Міжнародна система "Зелена картка"

МТСБУ забезпечує членство нашої країни в міжнародній системі автострахування "Зелена картка" та виконання загальновизнаних зобов’язань перед аналогічними уповноваженими організаціями інших країн – членів цієї системи.

"Зелена картка" – це страховий поліс цивільної відповідальності власників транспортних засобів, що визначається усіма державами-членами цієї міжнародної системи. Її можна купити лише у членів цієї системи. Отримала форму за кольором і формою страхового полісу, що посвідчує ці страхові правовідносини. Заснована в 1949 році, коли був підписаний Договір про Зелену картку між 13 країнами, учасницями Договору і функціонує з 1 січня 1953 року. Країни-учасниці Договору, взяли на себе зобов’язання визнавати на території будь-якої країни страхові поліси (Зеленої картки) про страхування цивільної відповідальності транспортних засобів у міжнародному автомобільному сполученні, куплених в їх власних країнах. Для отримання Зеленої картки необхідна заява страхувальника, права водія і документи на транспортний засіб. Страхова премія виплачується виключно у валюті, при цьому сума залежить від строку перебування за кордоном і виду транспортного засобу.

Основним елементом системи "Зелена картка" є національні бюро країн-учасниць, які організовують контроль за наявністю страхування при пересіканні кордону, а також вирішують спільно зі страховими компаніями (всередині країни і за кордоном) питання врегулювання заявлених претензій за страховими випадками. Національні бюро об’єднані у Міжнародне бюро (штаб-квартира знаходиться у Лондоні), яке координує їх діяльність.

Отже, якщо ДТП сталося з вини резидента однієї країни на території іншої країни, то претензії потерпілих врегульовують через національне моторне страхове бюро.

Страхування вантажів, що перевозяться автомобільним транспортом

Страхування вантажів – один з основних видів автотранспортного страхування. Воно виникло досить давно, оскільки практично будь-яке переміщення товарів чи інших матеріальних цінностей з одного місця на інше сполучено з різними ризиками. У сучасних умовах страхування вантажів безпосередньо зв'язане з іншими не менш складними видами комерційної діяльності, у першу чергу зі світовою транспортною системою.

Сутність цього страхування полягає в тому, щоб відшкодувати збитки, завдані вантажу під час його перевезення автомобільним транспортом.

При страхуванні вантажів необхідно, насамперед, мати загальне уявлення про транспортну систему і принципи її функціонування.

Основними учасниками транспортного перевезення є:

– відправник (чи вантажовідправник) – фізична або юридична особа, яка відправляє приналежний йому вантаж з одного пункту в іншій;

– одержувач – фізична чи юридична особа, що має право одержати цей вантаж. Це право надає йому відправник, позначивши одержувача в товарно-транспортних документах;

– перевізник – фізична чи юридична особа (найчастіше транспортна організація), що володіє транспортним засобом чи орендує його. Перевізник має доставити переданий йому відправником вантаж у кінцевий пункт і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу) чи доставити в пункт перевалки на інший транспортний засіб;

– експедитор – як правило, юридична особа, що забезпечує координацію і взаємодію всіх сторін-учасників перевезення, здійснення перевалочних операцій у пунктах перевалки та інших послуг, зв'язаних з договором перевезення.

У практиці автотранспортного страхування під час страхування вантажів страховики використовують обсяг страхової відповідальності (умови), який застосовується в морському страхуванні, а саме:

– з відповідальністю за всі ризики;

– з відповідальністю за окрему аварію;

– без відповідальності за пошкодження, крім випадків загибелі;

– з відповідальністю за окремі ризики.

Об’єктом страхування вантажів є майнові інтереси фізичної або юридичної особи, що є власником, користувачем чи розпорядником вантажу, внаслідок ушкодження, знищення, зникнення безвісти вантажу за будь-якого способу його транспортування.

Конкретний зміст страхування вантажів визначається в договорі. У практиці страхування вантажів поширені застереження Інституту лондонських страховиків, які мають три типи застережень "А", "В", "С". Застереження типу "А" надає найширше страхове покриття, його ще називають "з відповідальністю за загибель та пошкодження від усіх ризиків". Застереження типу "С" дає найвужче покриття, а застереження типу "В" – середнє страхове покриття. При страхуванні за застереженням типу "А" передбачається відшкодування збитків при пошкодженні чи загибелі вантажу від будь-яких причин. Але з цих умов виключаються пошкодження чи загибель вантажів від будь-яких військових, піратських дій, конфіскації чи знищення на вимогу влади (ці ризики можуть бути застраховані за додаткову плату); виключаються ризики радіації, спеціальної і грубої необережності страхувальника чи його представників та ін.

Обсяг страхової відповідальності. Страхова сума. Вантаж приймається на страхування в сумі (страхова сума), заявленій страхувальником, але не вищий за вартість вантажу (страхову вартість), зазначену в рахунку поставки, включаючи витрати на перевезення, якщо інше не обумовлено. Договір може передбачати страхування вантажів у повній чи частковій їх вартості. Інколи страхова вартість визначається як вартість вантажу плюс транспортні витрати, плюс очікуваний прибуток від реалізації вантажу (страховики, як правило, визначають таку величину у 10%).

Страховий тариф. Страхові тарифи зі страхування вантажів страховики розраховують самостійно, визначаючи розмір страхових премій як відсоток страхової суми. Вони залежать від достатньої кількості чинників, зокрема, виду транспорту, довжини маршруту, повноти поданої страховику інформації, наявності засобів застереження тощо.