- •Предмет історії економіки та екон думки.
- •Методи наукових економічних досліджень.
- •3. Періодизація історії економіки та економ думки.
- •Характеристика господарського розвитку за первісної доби.
- •Особливості східного рабства.
- •8. Античний Рим: економічні причини розквіту й занепаду
- •10. Загальна характеристика господарства Європи в V- XV ст.
- •11. Особливості розвитку сільського господарства. Агрокультура і сільськогосподарська техніка 5-15ст.
- •12. Розвиток ремесел і міст у Середньовіччі
- •15. Основні аспекти розвитку господарства країн Західної Європи (16-17ст)
- •16. Особливості економічного розвитку країн Центральної, Південно-Східної, і Східної Європи(16-17ст)
- •17. Меркантилізм та його історичне значення
- •18. Суть промислового перевороту
- •19. Характеристика промислового перевороту у провідних країнах світу. Особливості промислового розвитку
- •20. Особливості промислового розвитку (17-19ст)
- •21. Класична школа політичної економії
- •22. Еволюція класичної політичної економії в першій половині 19ст.
- •23. Формування соціалістичних ідей
- •24. Основний зміст процесу індустріалізації
- •25. Аграрний розвиток провідних країн світу в період індустріалізації(19-20ст)
- •26. Формування світового ринку та перетворення сша у провідну індустріальну державу світу
- •27. Передумови виникнення та методологічні принципи маржиналізму й неокласичної теорії.
- •28.Формування і розвиток історичної школи.
- •29. Виникнення інституціоналізму і його розвиток на початку 20ст.
- •30. Промисловий переворот.
- •32. Суть індустріалізації в Україні.
- •33. Столипінська аграрна реформа, її прогресивне значення зрушення в сільському господарстві
- •34. Зародження і розвиток української кооперації.
- •35. Розвиток фінансово- кредитних відносин в Україні
- •36. Економічна думка в Україні (др. Пол. Хіх – поч. Хх ст.)
- •37. Подолання економічних наслідків першої світової війни.
- •38. Світова економічна криза («Велика Депресія») 1929-33 рр.
- •39. Історичні передумови виникнення і сутність кейнсіанства
- •41. Економіка країн світу в роки другої світової війни. Економічні наслідки другої світової війни
- •43. Індустріалізація сільського господарства
- •44. Основні форми і напрями розвитку міжнародних економічних відносин
- •45. Економічні концепції монетаристів
- •46. Теорії «економіки пропозиції» та «раціональних очікувань»
- •48. Неокейнсіанство та посткейнсіанство.
- •49. Динаміка світового господарського розвитку другої половини хх - початку ххі ст.
- •50. Економічний розвиток країн, що розвиваються. Основні риси стратегії їхніх економічних програм
- •51. Характерні особливості сучасних міжнародних економічних відносин
36. Економічна думка в Україні (др. Пол. Хіх – поч. Хх ст.)
Помітну роль у розвитку економічної науки в Україні у 50-90-х рр. ХІХ ст. відіграв видатний учений та державний діяч, київський професор Микола Бунге (1823-1895). Свою теоретичну концепцію він виклав у працях “Основи політичної економії” (1870) та “Нариси політико-економічної літератури” (1895). Спочатку (у 50-70-х роках ХІХ ст.) М. Бунге міцно стояв на позиціях економічного лібералізму, поділяючи погляди А. Сміта, Т. Мальтуса і особливо Дж.С. Мілла.
Професор політичної економії і статистики Київського університету Афіноген Антонович (1848-1917) вважав основним питанням політичної економії, від якого залежить розуміння всіх інших питань цієї науки, проблему цінності благ. Їй він присвятив спеціальне дослідження – “Теорія цінності” (1877). Запропонована Антоновичем теорія вартості враховує виробництво, розподіл і споживання та базується на теорії факторів виробництва Сея в поєднанні з теорією Маркса.
Найвідомішими представниками суб’єктивно-психологічного напряму в економічних дослідженнях в Україні на початку XX ст. були Р. Орженцький, О. Білімович, М. Туган-Барановський та Є. Слуцький.
Роман Орженцький (1863-1923), оригінально обґрунтовував основні засади маржиналізму. Зокрема, у праці “Корисність і ціна: політико-економічний нарис” (1895) він ґрунтовно виклав і проаналізував теорію граничної корисності фундатора австрійської економічної школи К. Менгера
Професор політичної економії Київського університету Олександр Білімович (1876-?) продовжував традиції “київської” суб’єктивно-психологічної школи в політичній економії, започатковані М. Бунге та Д. Піхном. Розвиваючи та пропагуючи ідеї австрійської школи граничної корисності, він вбачав її заслугу насамперед у тому, що вона аргументовано заперечила висновки марксистського економічного вчення – про трудову вартість, додатковий продукт, двоїстий характер праці, робочу силу як товар, капіталістичну “експлуатацію” та ін.
Найвизначнішим українським представником “математичного” напряму економічних досліджень став учений зі світовим ім’ям Євген Слуцький (1880-1948). Він був фундатором маржиналістської математичної теорії споживання.
Михайло Туган-Барановський (1865-1919). Визначний український економіст, аналізуючи стан економічної думки кінця XIX ст., відзначив зміну напряму загального її плину. У книзі “Нариси з новітньої історії політичної економії та соціалізму” (1906) він зробив висновок про загальну кризу економічної теорії та її розгалуження на три основні напрями: перший захищає нерегульований товарно-господарський лад; другий пропагує соціалістичну ідею як антипод першого; третій намагається зберегти товарно-господарський лад, для чого пропонує посилити державне втручання в економічне життя.
37. Подолання економічних наслідків першої світової війни.
Перша світова війна (1914-1918рр.) призвела до значних людських та матеріальних втрат. По різному розвивалось господарство країн у ці роки.
У післявоєнному економічному розвитку країн світу важливе значення мав Версальський договір, підписаний у 1919р. 27 країнами-переможцями й Німеччиною. Версальська угода «відрізала» від Німеччини 1/8 її території. Країни Антанти одержали необмежені права проводити в Німеччині комерційну і господарську діяльність. У 1919-1929рр. американська економіка була на піднесенні: США виробляли промислових товарів набагато більше, ніж Франція, Великобританія, Італія, Німеччина, Японія разом взяті. Вона домоглася таких успіхів тому, що першою взяла курс на переобладнання основних засобів виробництва.
США подолали наслідки першої світової війни вже в 1920р., а Великобританія, Франція, Німеччина домоглися відносної стабілізації лише в 1924р.
Сільське господарство США в 1920- 1929рр.відставало від бурхливого розвитку промисловості, але й тут йшов швидкий процес витіснення дрібних виробників із землеробства, а з іншого - продовжувалася індустріалізація американських ферм. В ці роки позначився різкий перехід сільського господарства США від екстенсивного до інтенсивного способу виробництва.
В скрутному становищі після війни опинилося господарство Німеччини. Версальський договір довів його до банкрутства. Німеччина втратила зовнішні ринки, через розвал економіки звузилися її внутрішні ринки.
16 серпня 1924р. на Лондонській конференції держав-переможниць для Німеччини був прийнятий репараційний план Дауеса. План передбачав надання позик і кредитів (переважно американських) на відбудову господарства та оздоровлення фінансів Німеччини.
Особливу роль в післявоєнному розвитку світової економіки відіграла зміна світової валютної системи. На зміну золотому стандарту приходить золотовалютний стандарт - система, при якій країна зберігає для зовнішніх розрахунків певну кількість іноземної валюти, що розглядається як еквівалент золота і конвертованій за твердим курсом в національну валюту.