10. Загальна характеристика господарства Європи в V- XV ст.

Характерні риси еволюції феодального господарювання (інший погляд на періодизацію):

‑Раннє середньовіччя (5‑9 ст.):

1) формування крупної феодальної власності;

2) поступова втрата селянами-общинниками особистої свободи;

3) натуральний тип господарювання з переважанням ручної праці, домінуюча роль аграрного сектору щодо торгівлі й ремесел;

4) феодальна роздробленість, міжусобні війни;

5) формуються основи майбутніх державних утворень.

‑Високе середньовіччя (10‑13 ст.):

1)розвиток сільського господарства, ремесел, торгівлі в містах; 2)формування крупних централізованих держав.

‑Пізнє середньовіччя (14‑15 ст.):

1) розпад феодальної економіки;

2) створення основ ринкового господарства;

3)формування колоніальної системи й всесвітнього ринку.

Загальні риси феодального господарювання: 1) низький, рутинний стан техніки;

2) панування крупної земельної власності феодалів;

3) поєднання її з дрібним індивідуальним господарством селян;

4) селяни є не власниками, а користувачами землі; 5) позаекономічний примус селян до праці (особиста, поземельна залежність);

6) аграрний "переворот", переважання агросектору над торгівлею, ремеслом; 7) домінування натурального господарства;

8) форма господарювання – феодальна вотчина;

9) форми реалізації феодальної земельної власності – феодальна земельна рента (відпрацьовочна /панщина/, продуктова /натуральний оброк/, грошова /грошовий оброк/);

Сеньйорія, сеньерия (фр. seіgneurіe) - комплекс феодальної земельної власності й пов'язаних з нею прав на феодально-залежних селян (у широкому значенні - синонім вотчини).

Форми феодального землеволодіння:

Алод – індивідуально-сімейна земельна власність у варварських королівствах та ранньофеодальних державах Західної Європи.

Бенефіція – в ранньофеодальній Західній Європі (VIII—XII століть) форма умовного земельного користування. Надавалась королем (великим землевласником) з умовою виконання одержувачем певних обов'язків, найчастіше військової служби.

Феод – подаровані сеньйором васалові в спадкове володіння, користування й розпорядження на умовах несення васалом військової, адміністративної або придворної служби на користь сеньйора.

11. Особливості розвитку сільського господарства. Агрокультура і сільськогосподарська техніка 5-15ст.

12. Розвиток ремесел і міст у Середньовіччі

Феодальне господарство у своєму розвитку пройшло три стадії - ранню, роз­винену і пізню.

З XI ст. в економічному житті Західної Європи почався період урбанізації - відродження античних міст ( Рим, Неаполь, Париж, Генуя, Ліон, Лондон, Бонн) і утворення нових міст (Гамбург, Любек, Лейпциг, Магдебург), зростання їхньо­го господарського значення.

Успіхи сільського господарства зробили можливим існування частини насе­лення, яке могло не займатися сільським господарством. Ремісники переводили­ся на оброк. Вони покидали помістя і селилися на перехресті доріг у торгових містечках біля стін замків і монастирів.

Отже відокремлення ремесла від сільського господарства, розвиток товарних відносин стимулювали виникнення міст як центрів ремесла і торгівлі.

Західноєвропейські міста були невеликими за розміром і населенням, оточені високими мурами, валами, ровами, наповненими водою. У центрі міста на рин­ковій площі знаходилася ратуша - адміністративний осередок. Тут проходили ярмарки, святкування, забави, всеміські збори, а також публічні страти злочин­ців. Від центральної площі на всі сторони розходилися головні дороги. Місто не мало каналізаційних споруд, нечистоти виливали прямо на вулиці. Все це приз­водило до спалахів епідемій чуми, холери, які часто спустошували міста. Наба­гато більше мешканців жило за мурами і валами у передмістях. У містах жили ремісники, купці, люди вільних професій ( художники, лікарі, аптекарі, друкарі).

Економічно розвинені міста Англії, Франції і Німеччини в XI - XII ст. досягли значного розквіту. Збільшилась чисельність міського населення, розвивалися ремесла і торгівля. Панівне місце займало виробництво бавовняних тканин, збут яких забезпечував піднесення ремесла і торгівлі. Збагачувалося купецтво.

Інтенсивний розвиток ремесла в XII - XIII ст. сформував цеховий лад у міс­тах. Середньовічний цех організовувався лише за професійними ознаками. Цехи складалися з майстерень певного профілю, які розташовувалися по всьому місту. Час від часу члени цеху збиралися в церкві або в ратуші, вирішуючи життєво важливі проблеми.

У XIV - XV ст. в Європі виникла нова, вища форма виробництва - мануфак­тура. На зміну кустарям-ремісникам прийшли більш організовані великі робіт­ничі майстерні. Тут у процесі виробництва було застосовано поділ праці. Це да­ло змогу значно збільшити випуск товарів, поліпшити їх якість. Головною фігу­рою виробництва стає найманий робітник. Перші текстильні мануфактури відомі у містах Північної Італії і Нідерландів.

13. Розвиток торгівлі та банківської системи і кредиту

Розвиток ремесла, міст сприяв зростанню торгівлі. Особливо жваво вона про­вадилася у міських республіках Північної Італії - Флоренції, Венеції, Генуї, де зростав торговий і позиковий капітал, зароджувалися капіталістичні мануфакту­ри, розвивалася банківська справа. У Венеції зародилася сучасна бухгалтерія.

У Західній Європі розвивалися зовнішня морська і внутрішня сухопутна тор­гівля. Вже в XI - XII ст. визначилися її центри - Венеція, Генуя, Піза. Північноіталійські купці витіснили із середньоземноморських торгових шляхів візантійців і арабів. З портів Близького Сходу європейці привозили товари Індії, Китаю, Сирії та інших азіатських країн. Однією з найважливіших колоній Генуї була Кафа (Феодосія ) з її ринком рабів.

Утворився Союз приморських міст під назвою Ганза. Свою діяльність вона розпочала в XII ст. і діяла до XVII ст. До Союзу входило 160 міст.

У середні віки розвинулася й сухопутна торгівля. Шовковий шлях від Китаю до Європи простягнувся на довгі кілометри. Розвиток торгівлі обумовив розвиток грошово-банківської системи.

У Західній Європі в середні віки в грошовому обігу була велика кількість найрі­зноманітніших монет. Діловим людям важко було розібратися в їх повноціннос­ті. На допомогу прийшли так звані міняйли. Поступово міняйли перетворилися на банкірів. Вперше вони з'явилися в північно-італійських містах, у провінції Ломбардії. Банкіри об'єднувалися в асоціації, компанії, товариства.

Разом з появою банківської системи виник кредит. Інтенсивний розвиток сільського господарства, промисловості, торгівлі, грошового обігу, банківської справи, кредиту, свідчить про народження нового, прогресивнішого виробницт­ва. Виникають спеціалізовані райони з виробництва тих чи інших товарів, чис­ленні ярмарки, товарно-грошові відносини, формуються національні ринки. Ва­жливе значення в економічному житті середньовіччя мали податки й різні при­муси на користь феодалів чи державних установ.

Утворення загальнонаціональних ринків свідчило про те, що феодальне гос­подарство вичерпало себе і людство вступило в індустріальну добу.

14. Економічна думка Середньовіччя

Мислення середньовічної людини мало тео­логічний характер. Економічна думка ще не відокремилась у самостійну галузь знань. В епоху середньовіччя християнство в Європі, й іслам на Сході стають ідео­логічним обгрунтуванням утвердження феодальних відносин. Особливістю прояву економічної думки стає її неодмінне релігійне оформлення. Середньовічні тракта­ти містять численні конкретні господарські поради, різноманітні практичні ре­комендації, але надто мало теоретичних узагальнень і спроб осмислення еконо­мічних процесів та явищ.

Фома Аквінський (1226-1274 рр.) – італійський монах, аристократ за походженням, канонізований католицькою церквою в 1323 р., систематизатор релігійної філософії.

Головний твір: «Сума теологи».

Економічна думка України періоду середньовіччя

Видатною пам'яткою соціально-економічної та політичної думки Київської Русі є "Руська правда", перша частина якої – "Правда Ярослава" з’явилася в 30-х роках 11 ст., а другу – "Правду Ярославичів" – прийнято на з'їзді Ярославичів у Києві в 1072 році. В 1113р. був написаний "Устав" князя Володимира Мономаха, що являв собою наступний етап у розвитку феодального права та суспільно-економічної думки пануючого класу.

Руська правда" відобразила реалії Київської Русі 11-12 ст.: 1) господарство базувалося на землеробстві та тваринництві; 2) високий рівень розвитку сільськогосподарської культури порівняно з сусідніми країнами; 3) феодальне землеволодіння.