24. Відповідно до статті 27 цього Кодексу товари, що переміщуються через митний кордон України, крім митного контролю можуть підлягати контролю за переміщенням культурних цінностей.

Митне оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, завершується тільки після здійснення встановлених законодавством України необхідних для цього товару видів контролю, зазначених у частині першій цієї статті.

Статтею 8 Закону від 21.09.99р. № 1068-ХІV "Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей" визначено, що спеціально уповноваженим державним органом виконавчої влади по контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України є Державна служба контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України при Міністерстві культури і мистецтв України.

Державна служба контролю виконує покладені на неї завдання у взаємодії з Головним архівним управлінням України, Національною комісією з питань повернення в Україну культурних цінностей, Державною митною службою України, правоохоронними органами.

Згідно статті 21 Закону України від 21.09.99р. № 1068-ХІV "Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей" культурні цінності, що ввозяться в Україну, підлягають реєстрації в порядку, встановленому Міністерством культури і мистецтв України, Головним архівним управлінням України разом з Державною митною службою України. Під час ввезення культурних цінностей на територію України митному органу подається свідоцтво на право їх вивезення, якщо це передбачено законодавством держави, звідки ввозяться культурні цінності. За відсутності такого свідоцтва ввезені цінності підлягають затриманню митними органами України до встановлення їх власника та одержання його доручення щодо подальшого переміщення або використання цих цінностей. Таке доручення має бути підтверджене дипломатичним представництвом або консульською установою країни, громадянином якої є власник культурних цінностей.

Відповідно до ст.14 Закону України від 21.09.99 року № 1068-ХІV "Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей" вивезенню з України не підлягають:

-культурні цінності, занесені до Державного реєстру національного культурного надбання;

-культурні цінності, включені до Національного архівного фонду;

-культурні цінності, включені до Музейного фонду України.

Спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства (центральний орган виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства) є Державний комітет архівів України.

Статтею 41 Закону України від 24 грудня 1993 року № 3814-XII "Про Нацiональний архiвний фонд i архiвнi установи" визначено, що вивезення з територiї України документiв Нацiонального архiвного фонду забороняється, крiм випадкiв тимчасового їх експонування, наукової експертизи або реставрацiї за кордоном.

Вивезення за межi територiї України копiй документiв Нацiонального архiвного фонду та витягiв з цих документiв, зроблених у встановленому законом порядку i засвiдчених власником документiв або уповноваженою ним особою, вiльно здiйснюється власником зазначених копiй та витягiв або уповноваженою ним особою. Вивезення копiй документiв, що мiстять вiдомостi, вiднесенi до державної та iншої передбаченої законом таємницi, а також витягiв з цих документiв забороняється.

Основними законодавчими та нормативно-правовима актами, що визначають порядок переміщення культурних цінностей та архівних документів через державний кордон України є:

1. Закон України від 21.09.99 № 1068-XIV "Про вивезення, ввезення та повернення культурних цiнностей";

2. Закон України від 24 грудня 1993 року № 3814-XII "Про Нацiональний архiвний фонд i архiвнi установи";

3. Постанова КМУ від 20.06.00 № 983 "Про затвердження Положення про Державну службу контролю за перемiщенням культурних цiнностей через державний кордон України";

4. Наказ Міністерства культури і мистецтв України від 22 квітня 2002 року № 258 "Про затвердження Інструкції про порядок оформлення права на вивезення, тимчасове вивезення культурних цінностей та контролю за їх переміщенням через державний кордон України" зареєстровано в Міністерстві юстиції України 9 липня 2002 р. за № 571/6859;

5. Спільний наказ Державного комітету України по охороні державних таємниць у пресі та інших засобах масової інформації та Державного митного комітету України від 22 серпня 1994 року № 99/252 "Про затвердження Інструкції про порядок переміщення через державний кордон України текстових, аудіо- та аудіовізуальних матеріалів" зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 вересня 1994 р. за № 226/436.

Відповідно до статті 112 цього Кодексу митний контроль за міжнародними перевезеннями товарів здійснюється митними органами у взаємодії з іншими відповідними контрольними службами за спільними технологічними схемами з визначенням часу та послідовності виконання кожною службою своїх безпосередніх обов'язків.

На даний час підрозділи спеціального центрального органу виконавчої влади по контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України розміщені в деяких пунктах пропуску на держаному кордоні України. Спільним наказом Держкомкордону, Держмитслужби, Міністерства охорони здоров'я, Мінтрансу, Мінагрополітики, Мінкульту, Мінекології від 03.04.2002 № 49/180/131/225/103/193/133 "Про визначення пунктів пропуску (пунктів контролю) через державний кордон, у яких, крім прикордонного і митного контролю, здійснюються інші види контролю" визначено види державного контролю, які здійснюються в пунктах пропуску через державний кордон України.

25 Митні обмеження щодо переміщення валюти та цінностей зовсім не означають втручання держави в основу основ — особисту власність громадянина. Та частина, за яку особа не бажає платити митні платежі або яка є державною історичною, національною цінністю (хоча і перебуває у власності особи), може бути передана митниці на відповідальне зберігання при перетині митного кордону. Для цього існує МД-1, яка заповнюється у 3-х примірниках на прикордонній митниці.

Порядок переміщення валюти України і цінностей. Враховуючи стан економіки та фінансову політику держави, Кабінет Міністрів разом з Національним банком України та Держмитслужбою приділяють постійну увагу питанням переміщення через митний кордон України національної валюти (гривні) та всіх іноземних валют. Можна зауважити, що майже щорічно від здобуття Україною економічної та політичної самостійності і незалежності відповідними нормативними актами вказаних державних структур вносяться корективи в розмір і порядок митного оформлення національної та іноземної валюти, що переміщують через митний кордон України фізичні і юридичні особи, які є резидентами України або не є такими.

На час написання навчального посібника ці питання регулювалися постановою Правління НБУ № 238 від 12 липня 2000 p.. «Про затвердження Інструкції про переміщення валюти України, іноземної валюти, банківських металів, платіжних документів та інших банківських документів і платіжних карток через митний кордон України».

Порядок переміщення іноземної валюти. Громадянам-резидентам дозволяється вивезення іноземної валюти на підставі документів:

• митної декларації, якщо валюта була ввезена із-за кордону, заявлена в МД, що є в наявності;

• довідки Нацбанку, якщо іноземна валюта була отримана в НБУ або у банках, які уповноважені на видачу дозволів на вивезення валюти за кордон.

Без підтвердження джерел походження валюти можна вивезти до 1000 дол. США на 1 особу незалежно від віку.

У разі перетинання кордону громадяни-резиденти і нерезиденти повинні задекларувати в МД наявність іноземної валюти незалежно від суми, чеки, вкладні книжки та інші цінні папери. Громадяни (резиденти і нерезиденти), які виїжджають за кордон з метою туризму та у приватних справах, можуть вивезти 2000 дол. США за дозволом банку та дорожні чеки на суму 5000 дол. США (дозвіл НБУ надається за Ф-1).

Громадяни (резиденти і нерезиденти), що виїжджають у службових справах строком до 30 днів, можуть вивозити еквівалент 30 дол. США на добу, але не більше 9000 дол. США. На транспортні витрати додатково 1000 дол. США.

Громадяни-резиденти, які виїжджають за кордон на постійне місце проживання, можуть вивезти 2000 дол. США на підставі дозволу НБУ (на 1 особу незалежно від віку).

Юридичним особам-резидентам (пароплавствам, авіакомпаніям, туристичним організаціям та ін.), що мають власні літаки, судна, дозволяється вивозити командиру (капітану) іноземної валюти до 5000 дол. США для оплати експлуатаційних послуг; тим, які мають власний чи орендований автотранспорт або займаються перевезеннями пасажирів — 1000 дол. США для оплати експлуатаційних послуг.

Передача іноземної валюти дозволяється тільки подружжю при наявності доручення, завіреного нотаріально, і тільки тієї суми, яка заявлена в митній декларації на ввезення.

На суму інвалюти більшу, ніж зазначено вище, необхідний дозвіл НБУ. Строк дії такого дозволу: для фізичних осіб — 1 рік, для юридичних — 1 місяць.

НБУ та Держмитслужба видає спеціальний дозвіл окремим банкам на вивезення (ввезення) інвалюти на суму до 250 000 дол. США.

Якщо громадянин ввозить інвалюти більше ніж 10 000 дол. США, то він зобов'язаний подати митниці документ щодо її походження із заявою на ім'я начальника митниці. На ввезення суми більше ніж 50 000 дол. США необхідний дозвіл НБУ.

26. Міжнародні поштові відправлення переміщуються через митний кордон України, в тому числі транзитом через територію України, після здійснення митного контролю і митного оформлення товарів, що знаходяться в цих поштових відправленнях.

Підприємства поштового зв'язку України зобов'язані за свій рахунок пред'являти митним органам для здійснення митного оформлення міжнародні поштові відправлення, що переміщуються через митний кордон України.

Митний контроль і митне оформлення товарів, що переміщуються в міжнародних поштових відправленнях через митний кордон України, здійснюються в місцях міжнародного поштового обміну, які визначаються та обладнуються центральним органом виконавчої влади в галузі зв'язку та інформатизації України за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Доставка міжнародних поштових відправлень до місць митного оформлення, їх розпакування і пред'явлення для огляду, перепакування та зберігання здійснюються підприємствами поштового зв'язку України за свій рахунок за участю і під контролем митних органів.

У коментованій статті законодавець врегульовує питання щодо переміщення міжнародних поштових відправлень через митний кордон України.

Відповідно до коментованої статті слід зазначити, що міжнародні поштові відправлення (далі - МПВ) це упаковані та оформлені відповідно до вимог Актів Всесвітнього поштового союзу (далі - ВПС) та Правил надання послуг поштового зв'язку листи (прості, рекомендовані), відправлення з оголошеною цінністю, поштові картки (прості, рекомендовані), бандеролі та спеціальні мішки з позначкою "М" (прості, рекомендовані), дрібні пакети, поштові посилки (звичайні, з оголошеною цінністю), відправлення прискореної пошти з позначкою EMS, які приймаються для пересилання за межі України, надходять до України або переміщуються територією України транзитом операторами поштового зв'язку.

Відповідно до Закону України «Про поштовий зв'язок» оператором поштового зв'язку визнається суб'єкт підприємницької діяльності, який в установленому законодавством порядку надає послуги поштового зв'язку.

Відповідно до ст. 26 вказаного Закону, яка регламентує порядок здійснення митного контролю та митного оформлення міжнародних поштових відправлень, міжнародні поштові відправлення під час переміщення через митний кордон України пред'являються операторами для митного контролю. Митні органи мають право вилучати в установленому законодавством України порядку предмети, заборонені законом до пересилання у міжнародних поштових відправленнях або відправлені з порушеннями митного законодавства України. Оператори не відповідають за ненадання чи неналежне надання послуг поштового зв'язку внаслідок прийняття митними органами рішень щодо поштових відправлень під час здійснення митного контролю.

27. Право інтелектуальної власності виникає, як правило, тільки після державної реєстрації результату творчої діяльності у відповідних державних органах. Для об' єктів права промислової власності, а також для засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту така реєстрація є необхідною, для об'єктів авторського права реєстрація є бажаною (вона засвідчує пріоритет створення результату літературно-художньої творчості) і необхідна для реєстрації в подальшому об'єкта інтелектуальної власності у ДМСУ.

2. Право інтелектуальної власності є строковим, тобто воно припиняється з перебігом певного терміну, після чого об'єкт інтелектуальної власності стає суспільним надбанням. За загальним правилом дія авторського права на твір відбувається протягом життя автора та 70 років після його смерті, право на винаходи, корисні моделі - 20 років, право на промислові зразки - 10 років, право на товарні знаки - 10 років після подання заявки на отримання патенту.

3. Об' єкти інтелектуальної власності - це не речі як предмети матеріального світу, а ті ідеї, символи, образи, думки, гіпотези тощо, які виражені в об'єктивній формі - втілені в матеріальних носіях. З погляду на це, об'єкти інтелектуальної власності можливо тиражувати, тобто багаторазово втілювати в матеріальні об'єкти.

4. Автору об'єкта інтелектуальної власності належить два види прав: майнові права та особисті немайнові права. Майнові права можуть передаватися іншим особам, немайнові права відчуженню не підлягають.

5. Діє принцип вичерпання права інтелектуальної власності, тобто автор не може заборонити використання та розповсюдження товару, який містить об'єкт інтелектуальної власності, якщо його правомірно було введено в обіг правовласником шляхом першого продажу (ст. 15 Закону України "Про авторське право та суміжні права", ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг".

6. З переходом права власності наріч до іншої особи, право інтелектуальної власності не переходить до нового власника. Передача прав на об' єкти інтелектуальної власності відбувається в спеціальному порядку.

7. Відчуження права власності відбувається в повному обсязі, тоді як право інтелектуальної власності передається за ліцензійними угодами як у повному обсязі (виключна ліцензія), так і частково з обмеженням по строку, способу використання, території, кількості примірників тощо. Крім того, договори на передачу прав інтелектуальної власності підлягають державній реєстрації так само, як і право інтелектуальної власності.

8. Охорона права інтелектуальної власності в більшості випадків обмежується територією певної держави, де відбулася державна реєстрація (за виключенням загальновідомих товарних знаків).

9. Результати творчої діяльності, що визнаються об' єктами права інтелектуальної власності, є різними за рівнем творчості, цілями створення, характером діяльності і, як наслідок, за правовим режимом виникнення, використання та охорони.

Таким чином, будь-який товар можна розглядати з двох сторін:

o як річ, предмет матеріального світу;

o як результат творчої діяльності, що міститься у цьому предметі, причому в одному товарі можуть міститися кілька об' єктів інтелектуальної власності.

Таким чином, митний контроль за переміщенням товарів, що містять об' єкти інтелектуальної власності можна поділити на два види:

o безпосередній митний контроль, що здійснюється з детальною перевіркою наявності порушень прав інтелектуальної власності на матеріальному носії за умови попереднього надання Інформації правовласником у порядку, передбаченому розділом X МКУ.

o формалізований митний контроль, який здійснюється відповідно до розділів II, III МКУ із дотриманням умов переміщення певних матеріальних носіїв. Ці заходи також спрямовані на захист прав інтелектуальної власності на митному кордоні, але митні органи перевіряють лише формальні ознаки, передбачені законодавством, без перевірки наявності чи відсутності об' єктів прав інтелектуальної власності на цих матеріальних носіях.

Водночас у авторів творів завжди залишається право отримати допомогу митних органів щодо захисту прав інтелектуальної власності шляхом здійснення безпосереднього митного контролю.

28. У заході взяв участь Жерар Туре – радник Відділу з питань технічного співробітництва СОТ, який зазначив, що ще в 1997 році Секретаріат СОТ прийняв рішення створити мережу обладнаних комп’ютерами інформаційних центрів у найменш розвинених країнах, незважаючи на те, чи є вони членами СОТ.

24 вересня 2002 року в Міністерстві економіки та з питань європейської інтеграції України проведено перше засідання Спільного комітету Україна – ЄАВТ (Європейська асоціація вільної торгівлі), де обговорені питання розвитку торговельно-економічного співробітництва між країнами-учасницями ЄАВТ та Україною, зокрема у сфері інтелектуальної власності (торговельні аспекти прав інтелектуальної власності). Департамент представляв перший заступник голови Володимир Жаров.

Також відбулося Дванадцяте засідання Української частини Комітету з питань співробітництва між Україною та ЄС. Одним з питань порядку денного, на якому була зосереджена увага, посилення ефективності захисту та боротьби з порушеннями прав інтелектуальної власності.

16 жовтня 2002 року при Комітеті Верховної Ради України з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій відбулося спільне засідання з комітетами з питань промислової політики і підприємництва та з питань аграрної політики та земельних відносин, на якому розглядалися проблеми "Про перспективи вступу України до СОТ". В обговоренні взяв участь перший заступник голови Департаменту Володимир Жаров.

29. Митний режим відповідно до ч. 16 ст. 1 МК України — сукупність норм, установлених законами України з питань митної справи, що залежно від заявленої мети переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України визначають порядок такого переміщення та обсяг митних процедур, які при цьому здійснюються.

Імпорт – митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження строку їх перебування на цій території та можуть використовуватися без будь-яких митних обмежень.

Згідно цієї статті під митним режимом “імпорт” розуміється митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження строку їх перебування на цій території та можуть використовуватись без будь-яких митних обмежень.

Ввезення товарів для вільного обігу без обмеження строку відрізняє митний режим “імпорт” від інших митних режимів (тимчасове ввезення/вивезення, транзит, переробка на митній території України, митний склад тощо), відповідно до яких товари ввозяться на митну територію на певний строк та в подальшому повинні бути вивезенні з території України, або заявлені в інший митний режим.

Для регулювання питань розміщення товарів у режимі “імпорт” використовуються норми митного законодавства, які встановлюють загальний порядок митного контролю та митного оформлення, сплати податків і зборів.

Реекспорт - митний режим, відповідно до якого товари, що походять з інших країн, не пізніше ніж у встановлений законодавством строк з моменту їх ввезення на митну територію України вивозяться з цієї території в режимі експорту.

Передусім, коментована стаття МК надає поняття митного режиму реекспорту, з якого зрозуміло, що в цьому режимі переміщуються товари, що:

- мають походження з інших країн. Дана вимога означає, що товари мають бути виготовлені, або перероблені (повністю, частково) в інших країнах і раніше не використовувалися на території України з метою одержання прибутку;

- підлягають вивезенню з митної території України у певний строк. Такий строк складає один рік з дня їх ввезення на митну територію України.

Тимчасове ввезення (вивезення) - митний режим, відповідно до якого товари можуть ввозитися на митну територію України чи вивозитися за межі митної території України з обов'язковим наступним поверненням цих товарів без будь-яких змін, крім природного зношення чи втрат за нормальних умов транспортування.

Коментована стаття надає поняття митного режиму тимчасового ввезення (вивезення).

Згідно з цим поняттям, обов'язковими підставами переміщення товарів, продукції та транспортних засобів у митному режимі тимчасового ввезення (вивезення) є:

- тимчасове користування товарами, продукцією та транспортними засобами іноземного походження на митній території України або товарами, продукцією та транспортними засобами українського походження поза митною територією України;

- наступне їх повернення (ввезення або вивезення);

- не змінення стану товарів, продукції та транспортних засобів;

- правильні умови транспортування.

Відповідно до умов, яких повинна дотримуватися держава, віднесені:

- звільнення від сплати податків під час переміщення в зазначеному митному режимі;

- обмеження застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

- встановлення обмежень на ввіз і вивіз певних товарів та інших обмежень. Гарантією дотримання встановленого порядку є надання митним органом дозволу

на розміщення товарів у митному режимі тимчасового ввезення (вивезення) тільки при наданні зобов'язання про зворотне вивезення (ввезення) особою, що переміщує ці товари. А у деяких випадках за умови внесення грошової застави на рахунок митного органу.

Товар, розміщений у режимі тимчасового ввезення (вивезення), повинен бути використаний таким чином, щоб від природного зношення чи втрати він не змінив свій початковий стан, який він мав при ввезенні (вивезенні). Така вимога обмежує можливості користування тимчасово завезених (вивезених) товарів. Проведення будь-яких операцій, пов'язаних з їх переробкою чи обробкою, не допускається.

Під природним зношенням розуміють фізичне старіння, зношення основних засобів - об'єктів тимчасового ввезення (вивезення) в процесі їх використання за призначенням.

Фізичне зношення характеризується зношенням матеріалів, з яких створені основні засоби - об'єкти тимчасового ввезення (вивезення), втратою їх первісних якостей, поступовим зруйнуванням конструкцій.

Відповідно, під природною втратою розуміють повну фізичну втрату первісних якостей основних засобів - об'єктів тимчасового ввезення (вивезення) в процесі їх використання за призначенням.

Дозволяється зворотне вивезення (увезення) тимчасово ввезених (вивезених) товарів однією чи кількома партіями.

При зворотному вивезенні за межі митної території України або зворотному ввезенні на цю територію товари можуть бути пропущені через митний кордон України будь-яким митним органом. При цьому митний орган зобов'язаний повідомити про це митницю оформлення.

30. Переробка на митній території України - митний режим, відповідно до якого ввезені на митну територію України товари, що походять з інших країн, піддаються у встановленому законодавством порядку переробці без застосування до них заходів нетарифного регулювання, за умови вивезення за межі митної території України продуктів переробки відповідно до митного режиму експорту.

З метою реалізації положень статей 229-242 МК розроблено Порядок застосування митних режимів переробки на митній території України та переробки за межами митної території України (далі - Порядок), затверджений наказом Державної митної служби України від 13.09.2003 р. №609 (зі змінами та доповненнями).

Дія Порядку поширюється на товари, що ввозяться на митну територію України з метою переробки, і товари, що вивозяться для переробки за межами митної території України.

Коментована стаття розкриває поняття режиму переробки на митній території України. Сутність даного поняття полягає у слідуючому. Це режим, за якого іноземні товари використовуються у встановленому порядку для переробки на митній території країни без ужиття заходів економічної політики і з поверненням сум ввізного мита і податків за умови вивезення відповідно до митного режиму експорту продуктів переробки за межі митної території України.

Вживане у коментованій статті поняття, згідно з вказаним Порядком, слід розуміти таким чином.

Продукти переробки - товари, що утворились унаслідок виконання операцій з переробки товарів, попередньо розміщених у режим переробки на митній території України (за межами митної території України), і визначені як кінцеві товари за зовнішньоекономічним договором.

При ввезенні товарів на переробку на митній території потрібне забезпечення сплати митних платежів у вигляді внесення належних коштів на депозит митного органу, що потім повертаються після закінчення процедури переробки і повернення продуктів переробки. Мита можуть бути повернуті за умови вивезення не пізніше двох років з дня переміщення товару через митний кордон. По закінченні цього терміну вони перераховуються до Державного бюджету.

Переробка товарів на митній території можлива лише за наявності ліцензії. Умовами видачі ліцензії є: можливість ідентифікації в продуктах переробки ввезених товарів і сприяння переробки ввезення продуктів переробки чи використання вітчизняних виробничих потужностей. Ліцензія може бути анульована або відкликана митним органами України у разі порушення власником вимог законодавства стосовно цього режиму. Строк переробки товарів у вказаному режимі встановлюється митними органами, а їх тривалість повинна базуватися на економічно виправданому строку їх переробки та розпорядженні продуктами переробки.

Спеціальна митна зона - це митний режим, відповідно до якого до товарів, які ввозяться на території відповідних типів спеціальних (вільних) економічних зон із-за меж митної території України, а також до товарів, які вивозяться з територій зазначених зон за межі митної території України, не застосовуються заходи тарифного і нетарифного регулювання, якщо інше не передбачено законом.

Коментована стаття розкриває поняття спеціальної митної зони (далі - СМЗ), як виду митного режиму, введеного законодавцем з метою переміщення товарів через митний кордон України та визначеного ст. 185 МК.

У розкритті поняття СМЗ використовуються такі терміни: митний режим, межи митної території України, територія СМЗ, тарифне та нетарифне регулювання.

Відповідно до ст. 1 МК, в якій надано визначення основних термінів та понять, п.16 встановлено, що під митним режимом розуміється сукупність норм, установлених законами України з питань митної справи, що залежно від заявленої мети переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України визначають порядок такого переміщення та обсяг митних процедур, які при цьому здійснюються.

Відповідно до статей 5 та 6 МК межі території СМЗ становлять митний кордон України, тому її територія знаходиться поза межами митної території України і являє собою частину території держави, на якій встановлюються й діють спеціальний правовий режим економічної діяльності та порядок застосування й дії законодавства України.

Поняття спеціальної економічної зони міститься у ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність". Відповідно до цієї статті, спеціальна економічна зона -це територія, в межах якої відповідним законом України встановлюється і діє спеціальний правовий режим господарської діяльності та спеціальний порядок застосування і дії законодавства України.

Реімпорт - митний режим, відповідно до якого товари, що походять з України та вивезені за межі митної території України згідно з митним режимом експорту, не пізніше ніж у встановлений законодавством строк ввозяться на митну територію України для вільного обігу на цій території.

Коментована стаття надає поняття режиму реімпорту і визначає сутність цього режиму та умови поміщення товарів у цей режим. Зокрема такими умовами є:

- обов'язкове походження товарів з України;

- вивезення цих товарів згідно з митним режимом експорту;

- увезення на митну територію України не пізніше, ніж у встановлений законодавством строк. Цей строк складає 1 рік (ст. 191 МК);

- увезення товарів саме з метою їх вільного обігу.

Згідно з наказом Держмитслужби України від 07.10.2003 р. №662, реімпорт дозволяється також у тих випадках, коли на митну територію України ввозиться тільки частина раніше експортованої партії товарів.

Товари можуть переміщуватися через митний кордон України в митному режимі реімпорту також іншою особою, ніж та, яка їх експортувала.

Строк, у який дозволяється переміщення товарів через митний кордон України в митному режимі реімпорту, обчислюється з дати їх фактичного вивезення за межі митної території України.

Товари, що реімпортуються, підлягають санітарно-епідеміологічному, ветеринарному, фітосанітарному, радіологічному, екологічному контролю, контролю за переміщенням культурних цінностей тощо.

Особливістю застосування цього режиму є те, що до товарів, що реімпортуються, не застосовуються заходи нетарифного регулювання, якщо інше не передбачено чинним законодавством України.

Відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування є операції платників податку, в тому числі і з увезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту.

Експорт - митний режим, відповідно до якого товари вивозяться за межі митної території України для вільного обігу без зобов'язання про їх повернення на цю територію та без встановлення умов їх використання за межами митної території України.

Коментована стаття надає поняття митного режиму експорту.

Під експортом розуміється вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України, тобто сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Особливістю застосування режиму експорту є те, що товари вивозяться за межі митної території України:

1) для вільного обігу без зобов'язання про їх повернення;

2) без установлення умов їх використання за межами митної території України.

Знищення або руйнування - митний режим, відповідно до якого товари, ввезені на митну територію України, знищуються під митним контролем чи приводяться у стан, який виключає їх використання, без справляння податків, установлених на імпорт, а також без застосування заходів нетарифного регулювання до товарів, що знищуються або руйнуються.

Знищення або руйнування товарів допускається з письмового дозволу митного органу, який надається за умови наявності дозволів інших органів державної влади, що здійснюють відповідно до їхньої компетенції контроль під час переміщення товарів через митний кордон України. Такий дозвіл митним органом не видається, якщо знищення товарів може завдати істотної шкоди навколишньому природному середовищу, а також в інших випадках, що визначаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи спільно з іншими органами державної влади, що здійснюють контроль під час переміщення товарів через митний кордон України.

31. Експорт - митний режим, відповідно до якого товари вивозяться за межі митної території України для вільного обігу без зобов'язання про їх повернення на цю територію та без встановлення умов їх використання за межами митної території України.

Коментована стаття надає поняття митного режиму експорту.

Під експортом розуміється вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України, тобто сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Особливістю застосування режиму експорту є те, що товари вивозяться за межі митної території України:

1) для вільного обігу без зобов'язання про їх повернення;

2) без установлення умов їх використання за межами митної території України.

Реімпорт - митний режим, відповідно до якого товари, що походять з України та вивезені за межі митної території України згідно з митним режимом експорту, не пізніше ніж у встановлений законодавством строк ввозяться на митну територію України для вільного обігу на цій території.

Коментована стаття надає поняття режиму реімпорту і визначає сутність цього режиму та умови поміщення товарів у цей режим. Зокрема такими умовами є:

- обов'язкове походження товарів з України;

- вивезення цих товарів згідно з митним режимом експорту;

- увезення на митну територію України не пізніше, ніж у встановлений законодавством строк. Цей строк складає 1 рік (ст. 191 МК);

- увезення товарів саме з метою їх вільного обігу.

Згідно з наказом Держмитслужби України від 07.10.2003 р. №662, реімпорт дозволяється також у тих випадках, коли на митну територію України ввозиться тільки частина раніше експортованої партії товарів.

Товари можуть переміщуватися через митний кордон України в митному режимі реімпорту також іншою особою, ніж та, яка їх експортувала.

Строк, у який дозволяється переміщення товарів через митний кордон України в митному режимі реімпорту, обчислюється з дати їх фактичного вивезення за межі митної території України.

Товари, що реімпортуються, підлягають санітарно-епідеміологічному, ветеринарному, фітосанітарному, радіологічному, екологічному контролю, контролю за переміщенням культурних цінностей тощо.

Особливістю застосування цього режиму є те, що до товарів, що реімпортуються, не застосовуються заходи нетарифного регулювання, якщо інше не передбачено чинним законодавством України.

Відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування є операції платників податку, в тому числі і з увезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту.

З метою оподаткування до імпорту та реімпорту також прирівнюється:

- увезення з-за меж митного кордону України на митну територію України товарів (супутніх послуг) за договорами лізингу (оренди) (у тому числі у разі повернення об'єкта лізингу лізингодавцю-резиденту або іншій особі за дорученням такого лізингодавця), застави, та іншими договорами, які не передбачають передання права власності на такі товари (майно) або передбачають їх обмін на корпоративні права чи цінні папери, у тому числі якщо таке увезення пов'язане із поверненням товарів у зв'язку з припиненням дії зазначених договорів;

- поставка товарів з території безмитних магазинів на митну територію України для їх вільного обігу (крім території інших безмитних магазинів);

- поставка продуктів переробки (готової продукції) з митного режиму переробки на митній території України на митну територію України для їх вільного обігу

Переробка на митній території України - митний режим, відповідно до якого ввезені на митну територію України товари, що походять з інших країн, піддаються у встановленому законодавством порядку переробці без застосування до них заходів нетарифного регулювання, за умови вивезення за межі митної території України продуктів переробки відповідно до митного режиму експорту.

З метою реалізації положень статей 229-242 МК розроблено Порядок застосування митних режимів переробки на митній території України та переробки за межами митної території України (далі - Порядок), затверджений наказом Державної митної служби України від 13.09.2003 р. №609 (зі змінами та доповненнями).

Дія Порядку поширюється на товари, що ввозяться на митну територію України з метою переробки, і товари, що вивозяться для переробки за межами митної території України.

Коментована стаття розкриває поняття режиму переробки на митній території України. Сутність даного поняття полягає у слідуючому. Це режим, за якого іноземні товари використовуються у встановленому порядку для переробки на митній території країни без ужиття заходів економічної політики і з поверненням сум ввізного мита і податків за умови вивезення відповідно до митного режиму експорту продуктів переробки за межі митної території України.

Вживане у коментованій статті поняття, згідно з вказаним Порядком, слід розуміти таким чином.

Продукти переробки - товари, що утворились унаслідок виконання операцій з переробки товарів, попередньо розміщених у режим переробки на митній території України (за межами митної території України), і визначені як кінцеві товари за зовнішньоекономічним договором.

При ввезенні товарів на переробку на митній території потрібне забезпечення сплати митних платежів у вигляді внесення належних коштів на депозит митного органу, що потім повертаються після закінчення процедури переробки і повернення продуктів переробки. Мита можуть бути повернуті за умови вивезення не пізніше двох років з дня переміщення товару через митний кордон. По закінченні цього терміну вони перераховуються до Державного бюджету.

Переробка товарів на митній території можлива лише за наявності ліцензії. Умовами видачі ліцензії є: можливість ідентифікації в продуктах переробки ввезених товарів і сприяння переробки ввезення продуктів переробки чи використання вітчизняних виробничих потужностей. Ліцензія може бути анульована або відкликана митним органами України у разі порушення власником вимог законодавства стосовно цього режиму. Строк переробки товарів у вказаному режимі встановлюється митними органами, а їх тривалість повинна базуватися на економічно виправданому строку їх переробки та розпорядженні продуктами переробки.

Спеціальна митна зона - це митний режим, відповідно до якого до товарів, які ввозяться на території відповідних типів спеціальних (вільних) економічних зон із-за меж митної території України, а також до товарів, які вивозяться з територій зазначених зон за межі митної території України, не застосовуються заходи тарифного і нетарифного регулювання, якщо інше не передбачено законом.

Коментована стаття розкриває поняття спеціальної митної зони (далі - СМЗ), як виду митного режиму, введеного законодавцем з метою переміщення товарів через митний кордон України та визначеного ст. 185 МК.

У розкритті поняття СМЗ використовуються такі терміни: митний режим, межи митної території України, територія СМЗ, тарифне та нетарифне регулювання.

Відповідно до ст. 1 МК, в якій надано визначення основних термінів та понять, п.16 встановлено, що під митним режимом розуміється сукупність норм, установлених законами України з питань митної справи, що залежно від заявленої мети переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України визначають порядок такого переміщення та обсяг митних процедур, які при цьому здійснюються.

Знищення або руйнування - митний режим, відповідно до якого товари, ввезені на митну територію України, знищуються під митним контролем чи приводяться у стан, який виключає їх використання, без справляння податків, установлених на імпорт, а також без застосування заходів нетарифного регулювання до товарів, що знищуються або руйнуються.

Знищення або руйнування товарів допускається з письмового дозволу митного органу, який надається за умови наявності дозволів інших органів державної влади, що здійснюють відповідно до їхньої компетенції контроль під час переміщення товарів через митний кордон України. Такий дозвіл митним органом не видається, якщо знищення товарів може завдати істотної шкоди навколишньому природному середовищу, а також в інших випадках, що визначаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи спільно з іншими органами державної влади, що здійснюють контроль під час переміщення товарів через митний кордон України.

32.Переміщення товарів і транспортних засобів через російську митний кордон здійснюється відповідно до заявлених митних режимів. Поняття "митний режим" служить для позначення спеціальної системи заходів та сукупності методів (прийомів), що забезпечують комплексне застосування інструментів митного регулювання, за допомогою якого здійснюється державний вплив на розвиток зовнішньоекономічних відносин.

У вузькоспеціальному значенні, що використовується в російському митному законодавстві, це поняття позначає "сукупність положень, що визначають статус товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон держави, для митних цілей" (ст. 18 ТК).

Митний режим стає однією з основних категорій російського митного законодавства. З її допомогою визначається: а) конкретний порядок переміщення товару через митний кордон в залежності від його призначення (цілі переміщення); б) умови його перебування і допустиме використання на (поза) митній території; в) права і обов'язки бенефіціара митного режиму; (Під бенефіціаром митного режиму тут і далі слід розуміти особу, яка відповідно до митного законодавства у своєму розпорядженні необхідні правомочностям (користування, розпорядження) щодо розміщеного під митний режим товару і має право використовувати в повному обсязі всі вигоди, пільги, переваги, надані регламентацією даного режиму. ) _ г) у деяких випадках також вимоги до даного товару, правовому статусу особи, що переміщує його через митний кордон.

33

34. Товари і транспортні засоби з моменту пред'явлення митному органу і до їх випуску відповідно до обраного митного режиму можуть перебувати на тимчасовому зберіганні під митним контролем. Такі товари і транспортні засоби до завершення митного оформлення з дозволу відповідного митного органу розміщуються на складах тимчасового зберігання. Товари та транспортні засоби гуманітарної допомоги до завершення їх митного оформлення з дозволу відповідного митного органу розміщуються на складах організацій - отримувачів гуманітарної допомоги. Митний режим щодо зазначених товарів і транспортних засобів обирається під час передачі цих товарів і транспортних засобів на тимчасове зберігання і не може змінюватися їх власником або уповноваженою ним особою без погодження з відповідним митним органом до закінчення строку тимчасового зберігання.

З метою створення сприятливих умов та скорочення часу проведення митного контролю та митного оформлення митним органом може прийматися рішення про організацію складів тимчасового зберігання, що належать транспортно-експедиційним організаціям, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України, чи іншим підприємствам, зі створенням зони митного контролю в межах таких складів.

Як склади тимчасового зберігання можуть використовуватися відповідним чином облаштовані складські приміщення, резервуари, криті чи відкриті майданчики, призначені для зберігання товарів і трансптранспортних засобів. Дозвіл на їх використання як складів тимчасового зберігання надається митними органами, в зоні діяльності яких розташовані такі приміщення, резервуари, майданчики, у порядку, встановленому спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Допускається розміщення товарів і транспортних засобів, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем, на складах митних органів.

У коментованій статті законодавець регламентує порядок тимчасового зберігання під митним контролем товарів та транспортних засобів з моменту пред'явлення митному органу і до їх випуску відповідно до обраного митного режиму на складах тимчасового зберігання.

Відповідно до ч.І коментованої статті під складом тимчасового зберігання (далі - СТЗ) - розуміються спеціально визначені й обладнані складські приміщення, резервуари, криті чи відкриті майданчики, що призначені для зберігання товарів і транспортних засобів і розміщуються в межах огородженої території. Що стосується часу перебування товарів та транспортних засобів на складі тимчасового зберігання, то законодавець встановлює, що вони перебувають з моменту пред'явлення митному органу і до їх випуску відповідно до обраного митного режиму. Момент пред'явлення митному органу - це час, коли посадова особа митного органу перевірила правильність заповнення митної декларації, наявність доданих необхідних документів і зафіксувала дату та час прийняття митної декларації шляхом проставляння відміток на бланку митної декларації та відповідним записом у документах митного органу. З моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення. Моментом випуску товарів та транспортних засобів відповідно до обраного митного режиму вважається момент закінчення здійснення митного контролю та митного оформлення зазначених предметів.

Склади тимчасового зберігання можуть бути закритого та відкритого типу.

Склади тимчасового зберігання закритого типу призначаються виключно для зберігання власником складу товарів, що належать йому.

Склади тимчасового зберігання відкритого типу призначаються для використання будь-якими особами.

Обов'язковою умовою для отримання дозволу на використання приміщення, резервуару, майданчика як складу тимчасового зберігання відкритого типу є наявність у підприємства ліцензії на право здійснення митної брокерської діяльності або діяльності митного перевізника.

35. Митне оформлення товарів, що ввозяться в Україну, здійснюється у митниці за місцем державної реєстрації або проживання, за місце знаходженням юридичної або фізичної особи, на адресу якої ввозяться товари альтернативою митному оформленню товарів у митниці призначення є здійснення повного митного оформлення товарів безпосередньо у прикордонній митниці зі сплатою належних платежів та дотриманням положень чинного законодавства у частині сертифікації продукції, а також застосування заходів нетарифного регулювання, ветеринарного, фітосанітарного, екологічного контролю тощо.

Для здійснення контролю за доставкою окремих видів товарів, перелік яких установлюється й змінюється ДМСУ залежно від виду транспорту, використовується попередня вантажна митна декларація (ПД). ПД оформлюється в порядку, установленому ДМСУ.

Для здійснення контролю за доставкою товарів, що ввозяться на митну територію України, переміщуються цією територією з будь-якою метою, крім транзиту, і на які не складається ПД, використовуються інші документи контролю за доставкою, визначені ДМСУ, та їх електронні копії. Загальна схема переміщення товарів при їх ввозі на митну територію України наведена на рис. 3.8.

У разі ввезення товарів на митну територію України як документ контролю за доставкою використовується:

o попереднє повідомлення (ПП) та його електронна копія;

o внутрішній транзитний документ (ВТД) та його електронна копія. Заповнене згідно з установленим порядком ПП та його електронна копія до моменту ввезення товарів подаються митниці за місцем державної реєстрації або проживання, за місцезнаходженням юридичної або фізичної особи, на адресу якої ввозяться товари, тобто митниці призначення. В окремих випадках, враховуючи специфіку господарської діяльності особи, на адресу якої ввозяться товари, можливе оформлення ПП та наступне оформлення ВМД відповідно до заявленого митного режиму в зоні діяльності митниці іншої, ніж митниця за місцем державної реєстрації або проживання, за місцезнаходженням цієї особи. У таких випадках ПП оформляється за листами про погодження. При цьому ПП та ВМД повинні бути оформлені однією митницею.

Митниця призначення, якою було оформлене ПП, у строк, що не перевищує чотирьох годин з моменту його оформлення, передає інформацію за оформленим ПП до ЄАІС ДМСУ засобами електронного зв'язку. З метою прискорення митного оформлення товарів та запобігання затримці транспортних засобів у пунктах пропуску через державний кордон особа, на адресу якої ввозяться в Україну товари, оформлені з використанням ПП, інформує відправника або перевізника цих товарів про дату та номер оформленого ПП, які проставляються у правому нижньому куті товаросупровідних документів на переміщувані товари.

Відповідальність за збереження та недоторканість вантажу перед митницею призначення несуть:

o при перевезеннях автомобільним транспортом - перевізник;

o при перевезеннях залізничним транспортом - начальник залізничної станції;

o при переміщенні морським, річковим та повітряним транспортом - начальник порту.

Товари перебувають під митним контролем митниці призначення до моменту завершення повного їх митного оформлення згідно із заявленим митним режимом. При частинному надходженні товарів, що ввозяться в Україну, в митницю призначення, зокрема при подрібненні партії товарів, що перевозяться залізничним транспортом, ведеться облік фактичної доставки товарів, що входять до складу заявленої та пропущеної за одним ПП партії. Для цього використовуються можливості програмних засобів ЄАІС ДМСУ.

36. Якщо митне оформлення товарів і транспортних засобів у повному обсязі відповідно до їх митному режиму здійснюється не в місці перетинання митного кордону, митному органу в пункті пропуску на митному кордоні України подаються транспортні, комерційні та інші супровідні документи, які містять відомості про товари і транспортні засоби, достатніх для ухвалення рішення про можливості їхнього пропуску через митний кордон України.

У випадку ввозу товарів на митну територію України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант заздалегідь повідомляє відповідний митний орган про намір ввезти ці товари.

У випадку вивозу товарів за межі митної території України декларант попередньо повідомляє відповідний митний орган про намір вивезти ці товари. Митний орган визначає час і місце доставки зазначених товарів для здійснення митного контролю та митного оформлення.

Порядок повідомлення митного органа про намір увезти товари на митну територію України або вивезти товари із цієї території встановлюється спеціально вповноваженим центральним органом виконавчої влади в області митної справи.

Положення цієї статті не застосовуються до морського, річкових і повітряних судам, які перетинають митну територію України без зупинки в порту або аеропорту, розташованому на митній території України.

Після подання зазначеного в статті 93 Кодексу повідомлення декларант зобов'язаний доставити товари та документи на них без будь-якої зміни їхнього стану в певне митним органом місце та забезпечити перебування їх у цьому місці до прибуття посадових осіб митного органа.

Для здійснення контролю за доставкою вантажів, що вивозяться з митної території України з метою експорту, реекспорту, тимчасового вивезення або переробки за межами митної території України, використовуються вантажна митна декларація (далі - ВМД) типу "експорт" та її електронна копія.

Особа, що приймає задекларовані товари до перевезення та бере зобов'язання щодо доставки цих товарів у митницю призначення, ознайомлюється зі змістом статей 331, 332, 336, 337, 338 Митного кодексу України та підписує усі примірники основних аркушів ВМД. Зобов'язання і підпис засвідчуються відбитком особистої номерної печатки інспектора митниці відправлення.

Відповідальність за збереження та недоторканість вантажу перед митницею призначення несуть:

- при перевезеннях автомобільним транспортом - перевізник;

- при перевезеннях залізничним транспортом - начальник прикордонної залізничної станції;

- при переміщенні морським, річковим та повітряним транспортом -начальник порту;

- у разі розміщення товарів на складах (в терміналах) - керівник цього складу (термінала).

Митниця відправлення протягом чотирьох годин після завершення митного оформлення експорту товарів повинна передати інформацію за цією ВМД до Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України засобами електронного зв'язку. Четвертий основний аркуш ВМД ("примірник для митниці") разом з іншими товаросупровідними документами, видається на руки уповноваженій особі перевізника чи відправника товарів для доставки у прикордонний пункт пропуску митниці призначення.

По надходженні експортного вантажу у прикордонний пункт пропуску митниці призначення у визначений митницею відправлення строк доставки (або раніше), інспектор цієї митниці перевіряє відповідність вантажу відомостям про нього, зазначеним в електронній копії експортної ВМД, проставляє у товаросупровідних документах та на четвертому основному аркуші ВМД штамп "Під митним контролем". Одразу ж після надходження експортний вантаж береться під контроль митниці до моменту фактичного вивезення за межі митної території України. Будь-які операції з товарами можуть бути здійснені тільки з дозволу та під контролем митниці призначення. Пропуск товарів через митний кордон України здійснюється у кількості, що не перевищує кількості товарів, зазначеної у ВМД після звіряння відомостей, зазначених в електронній копії відповідної ВМД, з відомостями у товаросупровідних документах та після перевірки (за рішенням митниці) фактичної наявності, кількості, номенклатури і стану товарів. В товаросупровідних документах та ВМД проставляється Особиста номерна печатка.

Одразу ж після здійснення пропуску вантажу за межі митної території України інспектор митниці для зняття цього експортного відправлення з контролю передає в оперативному режимі до ЄАІС Держмитслужби України інформацію про пропуск вантажу. У разі частинного надходження товарів, що входять до складу задекларованої в одній ВМД партії, митниця призначення здійснює пропуск за межі митної території України та облік кожної частини подрібненої партії товарів до вивезення всієї партії у повному обсязі, за винятком тієї частини партії, яка потрапила під дію надзвичайних або невідворотних обставин і подій.