- •1. Поняття та предмет земельного права
- •2. Методи регулювання у земельному праві
- •4. Співвідношення земельного права із суміжними галузями права.
- •6.Система сучасного земельного права.
- •7.Виникнення та існування земельного права на сучасній території України.
- •8.Впровадження реформаторських заходів на українських землях т їх вплив на перетворення земельних відносин.
- •9. Розвиток земельного законодавства і права в Україні після 1917 року.
- •10.Сучасний період розвитку земельного законодавства і права в Україні.
- •11.Поняття і класифікація джерел земельного права.
- •12.Конституційні основи земельного права і їх значення для розвитку земельного законодавства.
- •13.Міжнародні конвенції, багатосторонні міждержавні угоди і двосторонні договори як джерела земельного права.
- •14.Закони України як основні джерела земельного права.
- •16.Нормативні акти місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування.
- •17.Поняття та види земельних правовідносин.
- •18.Суб'єкти, об'єкти та зміст земельних правовідносин.
- •19.Підстави виникнення, зміни та припинення земельних правовідносин.
- •20.Поняття та основні ознаки права земельної власності.
- •21. Земля як об'єкт права власності на землю.
- •22 Суб'єкти права власності на землю.
- •23. Право приватної власності на землю.
- •24.Право комунальної власності на землю.
- •25.Право державної власності на землю.
- •26.Право власності на землю іноземних громадян, іноземних юридичних осіб та іноземних держав.
- •27.Право спільної часткової та спільної сумісної власності на земельну ділянку та особливості їх здійснення.
- •28.Зміст права власності на землю.
- •29.Поняття, особливості та принципи права землекористування.
- •30.Право постійного землекористування.
- •31.Право орендного землекористування. Умови та порядок укладення договору оренди земельної ділянки.
- •33.Права та обов'язки землекористувачів та межі їх належного здійснення.
- •35.Поняття і зміст добросусідства в земельному праві.
- •36. Поняття і зміст добросусідства в земельному праві.
- •Глава 17
- •37. Поняття і види обмежень прав на землю у публічно-правових та приватноправових відносинах
- •Глава 18
- •38. Правовий режим зон, що підлягають спеціальній охороні як вид обмеження прав на землю
- •39. Основні підстави й умови набуття прав на землю громадянами та юридичними особами
- •40. Особливості набуття прав на землю територіальними громадами і державою за чинними земельно-правовими нормами.
- •41. Умови і порядок придбання та передачі земельних ділянок громадянам.
- •42. Умови і порядок передачі земельних ділянок юридичним особам у постійне користування та в оренду.
- •43. Виникнення, посвідчення і реєстрація прав на земельні ділянки та їх юридичне значення.
- •44. Поняття та особливості цивільно-правового обігу земельних ділянок.
- •45. Види та зміст цивільно-правових договорів щодо земель ділянок.
- •46. Правове регулювання договору купівлі-продажу земель ділянки.
- •47. Умови та порядок продажу земельних ділянок на конкурент засадах.
- •48Правове регулювання договорів міни та дарування земель ділянок.
- •49Правове регулювання застави земельних ділянок.
- •51.Загальні підстави припинення права власності на землю та права користування земельною ділянкою.
- •52.Способи і порядок припинення права власності на землю та права користування земельною ділянкою.
- •53.Особливості застосування спеціальних підстав припинення права власності на землю.
- •54.Умови припинення права постійного землекористування.
- •55.Порядок погодження вилучення та викупу земельних ділянок.
- •56.Загальна характеристика гарантій прав на землю.
- •58. Правове забезпечення відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. (це 59)
- •59.Умови та порядок відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.
- •60. Причини виникнення, основні види та правові засади вирішення земельних спорів.
- •61. Органи, що вирішують земельні спори, порядок їх розгляду та вирішення.
- •63. Система органів управління у галузі використання та охорони земельних ресурсів.
- •64. Повноваження органів загального державного управління в галузі використання та охорони земельних ресурсів.
- •65. Повноваження органів спеціального державного управління в галузі використання та охорони земельних ресурсів.
- •66.Повноваження органів виконавчої влади особливої компетенції в галузі використання та охорони земельних ресурсів.
- •67.Умови та порядок встановлення та зміна меж адміністративно-територіальних утворень.
- •68.Планування використання і охорони земельних ресурсів: загальнодержавні та регіональні програми використання і охорони земель.
- •69.Правові засади районування земель.
- •70.Правові засади зонування земель.
- •71. Поняття і зміст землеустрою.
- •73.Державний земельний кадастр та значення його ведення.
- •74.Складові частини державного земельного кадастру.
- •75. Державний контроль за використанням і охороною земель.
- •76.Державні органи із здійснення контролю за використанням і охороною земель та їх основні функції.
- •77.Самоврядний та громадський контроль за використанням і охороною земель.
- •78.Моніторинг земельних ресурсів та його значення.
- •80. Особливості правової охорони земель при здійсненні господарської діяльності.
- •81. Правова охорона ґрунтів: стандартизація та нормування в галузі охорони ґрунтів; відтворення родючості ґрунтів та рекультивація порушених земель.
- •82. Правовий режим екологічно уражених земель.
- •83. Правові вимоги щодо консервації деградованих, малопродуктивних та техногенно забруднених земель.
- •84. Правова характеристика змісту економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.
- •85.Правові засади проведення оцінки земель.
- •86.Правові засади плати за землю: вплив плати за землю на раціональне використання та ефективну охорону земельних ресурсів.
- •87. Пільги щодо плати за землю та умови і порядок їх застосування.
- •89. Поняття юридичної відповідальності за земельні правопорушення.
- •90. Склад земельного правопорушення як підстави юридичної відповідальності.
- •91.Кримінальна та адміністративна відповідальність за порушення земельного законодавства.
- •93. Можливості застосування дисциплінарної (д)та матеріальної(м) відповідальності за правопорушення у земельних відносинах.
- •94,Визначення та застосування спеціального виду юридичної відповідальності за порушення земельного законодавства.
- •95. Поняття і склад земель сільськогосподарського призначення.
- •96. Землі сільськогосподарського призначення як об'єкт правового регулювання.
- •97. Суб'єктний склад власників та користувачів земель сільськогосподарського призначення.
- •98. Особливості правового режиму земель сільськогосподарського призначення.
- •99. Права та обов'язки сільськогосподарських землекористувачів.
- •100. Поняття та склад земель житлової та громадської забудови.
- •101. Правове регулювання використання земель житлової та громадської забудови: умови ы порядок надання і вилучення земель у містах та інших населених пунктах.
- •102. Правові вимоги щодо використання земельних ділянок для індивідуального жилого, господарського і гаражного будівництва.
- •103. Використання земельних ділянок для кооперативного житлового і гаражного будівництва.
- •105. Поняття та склад земель природно- заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення.
- •106.Правовий режим земель природно-заповідного фонду.
- •107. Правовий режим земель водно- болотних угідь міжнародного значення.
- •110. Особливості надання земель оздоровчого призначення.
- •112. Правовий режим округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони земель оздоровчого призначення.
- •113.Поняття і склад земель рекреаційного призначення.
- •116/ Особливості правового режиму земель рекреаційного призначення у межах населених пунктів.
- •118. Поняття і склад земель історико-культурного призначення.
- •119/Правовий режим земель історико-культурного призначення.
- •120. Спеціальні правові режими земель історико-культурного призначення.
- •122.Поняття і характеристика правового режиму земель лісогосподарського призначення.
- •123. Умови і порядок надання земель лісогосподарського призначення та зміна їх цільового призначення.
- •124.Правове регулювання використання земель лісогосподарського призначення.
- •125.Особливості загального і спеціального використання лісових ресурсів на землях лісогосподарського призначення.
- •126. Поняття, склад та характеристика правового режиму земель водного фонду.
- •127.Правове регулювання використання земель водного фонду.
- •128.Особливості правового режиму прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів.
- •129. Правовий режим територій і зон санітарної охорони водних об'єктів.
- •130. Загальна характеристика правового режиму земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
- •131. Правовий режим земель промислових підприємств: порядок надання та вилучення земель, умови використання промислових земельних ділянок.
- •132.Правовий режим земель транспорту:Правова регламентація транспортного землекористування в залежності від видів транспорту
- •134.Правовий режим земель енергетичної системи та електрозв’язку.
71. Поняття і зміст землеустрою.
Землеустрій - це сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональної організації території адміністративно-територіальних утворень, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.
Стаття 182. Мета землеустрою
Мета землеустрою полягає в забезпеченні раціонального використання та охорони земель, створенні сприятливого екологічного середовища та поліпшенні природних ландшафтів.
Стаття 183. Завдання землеустрою
Основними завданнями землеустрою є:
а) реалізація політики держави щодо науково обґрунтованого перерозподілу земель, формування раціональної системи землеволодінь і землекористувань з усуненням недоліків у розташуванні земель, створення екологічно сталих ландшафтів і агросистем;
б) інформаційне забезпечення правового, економічного, екологічного і містобудівного механізму регулювання земельних відносин на національному, регіональному, локальному, господарському рівнях шляхом розробки пропозицій по встановленню особливого режиму і умов використання земель;
в) встановлення на місцевості меж адміністративно-територіальних утворень, територій з особливим
природоохоронним, рекреаційним і заповідним режимами, меж земельних ділянок власників і землекористувачів;
г) здійснення заходів щодо прогнозування, планування, організації раціонального використання та охорони земель на національному, регіональному, локальному і господарському рівнях;
ґ) організація територій сільськогосподарських підприємств із створенням просторових умов, що забезпечують еколого-економічну оптимізацію використання та охорони земель сільськогосподарського призначення, впровадження прогресивних форм організації управління землекористуванням, удосконалення співвідношення і розміщення земельних угідь, системи сівозмін, сінокосо- і пасовищезмін;
д) розробка системи заходів по збереженню і поліпшенню природних ландшафтів, відновленню і підвищенню родючості ґрунтів, рекультивації порушених земель і землюванню малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, висушення, зсувів, вторинного засолення і заболочення, ущільнення, забруднення промисловими відходами і хімічними речовинами та інших видів деградації, по консервації деградованих і малопродуктивних земель, попередженню інших негативних явищ;
е) організація територій несільськогосподарських підприємств, організацій і установ з метою створення умов ефективного землекористування та обмежень і обтяжень у використанні земель.
Стаття 184. Зміст землеустрою
Землеустрій передбачає:
а) встановлення (відновлення) на місцевості меж адміністративно-територіальних утворень, землеволодінь і землекористувань;
б) розробку загальнодержавної і регіональних програм використання та охорони земель;
в) складання схем землеустрою, розроблення техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель відповідних адміністративно-територіальних утворень;
г) обґрунтування встановлення меж територій з особливими природоохоронними, рекреаційними і заповідними режимами;
ґ) складання проектів впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань та створення нових;
д) складання проектів відведення земельних ділянок;
е) встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок;
є) підготовку документів, що посвідчують право власності або право користування землею;
ж) складання проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозмін, упорядкування угідь, а також розроблення заходів щодо охорони земель;
з) розроблення іншої землевпорядної документації, пов'язаної з використанням та охороною земель;
и) здійснення авторського нагляду за виконанням проектів з використання та охорони земель;
і) проведення топографо-геодезичних, картографічних, ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень і розвідувань земель.
72. Поняття і зміст землеустрою.Види землеустрою, система землевпорядних органів та їх функцій. Землевпорядний процес.
Відповідно до ст. 181 ЗК України та Закону України “Про землеустрій” від 22 травня 2003 р. землеустрій являє собою сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та регіональної організації території адміністративно-територіальних утворень, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил. Він виконує важливі функції організації раціонального використання земельних ресурсів, їх охорони та захисту ґрунтів незалежно від цільового призначення земель, водночас є однією з функцій державного управління у сфері землекористування і поширюється на землі всіх форм власності. Мета землеустрою визначається відповідними напрямами його проведення, а саме: забезпечення раціонального використання земель; охорона земель; створення сприятливого екологічного середовища; поліпшення природних ландшафтів. Суб'єктами землеустрою є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, юридичні та фізичні особи, які здійснюють землеустрій, землевласники та землекористувачі, а об'єктами — територія України, території адміністративно-територіальних утворень або їх частин, території землеволодінь та землекористувань чи окремі земельні ділянки. Землеустрій, як сукупність соціально-економічних заходів, виконуються найрізноманітніші завдання, пов'язані з забезпеченням раціонального використаня та охорони земель незалежно від їх цільового призначення (сільськогосподарського виробництва, промисловості, лісового та водного господарства, містобудування тощо). На рівні загальнодержавних землевпорядних заходів проводяться: реалізація державної політики у галузі земельних правовідносин; визначення основного цільового призначення земельних масивів, розробка великих регіональних комплексних програм охорони та раціонального використання земельних ресурсів; планування та прогнозування (розробка державних, обласних, районних і регіональних схем використання земель та схем землеустрою, заходів щодо охорони земель), розробка цільових програм меліорації та рекультивації земель, боротьба з водною та вітровою ерозією ґрунтів і т. ін. Галузеві та відомчі завдання землеустрою залежать від характеру виробництва, його особливостей, спеціалізації. Зокрема, до завдань землеустрою у галузі сільськогосподарського виробництва слід віднести: створення та вдосконалення усіх форм власності на землю та землекористування; організація господарств, які володіють землею на праві власності, користування (у тому числі на умовах оренди); раціональна організація територій господарств, що є виробниками сільськогосподарської продукції, з метою найефективнішого ведення сільськогосподарського виробництва в нових умовах ринкової економіки. Завданнями землеустрою у галузі промислового та інших видів несільськогосподарського виробництва є: пошук земель з метою їх використання у промисловості, будівництві і т. ін., які б мінімально зачіпали інтереси сільськогосподарського виробництва; відведення земель і утворення нових землекористувань; розробка заходів щодо охорони та раціонального використання земель з додержанням екологічних вимог. Важливе значення мають також прогнозні та передпроектні завдання землеустрою, до яких належать: розробка схем використання й охорони земельних ресурсів держави та її окремих регіонів, у тому числі протиерозійних та інших ґрунтозахисних заходів; розробка схем землеустрою областей і регіонів; розробка прогнозів, регіональних програм використання й охорони земель; обґрунтування розміщення, встановлення та зміни меж територій з особливими природоохоронними, рекреаційними і заповідними режимами. У процесі реалізації зазначених завдань важливим є проведення державної землевпорядної експертизи, яка визначає: питання правового забезпечення проектних рішень; відповідність передбачених заходів завданню на проектування, вимогам раціонального використання й охорони земель та нормативно-технічним документам; запропоновані проектною документацією рішення відносно знімання, збереження та використання родючого шару ґрунту при проведенні робіт, пов'язаних із порушенням земель, проведенням їх рекультивації.
Здійснення землеустрою регулюється ЗК України, Законом України «Про землеустрій» від 22 травня 2003 р.1, Законом України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» від 5 лютого 2004 р.2 та деякими іншими правовими актами. Згідно зі ст. 5 Закону України «Про землеустрій» об'єктами землеустрою є: територія України; території адміністративно-територіальних утворень або їх частин; території землеволодінь та землекористувань чи окремі земельні ділянки.
Землеустрій здійснюють за рахунок коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів, а також коштів громадян та юридичних осіб. Формою землеустрою є землевпорядний процес.
Землевпорядний процес — це загальний порядок виконання окремих землевпорядних дій. Він складається з таких взаємопов'язаних стадій, що послідовно виконуються: порушення клопотання про проведення землевпорядної дії; підготовчі роботи щодо складання проекту землеустрою; складання проекту землеустрою; розгляд проекту, проектної документації; затвердження проекту; перенесення проекту в натуру (на місцевість); оформлення та видача землевпорядних матеріалів і документів; здійснення авторського нагляду за виконанням проекту землеустрою.
Систему землевпорядних органів в Україні очолює Держземагентство. Держземагентство України здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, а також через міськрайонні, міжміські, міжрайонні територіальні органи.
Згідно ч.3 п.12,13 Держземагентство здійснює землеустрій відповідно до Закону України "Про землеустрій", у тому числі забезпечує проведення державної інвентаризації земель; забезпечує науково-експертне, аналітичне, інформаційне та методичне проведення землевпорядних, землеоціночних робіт, пов'язаних із земельними торгами, вживає організаційних заходів щодо проведення земельних торгів та забезпечує здійснення підготовки ліцитаторів.
Згідно ст. 33 ч.1 п.4 абз.9,10, ЗУ «Про місцеве самоврядування» до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад: організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою; здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою. Згідно ст.44 ч.1 п. 16 Закону районні, обласні ради делегують відповідним місцевим державним адміністраціям повноваження координації на відповідні території діяльності місцевих землевпорядних органів.
Також перелік повноважень органів державної влади і місцевого самоврядування у сфері землеустрою достатньо повно відображено у Законі “Про землеустрій”, отже перераховувати їх немає сенсу. Варто лише зазначити, що до органів державної влади, які мають певні повноваження у сфері землеустрою цей нормативний акт відносить: Верховну Раду України, Кабінет Міністрів України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів. До переліку цих органів можна додати обласні головні управління земельних ресурсів, Київське та Севастопольське міське головне управління земельних ресурсів, міські (міст обласного та районного значення) управління (відділи) земельних ресурсів, районні відділи земельних ресурсів.