19. Характеристика промислового перевороту у провідних країнах світу. Осо­бливості промислового розвитку

Хронологія промислового перевороту: 1) Великобританія /60-ті рр. 18 ст./; 2) Франція /1815‑1830, 1850‑1860/; 3) США /перша половина 19 ст./; 4) Японія, Германія /з середини 19 ст./

Головною особливістю промислового перевороту у Франції був його затяж­ний характер. Почався він пізніше, ніж у Великобританії (1805-1810 рр.), а заве­ршився у кінці 60-х років ХІХ ст. Уряд активно підтримував французьку проми­словість і торгівлю. Найбільш значущим був післяреволюційний етап -1848-­1849 рр. Фабричне виробництво охопило майже всі галузі промисловості: текс­тильну, металургійну, хімічну, гірничого машинобудування.

Американська промислова революція почалася після англо-американської війни 1812-1815 рр. Промисловий переворот почався в умовах не сформованості системи мануфактурного виробництва, значного розвитку ремесла та домашньої промисловості. Механізація і будівництво фабрик почалися в текстильній галузі. Перші сталеплавильні й прокатні заводи були побудовані в 1816 р. поблизу Пітсбурга. Особливо велике значення для розвитку американської індустрії мав промисловий переворот на транспорті. Почали будувати шосейні дороги. Велике господарське значення мало спорудження каналів. Машинобудування розвива­лось повільно. Інтенсивна механізація, нестача і дорожнеча робочої сили стиму­лювали швидке впровадження винаходів.

У 50-х роках ХІХ ст. у промисловості північно-східної частини США запанувала фабрична система. Громадянська вій­на 1861-1865 рр. закінчилася перемогою Півночі. З 1 січня 1863 р. було скасова­но рабство на території Півдня, ліквідовано політичну й економічну роз'єднаність США, створено сприятливі умови для розширення внутрішнього ринку. В 60-80-х роках завершився промисловий переворот у США.

З'явилися нові галузі: електротехнічна, гумова, нафтодобувна, нафтопереробна. Значних успіхів досягло машинобудування, зокрема у виробництві сільськогосподарської техніки, локомотивів. Значну роль у прискоренні промислового розвитку США відіграв імпорт капіталів із Європи. Важливе значення мали територіальна екс­пансія США і швидке зростання населення країни.

20. Особливості промислового розвитку (17-19ст)

21. Класична школа політичної економії

Саме класична школа, зокрема праці А.Сміта перетворили політичну економію на повноцінну наукову дисципліну.

Класична школа проголосила ідею природного порядку, дію об'єктивних економічних законів. А це змінило напрям досліджень від системи регламентую­чих правил до економічної свободи, яка одна тільки й забезпечує ефективний розвиток економіки.

Класична школа, на відміну від меркантилістів - прихильників державного втручання в економічне життя, проголосила принцип економії свободи, економічного лібералізму. Класики були противниками протекціонізму. Про­блему цінності, яка на той час була однією з центральних в економічному аналізі, вони вирішували переважно з позицій трудової теорії, застосовуючи аб­страктно-дедуктивний метод дослідження економічних явищ. Західні економісти віддають належне класичній школі, але не ідеалізують її теоретичні розробки, а оцінюють їх у контексті історичного розвитку економічних ідей. На основі цих поглядів почала формуватися система уявлень про економіку, що базувалася на таких принципах:

- суспільство в цілому і його економіка підкоряються дії «природних» законів, що відображають наявність у світі загального порядку і не залежні від волі, бажань, поінформованості людей;

• втручання держави в ці процеси недоцільне й небажане Вона повинна лише підтримувати порядок і гарантувати економічну свободу;

• дія економічних законів реалізується через переслідування кожним індивідом своїх особистих інтересів. Зіткнення цих інте­ресів у процесі конкуренції веде до вироблення оптимальних рішень. Така модель поведінки одержала назву «економічна людина» (homo economicus);

• умовою бездоганної дії цього механізму є забезпечення мак­симуму економічної свободи, найкращою гарантією якої є приватна власність і повнота інформації, якою володіють економічні суб'єкти.

Для розуміння ідей класичної школи треба детально розглянути роботи її найвидатніших представників: У. Петті, А. Сміта і Д. Рікардо - в Англії, П. Буагільбера і Ф. Кене - у Франції.

Основоположником класичної політичної економії в Англії є Уїльям Петті (1623 - 1687 рр.).

Засновник класичної політичної економії у Франції П'єр Буагільбер (1646 - 1714рр.),

Засновником цієї школи є французький економіст Ф. Кене (1694 - 1774 рр.), його головна праця "Економічна таблиця"( 1758р.).

Основні теоретичніі ідеї Ф. Кене

Ф. Кене критично ставився до теорії меркантилістів, вважаючи їх погляди поверхновими.

Ф. Кене вважає, що в економічному житті суспільства діють такі ж об'єктивні економічні закони, як і в природі.

1. Ф. Кене поділяє все суспільство на три великі класи:

• виробничий клас, до якого належать фермери і селяни;

• клас земельних власників (феодалів);

• безплодний клас, до якого він відносить ремісників, купців, банкірів, ростовщиків.