіональних і місцевих підрозділів. Перехід від місцевих і регіональних підрозділів до одиниць загальної шкали є процесом синтезу. Загальні стратиграфічні підрозділи мають ізохронні межі.

У сукупності загальні стратиграфічні підрозділи утворюють загальну стратиграфічну шкалу, що прийнята за міжнародний стандарт і затверджена Міжнародним геологічним конгресом. Шкала слугує інструментом для порівняння та кореляції місцевих і регіональних стратиграфічних підрозділів. До складу загальних стратиграфічних підрозділів належать такі стратони (від елементарного до найвищого).

Хронозони – це елементарні одиниці, підпорядковані ярусу; вони об’єднують гірські породи, які сформувалися за час існування специфічного зонального комплексу викопних організмів з групи, що використовують для розчленування системи. Виділяють їх у стратотипі ярусу або ж вони мають свій власний стратотип.

Ярус – це стратон, підпорядкований відділу і розділений на під’яруси та хронозони, сума яких становить стратиграфічний обсяг ярусу. Він має власний стратотип. Яруси об’єднані у відділи, на які розділені системи.

Система – це головний стратиграфічний підрозділ загальної шкали, складений утвореннями, що сформувалися упродовж геологічного періоду і відображають значний етап історії Землі та життя на ній. Межі та обсяг системи фіксують лімітотипи і стратотипи стратонів, що належать до її складу системи. Системи складають ератеми, ератеми – еонотеми, еонотеми (найбільші загальні підрозділи) – акротеми.

Назви загальних підрозділів, крім хронозон, походять від назв геогра-фічних або етнічних об’єктів стратотипової місцевості (юрська система здобула назву від гір Юра у Франції та Швейцарії, силурійська система названа іменем давнього населення силурів в Уельсі), або від складу порід (крейдова), чи рівня розвитку органічного світу (палеозой). Відділи називають за положенням у розрізі (нижній, середній, верхній) або дають їм власні назви (лейас, догер, мальм).

Визначення загальних стратиграфічних підрозділів, їхніх обсягів і меж є компетенцією Міжнародного геологічного конгресу або уповноважених ним органів.

15. Стратиграфічна шкала і стратиграфічна схема

Стратиграфічна шкала – це еталон стратиграфічної послідовності залягання, рангу і таксономічної підлеглості стратонів. Виділяють такі категорії шкал: загальна (міжнародна), регіональні, місцеві.

Загальна (міжнародна) стратиграфічна шкала (ЗСШ) – це страти-графічна послідовність хроностратиграфічних підрозділів. Вихідний стра-тон – ярус. Обсяг, межі і характеристика цієї категорії стратиграфічних шкал є у компетенції Міжнародного геологічного конгресу. Перша загальна стратиграфічна шкала була запропонована і затверджена Міжнародним геологічним конгресом у 1988 році. Нове видання шкали, що відображає сучасний стан хроностратиграфічного поділу геологічного часу і утримує одиниці, що рекомендовані для міжнародного використання, було затверджене 31 сесією Міжнародного геологічного конгресу у 2000 р. [23] (табл. 3).

Однак через об’єктивні причини застосування запропонованої загаль-ної стратиграфічної шкали на території України обмежене.

Українські геологи в практиці геологічних робіт використовують варіант глобальної стратиграфічної шкали, затверджений Національним стратиграфічним комітетом України і відображений у Стратиграфічному Кодексі України (табл. 4). Послідовний ряд геохронологічних еквівалентів загальних стратиграфічних підрозділів утворює геохронологічну шкалу.

Регіональна стратиграфічна шкала є стратиграфічною послідовністю стратонів геологічного регіону; вихідний стратон – регіоярус. Місцеві стратиграфічні шкали – це стратиграфічна послідовність місцевих страто-нів різних категорій певного структурно-фаціального району; вихідний стратон – світа. Регіональні і місцеві шкали затверджує Національний стратиграфічний комітет (НСК) України.

Стратиграфічна схема – це табличне вираження просторово-часових співвідношень стратонів, що формують певні ділянки земної кори та скорельовані із загальною стратиграфічною шкалою (ЗСШ).

Для території України передбачене складання таких видів страти-графічних схем:

• місцеві – відображають послідовність і співвідношення місцевих стратонів, що складають надра структурно-фаціального району або частини геологічного регіону в межах обраного стратону; провадять кореляцію місцевих стратиграфічних підрозділів з МСШ;

• кореляційні стратиграфічні схеми створюють для геологічних регіо-нів, великих частин країни, для країни загалом з метою забезпечити зіставлення місцевих шкал структурно-фаціальних районів між собою і підрозділами регіональної та загальної стратиграфічних шкал.

Стратиграфічні схеми названих видів чинні після затвердження Націо-нальним стратиграфічним комітетом України.