Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Макроекономіка - ВІДПОВІДІ.doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
10.09.2019
Размер:
677.38 Кб
Скачать

22. Стимулююча та стримуюча фіскальна політика

Стимулююча і стримуюча фіскальна політика — об'єктивна сукупність грошових відносин, що відображають процес розподілу і перерозподілу частини вартості валового суспільного продукту для потреб розширеного відтворення в умовах змінюваної кон'юнктури і циклічних коливань економічного зростання. Передбачає систему державних заходів у вигляді сукупності форм, методів і засобів акумулювання фінансових коштів для потреб органів державної влади і механізм позитивного впливу на розвиток суспільного виробництва, вдосконалення його галузевої й територіальної структури з метою усунення диспропорцій, заохочення людей до праці і підвищення їх трудової активності. Основними інструментами здійснення С. і с. ф. п. стали, з одного боку, система платежів юридичних і фізичних суб'єктів господарювання до державного бюджету, з іншого — система бюджетного фінансування, сукупність податкових пільг, що розширюють можливості для ефективного інвестування грошових коштів у розвиток і вдосконалення виробництва, а також санкцій, які посилюють матеріальну відповідальність суб'єктів господарювання за кінцеві результати своєї діяльності, нормальний процес економічного зростання і швидко змінювані суспільні потреби зумовлюють нерівномірність розвитку одних галузей та територій і відставання інших, що веде до зростання диспропорцій і кризових явищ. Завданням стимулюючої фіскальної політики в таких умовах стає проведення певного вартісного розподілу грошових коштів для активного сприяння ефективному використанню факторів виробництва, регулювання вартості продукції, забезпечення умов для здійснення режиму економії й досягнення кращих результатів діяльності.

23. Дискреційна фіскальна політика, її інструменти

Дискреційна фіскальна політика – це цілеспрямована маніпуляція витратами і доходами державного бюджету, яка здійснюється на підставі спеціальних державних рішень (парламенту, уряду).

Дискреційна політика передбачає здійснення державою певних заходів, спрямованих на реалізацію фінансової стратегії і тактики. Конкретні заходи, стимулюючі чи стримуючі, застосовуються відповідно до ситуації, що складається на даний час в економіці та фінансах. Без здійснення цих заходів ситуація поліпшитися не може. В межах дискреційної політики виділяють ще такі два підвиди фіскальної політики: стимулювальну та стримувальну. Проведення активної дискреційної фіскальної політики значною мірою ускладнено. По-перше, стоять на перешкоді труднощі, викликані недосконалістю економічної інформації та методів макроекомічного аналізу. По-друге, зміна структурних бюджетних витрат чи ставок оподаткування передбачає тривале обговорення цих заходів у законодавчому органі та потребує деякого часу для прийняття урядом відповідних рішень. По-третє, самі податки суперечливі, мають технічні вади і якщо їхні зміни тимчасові, то вони не справляють позитивного антициклічного ефекту.

Основні засоби дискреційної фіскальної політики:

- введення або зміна програм суспільних робіт та інших програм, пов’язаних з витратами держави;

- зміна програм «трансфертного типу» (виплат з бюджету);

- циклічні зміни рівня податкових ставок, які проводяться урядом та парламентом.