29. Операції на відкритому ринку

Операції на відкритому ринку — сукупність заходів центрального банку з метою регулювання і контролю за грошовим обігом у країні. Ці операції здійснюються шляхом купівлі — продажу державних боргових зобов'язань (облігацій і позичок). Державні цінні папери приносять їх власникам гарантований дохід, обрахований в процентах від їх вартості. В результаті виявляється постійний інтерес до них з боку комерційних банків і населення. О. на в. р. виступають одним із ефективних засобів анти інфляційного регулювання. Так, наприклад, при виникненні в обігу надмірних грошових (кредитних) ресурсів центральний банк (у США — Федеральна резервна система) спрямовує на ринок і розміщує у приватних інвесторів велику кількість державних цінних паперів (боргових зобов'язань). Така операція називається іммобілізацією коштів. У цьому випадку в результаті придбання боргових зобов'язань комерційними банками і приватними особами держава одержує значні обсяги грошей у вигляді плати за продані цінні папери. Ці грошові ресурси резервуються в центральному банку, а кількість грошей в обігу знижується до необхідного для обігу рівня. При недостачі грошей в обігу держава здійснює зворотну операцію по викупу у комерційних банків і населення попередньо розміщених боргових зобов'язань. Внаслідок цього в господарський оборот вливається додаткова кількість грошей і їх недостача в обігу ліквідується. Поряд з Цим О. н. в. р. використовуються для покриття бюджетного дефіциту. При його зростанні проводиться додатковий продаж державних цінних паперів на фінансових ринках, при скороченні — викуп. О. на в. р. супроводжуються й іншими методами регулювання грошової маси в обігу: зміною офіційної облікової ставки процента, норми обов'язкових резервів комерційних банків, що зберігаються в центральному банку (федеральній резервній системі), обмеженням кількісних масштабів кредитів та зміною умов їх надання.

30. Основні функції комерційних банків. Механізм створення грошей комерційними банками

Сучасні банки пропонують своїм клієнтам широкий набір послуг, беруть участь у найрізноманітніших фінансових операціях, забезпечуючи професійне виконання покладених на них функцій. Залежно від обраних критеріїв та ступеня деталізації можуть виділятися різні за структурою, кількістю та змістом системи функцій комерційних банків. П.С. Роуз виділяє такі основні банківські функції: ощадну; інвестиційного планування; платежів та розрахунків; кредитну; управління грошовими потоками; андеррайтера; брокерську; страхування; трастову. У найбільш агрегованому вигляді, з точки зору забезпечення вирішення основних цілей і завдань, покладених на банки, можна виділити такі групи функцій: — платіжно-розрахункова; — ощадно-капіталотворча; — кредитно-інвестиційна.

За системи часткового резервування комерційні банки здатні створювати гроші, збільшуючи пропозицію грошей за рахунок кредитування економіки. Спроможність окремого комерційного банку створювати гроші визначається розміром його надлишкових резервів. Система комерційних банків у цілому може надати позики в обсязі, який у декілька разів перевищує її початкові надлишкові резерви.

Припустимо, що резервні вимоги дорівнюють 10% (r=0,1), а початковий депозит банку А становить 100 грошових одиниць. Тоді 10 одиниць банк повинен тримати як обов'язковий резерв, а 90 – його надлишкові резерви. Якщо банк А надасть 90 одиниць у позику, то він збільшить пропозицію грошей на 90, і тепер вона буде дорівнювати 100+90=190. Вкладникам належить 100 одиниць депозитів, а 90 грошових одиниць перебуває у позичальників. Якщо ці 90 одиниць знову опиняться, скажімо, у банку В у вигляді депозитів, процес поновиться: 10%, тобто 9 одиниць, банк В залишить у резервах, а на суму 81 надасть позики, збільшуючи пропозицію грошей ще на 81 одиницю. Третій банк, С, куди можна покласти ці гроші, додасть іще 72,9 одиниці до пропозиції грошей. Таким чином, на кожному етапі зазначеного процесу кожен новий вклад і кожна нова позика збільшують пропозицію грошей.