6. Витрати судновласника:

а) витрати по запобіганню збитку, чи зменшенню визначенню розміру збитку, витрати по найманню сюрвейєрів, адвокатів, експертів, відправленню членів команди як свідків на суд чи в арбітраж;

б) витрати, не передбачені в умовах договору страхування, але зв'язані з діяльністю судновласника (тільки для клубів взаємного страхування).

Організація страхування відповідальності судновласників

Страхування відповідальності судновласників є унікальною галуззю страхування, у якій операції в основному здійснюються не традиційними страховими компаніями, а товариствами взаємного страхування, іменованими асоціаціями, чи клубами взаємного страхування. Ціль клубів – страхування судновласниками інтересів один одного не для витягу прибутку, а для надання надійного страхового захисту. Клуби виникли в середині XIX в., коли стало ясно, що традиційні страховики корпуса судна (каско) і страховики вантажів не можуть відшкодовувати судновласникам визначену частку їхніх непередбачених витрат.

Клуб взаємного страхування – діюча на безприбутковій основі організація, що складається з клуба і його керуючої компанії, створеної членами клуба і призначеної ними "з боку". Членом, чи формальним власником, клуба є будь-який судновласник, що уклав з ним договір страхування.

Розрахунок страхової премії та інші умови договору страхування

Стандартні умови страхування існують тільки в МГК, та й там незначно відрізняються, тому дуже важливо при укладанні договору страхування визначити перелік страхових ризиків, прийнятих на страхування. Оскільки клуби взаємного страхування часто обмежуються мрячним для неспеціаліста формулюванням "відповідно до правил страхування", контроль за включенням у договір страхування всіх необхідних ризиків здобуває важливе значення.

При взаємному страхуванні застосовують особливий порядок розрахунків страхової премії. В усіх клубах взаємного страхування існує кілька видів платежів судновласників (премія чи внески). Це викликано специфікою взаємного страхування – збитки кожного судновласника розподіляються на всіх членів клуба.

Полісний, чи страховий, рік у кожному клубі взаємного страхування продовжується 12 місяців – з 20 лютого по 20 лютого. Протягом полісного року судновласник здійснює платіж авансового внеску, наприклад 50 тис. дол. США за кожне судно. Перед початком року в листопаді клуб оголошує оцінку додаткового внеску, наприклад 30 відсотків, чи 15 тис. дол. США, по судну. По закінченні полісного року клуб підводить фінансові підсумки, і через 18–36 місяців після початку року повідомляє розмір фактичного додаткового внеску. Якщо клуб виявився в складному фінансовому становищі, фактичний додатковий внесок може, наприклад, скласти 60 відсотків, тобто 30 тис. дол. США, по судну. Рекордним було стягування додаткового внеску в розмірі 150 відсотків при первісній оцінці в розмірі 20 відсотків. Якщо судновласник вирішив перейти з одного клуба в іншій, він оплачує додатковий і вихідний внески. Малоймовірним, але припустимим за правилами клубів є встановлення катастрофічного внеску.

Розмір премії при страхуванні відповідальності судновласника чи визначається в доларах США з брутто-тоннажу, чи в абсолютних цифрах. Спочатку страхова премія встановлюється клубом взаємного страхування за аналогією зі схожими судами, а через кілька років – відповідно до наявного в кожнім клубі формулою, що визначає, на скількох повинна бути підвищена чи знижена премія з урахуванням середньорічних сум збитків даного судновласника і витрат на перестрахування його судів.

На розмір страхової премії впливає також франшиза – частина збитку, що не відшкодовується, обумовлена в тисячах доларах по кожнім страховому випадку.