Страхування ризику непогашення кредиту

У страхуванні ризику непогашення кредиту об’єктом страхування є відповідальність усіх або окремих позичальників перед банком за вчасне і повне погашення кредиту та сплату відсотків за його використання.

Межа відповідальності страховика визначається страховою сумою, що встановлюється угодою сторін, і не може перевищувати суми видаваного кредиту з відсотками за користування кредитом. Банк може застрахувати свій фінансовий ризик по всій сумі виданого кредиту з відсотками (чи без відсотків) за користування їм або на меншу суму.

Такий вид страхування відмінний від страхування відповідальності позичальників за непогашення кредиту. Їх подібність у тім, що вигодонабувачем у цих видах страхування є, як правило, банк, а страховий ризик зв'язаний з неповерненням кредитних засобів. Однак розходження зв'язані з різним трактуванням страхового випадку, обсягом відповідальності страховика й інших відмінностей.

Перед узгодженням договору страхування страхова компанія оцінює ступінь ризику за інформацією, наданою банком - страхувальником (документи, що свідчать про фінансове положення позичальника, техніко-економічне обґрунтування заходів, що кредитуються, копії контрактів, під які надається кредит і т.п.). Розмір страхової премії залежить від ступеня ризику, суми кредиту і процентної ставки, терміну користування кредитом та виду забезпечення кредитного зобов'язання.

Термін дії договору страхування залежить від конкретних ризиків і умов їх прояву. Страховим випадком визнається неповернення позичальником кредитних засобів і відсотків за користування ними після закінчення визначеного терміну через неспроможність (банкрутства) позичальника, навмисного невиконання чи неналежного виконання їм своїх обов'язків за кредитним договором, неможливість виконання зобов'язань позичальником унаслідок форс-мажорних обставин і ін.

Якщо страхувальник повідомив страховику про настання страхового випадку у встановлений договором термін, то останній повинний провести з'ясування обставин настання страхового випадку, скласти акт і виплатити страхове відшкодування чи письмово відмовити у виплаті. Страхове відшкодування виплачується в розмірі неповернених кредитних засобів і суми відсотків за користування кредитом. Однак, якщо страхова сума менше виданого кредиту (з відсотками чи без відсотків), то розмір страхового відшкодування скорочується пропорційно відношенню страхової суми до суми кредиту (з відсотками чи без відсотків).

Подібне страхування сполучає два види страхування:

1) страхування фінансового ризику – компенсація втрат доходів, тобто неодержаних відсотків;

2) страхування майна – суми виданих і неповернених банку кредитних коштів, які не можна визнати неодержаним доходом.

Однак, якщо в договорі страхування фінансового ризику вказується обов'язок страховика "по страхових виплатах у розмірі повної (або часткової) компенсації втрат доходів" страхувальника, то страхувальник вправі розраховувати тільки на відшкодування страховиком не отриманих банком відсотків (втрати доходу).

Страхування фінансових гарантій

У групі заставного (гарантійного) страхування практикується також особливий напрямок страхового захисту – страхування фінансових гарантій. Техніка надання страхових гарантій стає дедалі різноманітнішою. Саме тому кредити, видані під різні фінансові гарантії, об’єднуються у дві групи:

а) кредити, повернення яких гарантується залученням широко відомих фінансових інструментів. Мова йдеться про іпотечні та банківські кредити, які видаються під заставу, що належить позичальникам. Майно та іпотека стають предметами страхування, а позичальник відповідно – страхувальником і застрахованим в одній особі;

б) кредити, повернення яких гарантується борговими зобов’язаннями фінансового характеру: облігаціями, акціями, комерційними паперами, сертифікатами фінансових активів підприємств. З огляду на різноманітність видів гарантій їх поділяють на гарантії, що стосуються відносин між приватними суб’єктами, та гарантії, що стосуються відносин, у яких одна зі сторін є суб’єктом загальнонародного, державного значення. Емітенти боргових зобов’язань самі й ініціюють таке страхування, щоб підняти довіру до себе.