45. Безробіття: його сутність та структура. Економічні та соціальні наслідки.

Безробіття – складне економічне, соціальне і психологічне явище. Водночас це економічна категорія, яка відображає економічні відносини щодо вимушеної незайнятості працездатного населення. Згідно з законом України «Про зайнятість населення» безробітними вважаються працездатні громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають заробітку або інших передбачених чинним законодавством доходів через відсутність підходящої роботи та зареєстровані у державній службі зайнятості. Тобто це особи, які справді шукають підходящу роботу та здатні приступити до неї. У той же час безробіття породжує найтяжкі негативні соціально-економічні наслідки:

1. Незайнята робоча сила свідчить про недовикористання економічного потенціалу суспільства, прямі економічні втрати, що є наслідком природного й фактичного безробіття (і відповідно зайнятості).

2. Безробіття сковує вимоги профспілок про підвищення заробітної плати, тим самим спрацьовує на користь вимог союзів підприємців.

3. При тривалому безробітті працівник втрачає кваліфікацію, а одержання нової кваліфікації й адаптація до нових умов часто протікають для нього болісно.

4. Безробіття веде до прямого падіння раніше досягнутого рівня життя. Допомога по безробіттю завжди менше заробітної плати, має тимчасовий характер. Зростання безробіття знижує купівельний і інвестиційний попити, скорочує обсяги заощаджень у населення.

5. Безробіття наносить людині важку психологічну травму

Соціально-економічні наслідки безробіття можна сформулювати таким чином: відбувається знецінення, недовикористання людського потенціалу суспільства, погіршується якість життя безробітних і їх членів родини, підсилюється тиск на розмір заробітної плати зайнятих на ринку праці, збільшуються витрати суспільства й індивіда на відновлення чи зміну професійного статусу й рівня продуктивної праці, формуються категорії осіб із девіантною поведінкою, схильних до вчинків, що суперечать прийнятим соціальним нормам і цінностям.

46. Стагфляція. Причини виникнення інфляції попиту.

Стагфляція - відносно нове явище, пов'язане з циклічним розвитком національної економіки і обумовлене новими умовами відтворення капіталу. Спад виробництва, криза або депресія, як правило, супроводжувалися не зростанням, а зниженням цін (дефляцією). В кінці 60-х - початку 70-х рр.. ця тенденція була перервана, що послужило початком стагфляційних процесів, з особливою силою проявилися в світових економічних кризах 1974-1976 і 1981-1982 років. В теоріях західних економістів виділено як альтернативу дві концепції:інфляція попиту і інфляція витрат. Ці концепції розглядають різніпричини винекнення інфляції.

Інфляція попиту — порушення рівноваги між попитом і пропозицією з боку

попиту. Економіка може спробувати витратити більше, ніж вона можевипускати; вона може прагнути досягати тої точки, яка знаходиться поза

кривої виробничих можливостей. Виробничий сектор не в змозі відповісти

на цей вигаданий попит збільшенням реального об’єму продукції, тому, що

всі маючі в запасі ресурси, вже давно вичерпані. Тому цей надмірний

попит призводить до зростання ціни на постійний реальний обсяг продукції

і викликає інфляцію попиту. Суть інфляції попиту пояснюють фразою “Дуже

багато грошей полює за дуже малою кількісью товара”. Але відношення між попитом з одної сторони, і обсягом виробництва,зайнятостю і рівнем цін — з другої, набагато складніше, ніж описанозверху. Малюнок 1-1 допоможе зрозуміти вище сказане. На першому відрізку — загальні витрати, тобто сума споживання,інвестицій, державних витрат і чистого експорту, до такого ступенянизькі, що обсяг національного продукту сильно відстає від свого

максимального рівня при повній зайнятості. Іншими словами, реальнийобсяг ВНП дуже відстає. Рівень безробіття великий, а велика долявиробничих потужностей підприємств не приймає в цьому участі. Уявимо, щопопит зросте. Тоді обсяг виробництва збільшиться, рівень безробіття

27