20. Проблеми і шляхи удосконалення страхового захисту майна громадян

Необхідність і значення страхового захисту майна громадян

Настання будь-якої непередбаченої події може бути причиною великих майнових втрат громадян. Одним з ефективних методів, який забезпечує відшкодування їм збитків, що сталися з різних причин, є страхування. З огляду на цю обставину не важко усвідомити, яке значення має організація проведення страхування майна для громадян та суспільства в цілому.

Це страхування здійснюється на випадок знищення або пошкодження майна. Послуги щодо страхування майна громадян надаються в добровільній формі відповідно до правил страхування, розроблених страховиками.

Міжнародний досвід страхування майна громадян має давню історію. Цей вид страхування доволі поширений у країнах заходу.

Страхування майна громадян є найбільш масовим видом страхування після страхування автомобільного транспорту.

Суб’єкти страхування. Страхувальником жилого приміщення можуть власники квартир, відповідальні квартиронаймачі (якщо житло відноситься до державного чи муніципального житлового фонду) чи наймачі (орендарі) житла (якщо житло здається в найм, в оренду за договором). Страхувальниками можуть бути також повнолітні члени родин (власників квартир, квартиронаймачів і т.д.), а також інші обличчя, що мають інтерес у страхуванні даного житлового приміщення, однак вигодонабувачі за договором страхування можуть бути призначені тільки власники, відповідальні квартиронаймачі, орендарі або наймачі житла.

Домашнє й інше майно, що належить усій родині на правах власності, може бути застраховано будь-яким членом родини.

Об’єкти страхування. Майно громадян, за винятком особистого автомобільного транспорту, звичайно підрозділяється страховиком на наступні об'єкти страхування:

– житлові приміщення (квартира чи кімната в міській забудові), під якими розуміється сукупність їхніх конструктивних елементів (перекриття, перегородки), а також обробка підлоги, стін, стелі;

– будівлі (дачі, котеджі, житлові будинки позаміської забудови, госпблоки, лазні і т.п.), тобто сукупність їхніх конструктивних елементів (дах, стіни, перекриття, фундамент і т.п.) з їх зовнішньою і внутрішньою обробкою;

– домашнє й інше майно, тобто предмети домашнього побуту, особистого споживання, а також предмети підсобного господарства.

Будівлі, як правило, страхуються без поділу на конструктивні елементи та елементи обробки. Будівля може бути застраховане і вроздріб – найчастіше це буває при наявності декількох власників. Страхова сума при цьому встановлюється в частковому відношенні від вартості будівлі в цілому, що відповідає долі страхувальника в загальній власності.

Одночасно з визначенням об'єкта страхування страхувальник повинний визначити територію страхового покриття, тобто ту територію, на якій об'єкт вважається застрахованим, тому що, якщо застрахований об'єкт вилучається з цієї території, страховий захист припиняється.

Для житлових приміщень (квартир, кімнат) і елементів їх обробки територія страхового покриття визначається вказівкою їх точної адреси.

Для будівель територія страхового покриття може бути визначена вказівкою або їх точною адресою, або адреси садівничого товариства (чи іншого утворення) з номером будівлі чи садової ділянки і т.д.

Для домашнього чи іншого майна територія страхового покриття може бути визначена вказівкою як точної адреси жилого приміщення чи будівлі, у якому воно знаходиться (наприклад, для меблів, побутових агрегатів, електроніки і т.п.), так і міста, області (краю) чи навіть країни проживання (місцезнаходження) страхувальника (наприклад, для одягу, фото-, кіно- і телекамер, прикрас і т.п.).

Територія страхового покриття повинна бути неодмінно зазначена в страхових документах (договорі страхування, полісі, анкеті-заяві страхувальника).

Страхування тварин — вид майнового страхування, який забезпечує страховий захист власникам на випадок загибелі, падежу або вимушеного забою тварин. Нині цей вид страхування не набув належного розвитку на вітчизняному страховому ринку. Але бажання власників тварин заручитися захистом на випадок можливих втрат відкриває широкі можливості для страхових компаній у розвитку такого виду страхування.

Проблеми

В Україні не встановлений дієвий контроль за укладанням договорів обов’язкового страхування та належна відповідальність за відсутність таких договорів, що може призвести до нехтування потенційними страхувальниками обов’язкового страхування. Так, наприклад, відсутність контролю при здійсненні обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (запроваджено в Україні ще у 1996 році) призвело до того, що, за даними Моторного транспортного страхового бюро України, на сьогоднішній день, тільки 30% автовласників уклали договори обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Крім того, необхідно зазначити, що зобов’язуючи укладати договори обов’язкового страхування, держава додатково покладе на громадян, тягар сплати страхових платежів, що може призвести до невиправданого погіршення майнового стану зобов’язаних осіб та підвищення соціальної напруги, як це вже було з запровадженням обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.